РІВНОВАГА НА ГРОШОВОМУ РИНКУ І ПОЗИЧКОВИЙ ПРОЦЕНТ

Монетаристська теорія розглядає пропозицію грошей як альтер­нативний чинник протидії попиту, як два невіддільні і, водночас, протилежні полюси єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на монетарному ринку.

Існує кореляційний взаємозв’язок між зростанням грошової пропозиції і попитом на гроші, який забезпечує ліквідність в еко­номіці, покращує взаємодію та ефективність інструментів фінан­сового ринку.

Але, якщо у суспільстві безконтрольно здійснюється емісія (пропозиція) грошей, то вона може порушити гармонію між по­питом і пропозицією, і призвести до непередбачуваних наслід­ків: економічної кризи та інфляції. Однак, надмірної пропозиції грошей (у прямому розумінні) не існує взагалі. Надмірним може бути тільки попит на гроші. З цієї причини, принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей — Md = Ms.

Досліджуючи рівновагу монетарного ринку, монетаристи роз­робили кілька теоретичних моделей встановлення рівноваги по­питу і пропозиції грошей.

У графіку рівноваги монетарного ринку (рис. 5.11) на гори­зонтальну вісь абсцис відкладено загальну кількість грошей (M), а на вертикальну — значення величини номінальної ставки від­сотка. Вертикальна пряма (Ms) характеризує пропорцію грошей, що вважається більш сталою (екзогенною) величиною. Попит на гроші (Md₁) за цих умов становить змінну величину, динаміка якої зображена у вигляді лінії (Md), що нахилена вниз. Якщо пропонуються вищі відсоткові ставки, то суб'єкти ринку перемі­щують більшу частину своїх грошових залишків до високодохід­них активів, від чого попит на гроші зменшується, бо володіння ними не приносять доходу.

Перетин лінії Md і Ms у точці E означає момент рівноваги гро­шового ринку і визначає величину рівноважної норми відсотка як похідної величини.

Отже, лише у точці E пропозиція і попит збігаються. Точку перетину ліній пропозиції і попиту на гроші, що визначає рівно­важний стан монетарного ринку і величину рівноважної відсот­кової ставки, називають рівноважною точкою грошового ринку. Якщо, наприклад, НБУ, побоюючись інфляції, запровадить більш жорстку монетарну політику, то, продаючи цінні папери на від­критому грошовому ринку, він зменшуватиме пропозицію грошей. Внаслідок цього лінія пропозиції грошей переміститься ліворуч, а відсоткова ставка зростатиме доти, поки не буде досягнуто нової рівноваги у точці E₁ за нової вищої процентної ставки (r₁).

Послаблення монетарної політики або зниження попиту на гроші призводить до протилежних наслідків. Зокрема, якщо НБУ скуповує цінні папери на відкритому ринку, то тим він збільшує пропозицію грошей. Внаслідок цього лінія пропозиції (Ms) пере­міститься праворуч. Тепер точка E вже свідчитиме про невідпо­відність попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, а нова рівновага (E₂) досягається завдяки зниженню рівня процентної ставки (r₂). Це спонукає суб’єктів ринку тримати активи у гро­шовій формі, тому що альтернативна форма розміщення грошей у цінних паперах стає менш привабливою.

Порушення рівноваги грошового ринку може статися на основі зміни попиту на гроші, що викликані зростанням обсягів вироб­ництва і реалізації товарів або зростанням цін. За умов зростання попиту на гроші лінія Md переміщується праворуч вгору до лінії Md_i, рівноважна процентна ставка зростає. За умов зменшення реального обсягу виробництва чи зниження цін виникають проти­лежні тенденції. Виходячи з цього, рівень відсоткової ставки змі­нюється так, щоб відновити стан рівноваги попиту і пропозиції.

Грошовий ринок та інфляція.

На вертикальну вісь абсцис тут відкладено рівень цін (P), на горизонтальну — реальний випуск продукції (Y), лінія Md по­казує стан попиту на гроші за умов певного рівня випуску продук­ції та доходів, а лінія Ms — сукупну пропозицію грошей, тобто який обсяг продукції господарські агенти готові запропонувати за кожним рівнем цін. Перетин рівнів попиту і пропозиції у точці E показує, за яких умов видатки відповідають доходам, а грошовий ринок перебуває у стані рівноваги.

У випадку зростання обсягів сукупного попиту до цієї ситуації пристосовуються, в основному, ціни, а випуск продукції збільшу­ється непомітно і повільно. Такий варіант називають “інфляцією попиту” тому, що зростання попиту підштовхує рівень цін (P) вгору. Пропозиція грошей та інфляція тільки викликають зрос­тання цін на фактори виробництва (матеріали, енергоносії). При­чиною зростання цін є надмірний сукупний попит на гроші від­

носно загальної пропозиції товарів в умовах повної зайнятості.

Тепер розглянемо зміни чи порушення, що мають місце у сфері пропозиції (рис. 5.13). Припустимо, що ціни на фактори виробництва (на енергоносії) зростають. Господарські агенти, щоб покрити свої зростаючі витрати, намагатимуться продати свою продукцію за більш високою ціною. Лінія сукупної пропозиції під впливом зростаючих витрат зміщується вліво і вгору — із положення M_s в положення Ms'.

Зростання витрат виробництва призводить до утворення нової точки короткострокової рівноваги E'. Рівень цін зростає з P₀ до P', а реальний випуск продукції зменшується з Y₀ до Y₁. Як бачимо, негативні зміни у сфері пропозиції викликають спад ви­робництва і зростання цін. Такий варіант називається “інфляцією витрат”, оскільки ціни зростають за рахунок очікуваного збіль­шення витрат виробництва.