В розділі 14 з’ясовано просту модель багаторазового створення депо­зитів, яка показала нам, як ФРС може контролювати суму чекових депозитів, встановлюючи норму обов’язкових резервів та рівень ре­зервів.

На жаль, діяльність Федеральної резервної системи не така проста. Контроль за пропозицією грошей — складне завдання. Наш критичний розгляд цієї моделі показав, що рішення вкладників щодо сум готівки та банків щодо величини надлишкових резервів також впливають на пропозицію грошей.

Для простоти виділимо в аналізі нашої моделі декілька етапів. Спочатку ми побачимо, що Федеральна резервна система може здій­снювати точніший контроль над грошовою масою (готівка в обігу плюс загальні резерви в банківській системі), ніж над одними загальними резервами. Тому наша модель пов’язує зміни в пропозиції грошей із змінами в грошовій масі. Цей зв’язок досягається через грошовий мультиплікатор (коефіцієнт, який визначає зміну пропозиції грошей внаслідок зміни грошової маси). Нарешті, ми з’ясуємо чинники, що визначають поведінку мультиплікатора грошей.

ПОРАДА

Одна з причин розчленування моделі пропозиції грошей на складові частини полягає в тому, що підхід, який враховує послідовність логіки і викладу, допоможе відповісти на складні питання швидше, ніж за­пам’ятовування положень, яким чином зміни поведінки Федеральної резервної системи, вкладників чи банків вплинуть на пропозицію грошей.

При створенні моделі процесу формування пропозиції грошей ми дотри­муватимемося простого визначення грошей (готівка плюс поточні чекові депозити), яке відповідає визначенню МІ. Хоча часто використовують інші, ширші визначення грошей, зокрема М2, при розробці політики, в нашому аналізі ми використаємо визначення МІ, бо воно менш складне.

Водночас це визначення забезпечує нам розуміння основ процесу фор­мування пропозиції грошей.

КОНТРОЛЬ ГРОШОВОЇ МАСИ

Грошова маса (яку також називають грошима підвищеної ефектив­ності) дорівнює готівці в обігу (C) плюс загальні резерви банківської системи (R)¹. Грошова маса (MB) може бути виражена, як

MB = C + R.

В розділі 14 показано, яким чином Федеральна резервна система за­безпечує додатковими резервами банківську систему, купуючи урядові облігації або надаючи банкам позики. Ми незабаром побачимо, що хоча ці дії очевидно збільшують грошову масу, їхній вплив на резерви в дійсності менш визначений. Ось чому моделі, які описують визначення пропозиції грошей і роль Федеральної резервної системи в цьому процесі, як правило, зосереджуються на грошовій масі, а не на резервах.

Операції Федеральної резервної системи на відкритому ринку

Одним із способів, за допомогою якого Федеральна резервна система спричиняє зміни в грошовій масі, є купівля або продаж урядових облігацій через операції на відкритому ринку. Купівлю Федеральною резервною системою урядових облігацій називають купівлею на від­критому ринку, в той час як продаж Федеральною резервною сис­темою облігацій називають продажем на відкритому ринку.

Купівля на відкритому ринку в банку. Як описано в розділі 14, Федеральна резервна система купує облігацій на 100 дол. у банку і оплачує їх чеком у 100 дол. Банк або депонує чек на свій рахунок у Федеральній резервній системі, або перетворить його на готівку в касі. Будь-який з цих двох можливих кроків означає, що банк матиме на 100 дол. більше резервів і зменшить на 100 дол. вартість цінних паперів. Тоді Т-рахунок банківської системи виглядатиме так:

¹ Готівка в обігу включає як гроші, випущені Федеральною резервною системою (банкноти Федеральної резервної системи), так і Скарбницею (головним чином монети).

Тим часом Федеральна резервна система виявляє, що її пасиви збільшилися на додаткові 100 дол. резервів, а її активи зросли на 100 дол. додаткових цінних паперів, якими вона тепер володіє. Її Т-рахунок має вигляд:

Кінцевий результат цієї купівлі на відкритому ринку полягає в тому, що резерви зросли на 100 дол., тобто на суму купівлі на відкритому ринку. Оскільки не відбулося жодних змін із готівкою в обігу, то грошова маса також збільшилася на 100 дол.

Купівля на відкритому ринку в небанківських одиниць. Потрібно розглянути два випадки. В першому припустімо, що особа чи корпо­рація, яка продає облігації на суму 100 дол. Федеральній резервній системі, депонує отриманий чек у своєму місцевому банку. Т-рахунок небанківської одиниці після цієї операції такий:

Отримавши чек, банк кредитує рахунок вкладника на суму 100 дол., а потім депонує цей чек на свій рахунок у Федеральній резервній системі, збільшуючи тим самим свої резерви. Т-рахунок банківської системи набирає вигляду:

Вплив на баланс Федеральної резервної системи полягає в тому, що вона збільшила на суму 100 дол.

Як можна бачити з Т-рахунку, наведеного вище, коли чек Фе­деральної резервної системи депонувався в банку, то чистий резуль­тат купівлі Федеральною резервною системою на відкритому ринку в небанківських одиниць є ідентичним до купівлі на відкритому ринку в банку. Резерви збільшуються на суму 100 дол.— величину купівлі на відкритому ринку, і грошова маса збільшується на цю ж суму 100 дол.

Якщо, з іншого боку, особа (чи корпорація), продавши облігації Фе­деральної резервної системи, перетворює чек ФРС на готівку в місце­вому банку чи в Федеральному резервному банку, тоді вплив на резер­ви буде іншим¹. Ця особа отримує готівку в сумі 100 дол., в той час як пакет цінних паперів зменшиться на 100 дол. Її Т-рахунок буде:

Тепер ФРС виявляє, що вона обміняла 100 дол. грішми на 100 дол. цінних паперів, тому Т-рахунок буде таким:

В цьому випадку чистий результат купівлі на відкритому ринку полягає в тому, що резерви не змінюються, в той час як готівка в обігу збільшується на 100 дол. унаслідок купівлі на відкритому ринку. Таким чином, грошова маса (готівка в обігу плюс резерви) збільшується на 100 дол.— сума купівлі на відкритому ринку, в той час як резерви не збільшуються. У цьому полягає відмінність від випадку, в якому продавець облігацій вкладає чек Федеральної резервної системи в банк. У цьому разі і резерви, і грошова маса збільшуються на 100 дол.

Цей аналіз виявляє, що вплив купівлі на відкритому ринку на резерви відрізняється залежно від того, чи продавець облігацій три­має виторг від продажу в готівці, чи в депозитах. Якщо виторг тримають у готівці, то купівля на відкритому ринку не впливає на

¹ Якщо особа перетворює чек на готівку у своєму місцевому банку, то це не впливатиме на баланс банку. Виплачувані з каси 100 дол. готівки будуть точно вирівнюватися депозитом — чеком на 100 дол. у Федеральній резервній системі. Отже, резерви банку залишаться попередніми і Т-рахунок не зміниться. Ось чому рахунок для банківської системи зараз не подається.

14 8-171 резерви. Якщо ж виторг тримають у вигляді депозитів, то резерви збільшуються на суму купівлі на відкритому ринку.

Однак вплив купівлі на відкритому ринку на грошову масу є завжди однаковим, незалежно від того, чи виторг від продажу три­мають у формі депозитів, чи готівки. Вплив купівлі на відкри­тому ринку на резерви значно менше визначений, ніж вплив на грошову масу.

Продаж па відкритому ринку, Якщо Федеральна резервна система продає банку чи небанківській одиниці на 100 дол. облігацій, то грошова маса зменшиться на 100 дол. Наприклад, якщо ФРС продає облігації індивіду, що платить за них готівкою, то покупець обмінює 100 дол. у готівці на 100 дол. облігацій, і Т-рахунок має вигляд:

ФРС, з іншого боку, зменшила свій пакет цінних паперів на 100 дол. і також зменшила свої грошові зобов’язання, прийнявши готівку як плату за облігації, що зменшило суму готівки в обігу на 100 дол.:

Вплив продажу облігацій на суму 100 дол. на відкритому ринку веде до зменшення грошової маси на таку ж величину, хоча резерви не змінюються. Зміни в Т-рахунках у випадках, коли покупцем об­лігацій є банк або покупець платить за облігації чеком, виписаним на чековий депозитний рахунок у своєму місцевому банку, веде до такого ж зменшення на 100 дол. грошової маси. Це зменшення відбувається, бо сума резервів зменшилася на 100 дол.

ПОРАДА

Найкращим способом дізнатися, яким чином впливають операції на відкритому ринку на грошову масу,— це використати Т-рахунки. За­стосовуючи Т-рахунки, намагайтесь перевірити, чи продаж на відкри­тому ринку на 100 дол. облігацій банку або особі, яка розплачується за це чеком, виписаним на її банківський рахунок, веде до зменшення грошової маси на 100 дол.

З нашого аналізу купівлі і продажу на відкритому ринку можна дійти такого висновку: вплив операцій на відкритому ринку на резерви значно більш невизначений, ніж вплив на грошову масу. Внаслідок цього ФРС може ефективніше контролювати грошову масу через операції на відкритому ринку, аніж контролювати резерви.

Перехід від депозитів до готівки

Навіть якщо ФРС не проводить операцій на відкритому ринку, все ж перехід від депозитів до готівки вплине на резерви банківської системи. Проте такий перехід аж ніяк не впливатиме на грошову масу. Це ще одна причина, чому ФРС пильніше контролює грошову масу, ніж резерви.

Припустімо, що Джейн Браун (яка відкрила чековий рахунок на 100 дол. у Першому національному банку, що описано в розділі 9) вирішує, що в усіх банках касири надто брутальні. Вона закриває свій рахунок, вилучивши суму 100 дол. у готівці, і обіцяє ніколи більше не класти в банк гроші. Вплив на Т-рахунок небанківських

одиниць буде таким:

Банківська система втрачає 100 дол. вкладів і, отже, 100 дол. резервів.

Для ФРС дія Джейн Браун означає, що 100 додаткових доларів готівкою циркулює в обігу, в той час як резерви в банківській системі зменшилися на 100 дол. Т-рахунок ФРС такий:

Чистий вплив на грошові зобов’язання ФРС такий: відмова Джейн Браун від послуг банківської системи не впливає на грошову масу. З іншого боку, це впливає на резерви. Випадкові коливання резервів можуть відбутися внаслідок випадкових переходів від депозитів до готівки та навпаки. Проте це твердження несправедливе для грошової маси, що робить її стабільнішою змінною.

Дисконтні позики

В цьому розділі дотепер ми розглядали зміни у грошовій масі виключно як наслідок операцій на відкритому ринку. Проте, коли ФРС надає банку дисконтну позику, то це також впливає на грошову масу. У розділі 14, коли ФРС надала Першому національному банку дисконтну позику на 100 дол., то банк був прокредитований на суму 100 дол. резервів від надходження позики. Впливи на баланс банківської сис­теми і ФРС були такими:

Грошові зобов’язання ФРС зараз збільшилися на 100 дол., і грошова маса також збільшилася на цю суму. З іншого боку, якщо банк сплатить позику Федеральній резервній системі, одночасно зменшуючи свої позики у ФРС на 100 дол., то Т-рахунки банківської системи і ФРС будуть такими:

Отже, зменшення на 100 дол.— це чистий вплив на грошові зо­бов’язання ФРС, а звідси і на грошову масу. Ми бачимо, що грошова маса змінюється відповідно до змін у позиках у Федеральній резервній системі у відношенні один до одного.

Здатність ФРС контролювати грошову масу

З попереднього аналізу можна дійти загального висновку, що ФРС може контролювати грошову масу краще, ніж резерви. Проте, якщо обсяг купівлі або продажу на відкритому ринку повністю контролюється розпорядженнями ФРС ділерам на ринках облігацій, то все ж не існує повного контролю за грошовою масою. ФРС не може однозначно ви­значити і через це точно передбачити суму своїх позик банкам. Вона встановлює облікову ставку (процентна ставка по дисконтних позиках), а потім банки приймають рішення про їхні потреби в позичках. Хоча на суму дисконтних позик впливає встановлення ФРС облікової ставки,

все ж Федеральна резервна система не повністю контролює дисконтні позики, бо рішення банків також мають істотне значення ¹.

Отже, грошову масу можна розділити на дві частини: перша, яку повністю контролює ФРС, і друга, що контрольована менш суворо. Ця друга менш суворо контрольована частина -— це величина грошової маси, що створюється дисконтними позиками ФРС. Решта грошової маси (що називають непозиченою, або власною грошовою масою) пере­буває під контролем ФРС, бо походить головним чином з операцій на відкритому ринку ². Ця власна грошова маса формально визначається як грошова маса мінус дисконтні позики у ФРС:

де MB_n — власна грошова маса;

MB — грошова маса;

DL — дисконтні позики ФРС.

Причина для виділення власної грошової маси (MB_n) з грошової маси (MB) полягає в тому, що власна грошова маса, яка пов’язана з операціями на відкритому ринку, перебуває під прямим контролем ФРС. На грошову масу також впливають дисконтні позики, що надає ФРС. Цю частину грошової маси ФРС прямо не контролює.