СТРУКТУРА ФІНАНСОВИХ РИНКІВ
Тепер, коли ми розуміємо основні функції фінансових ринків, поглянемо пильніше на їхню структуру. Існує декілька різних класифікацій, кожна з яких віддзеркалює суттєві риси цих ринків.
Ринки акцій та облігацій
Існує два способи, за допомогою яких фірма або індивід може отримати кошти на фінансовому ринку. Найбільш загальним методом є випуск боргового інструмента, такого, як облігація або заставна, що є зобов’язанням позичальника оплачувати власнику цього боргового інструмента фіксовану кількість грошей через регулярні проміжки часу (сплата процентів) аж до наперед встановленої дати (строку погашення), коли відбувається остання сплата процента. Строк боргового зобов’язання (maturity) — це час (період), до якого закінчується кінцевий термін боргового інструмента. Борговий інструмент є короткостроковим, якщо його строк погашення становить рік або менше, і довгостроковим, коли його строк погашення є десять або більше років. Боргові інструменти зі строком погашення між одним і десятьма роками є середньостроковими.
Другим способом мобілізації коштів є випуск акцій, таких, як звичайна акція, що є вимогою на частку в чистому доході (доход після вирахування витрат і податків) і на активи ділового підприємства. Якщо ви володієте тільки однією звичайною акцією компанії, що випустила один мільйон акцій, тоді ви маєте право на одну мільйонну частку чистого доходу фірми та одну мільйонну частку активів фірми. Акції звичайно приносять періодичні доходи (дивіденди) їхнім власникам і розглядаються як довгострокові цінні папери, бо не мають строку погашення.
Основний недолік володіння акціями корпорацій, порівняно з її борговими зобов’язаннями, полягає в тому, що власник акції є останнім позивачем, тобто корпорація повинна оплатити власників її боргових зобов’язань, перш ніж вона сплачує акціонерам. Перевага володіння акціями є в тому, що акціонери отримують пряму вигоду від будь-яких збільшень прибутковості корпорації і/або номінальної вартості активів, оскільки акції надають акціонерам право власності.
Власники боргових зобов’язань не матимуть цієї вигоди, бо платежі їм фіксовані. Ми з’ясуємо докази «за» і «проти» облігацій та акцій детальніше, коли дійдемо до розділу 8, в якому аналізується фінансова структура.Сумарна вартість акцій у США звичайно коливається між 1 трлн, та 5 трлн, доларів протягом останніх двадцяти років, у залежності від курсу акцій. Хоча середня особа більше обізнана з ринком акцій, ніж з будь-яким іншим фінансовим ринком, розмір ринку боргових зобов’язань значною мірою перевищує розмір ринку акцій. Вартість боргових інструментів (11,1 трлн. дол. на кінець 1990 р.), більше ніж у два рази перевищує вартість ринку акцій (4,2 трлн. дол. на кінець 1990 р.).
Первинні і вторинні ринки
Первинний ринок — це фінансовий ринок, на якому нові випуски цінних паперів, таких, як облігації або акції, продаються корпорацією або урядовою установою початковим покупцям, що беруть у позичку кошти. Вторинний ринок — це фінансовий ринок, на якому цінні папери, що попередньо випущені (і, отже, уже хтось володів ними), перепродуються.
Первинні ринки цінних паперів не є добре відомими громадськості, бо продаж цінних паперів початковим покупцям відбувається за зачиненими дверима. Нью-йоркська і Американська фондові біржі, на яких раніше випущені акції продаються і купуються, є найвідомішими прикладами вторинних ринків, хоча ринки облігацій, на яких торгують раніше випущеними облігаціями великих корпорацій і уряду США, фактично мають більший обсяг обороту. Іншими прикладами вторинних ринків є валютні обмінні ринки, ф’ючерсні ринки та ринки опціонів. Коли індивід купує цінний папір на вторинному ринку, то особа, що продала цей цінний папір, отримує в обмін за нього гроші. Проте до корпорації, яка випустила цей цінний папір, не надходять нові кошти. Нові кошти надходять тільки тоді, коли її цінні папери вперше продаються на первинному ринку.
Вторинні ринки виконують дві функції. Перша полягає в тому, що ринки полегшують продаж фінансових інструментів для мобілізації коштів, тобто ринки роблять фінансові інструменти ліквіднішими.
Зросла ліквідність цих інструментів робить їх тоді бажанішими і, отже, легше для фірми-емітента продати їх на первинному ринку. Друга функція вторинних ринків — це визначення ціни цінного паперу, який фірма-емітент продає на первинному ринку. Фірми, що купують цінні папери на первинному ринку, сплачують корпорації, що випустила цінні папери, тільки ту ціну, яку вторинний ринок встановить для цього цінного паперу. Що вища ціна на цінні папери на вторинному ринку, то вища буде ціна, яку фірма-емітент отримає за свій цінний папір на первинному ринку і тим більшу суму капіталу можна буде мобілізувати. Умови на вторинному ринку, отже, найважливіші для корпорації, що випускає цінні папери. Ось чому в книжках, у яких ідеться про фінансові ринки, зосереджується увага на поведінці скорше вторинних, ніж первинних ринків.Біржі і поза біржовий оборот
Вторинні ринки можна організувати у два способи. Перший полягає в організації бірж, на яких покупці і продавці цінних паперів (або їхні агенти чи брокери) зустрічаються в одному приміщенні для проведення торгів. Нью-йоркська і Американська фондові біржі для акцій і Чиказька товарна біржа для товарів (пшениця, кукурудза, срібло тощо) — це приклади організованих бірж.
Інший метод організації вторинного ринку — це позабіржовий ринок цінних паперів (OTC — від англійського «over-the-counter» — «за прилавком»), на якому ділери, що мають запаси цінних паперів, готові купувати і продавати цінні папери будь-кому, хто приходить до них і готовий прийняти їхні ціни. Оскільки позабіржові ділери перебувають у комп’ютерному контакті один з одним і знають ціни, що встановлені іншими, то позабіржові ринки висококонкурентні і не дуже відрізняються від ринку з організованим обміном.
Багато звичайних акцій купуються і продаються на позабіржовому ринку, хоча найбільші корпорації торгують своїми акціями на організованій фондовій біржі, такій, як Нью-йоркська фондова біржа. З другого боку, ринок облігацій уряду США, з більшим обсягом обороту, ніж Нью-йоркська фондова біржа, заснований як позабіржовий ринок.
Приблизно сорок ділерів утворюють «ринок» цими цінними паперами і готові продавати і купувати облігації уряду США. Інші позабіржові ринки обіймають ті, що торгують іноземною валютою, банківськими акцептами, федеральними резервними фондами, обіговими сертифікатами депозитів.Ринки грошей і капіталів
Інший спосіб проведення відмінності між ринками грунтується на строкові боргового зобов’язання, який купується і продається на цьому ринку. Ринок грошей — це фінансовий ринок, на якому купуються і продаються короткострокові боргові інструменти (строк погашення яких менший, ніж 1 рік). Ринок капіталів — це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше 1 року) боргові зобов’язання та акції. Цінні папери на грошових ринках звичайно купуються і продаються ширше, ніж довгострокові папери, і тому ліквідніші. Крім того, як ми побачимо в розділі 4, короткострокові цінні папери характеризуються меншими коливаннями цін, ніж довгострокові, що робить їх безпечнішими як інвестиції. Як наслідок, корпорації і банки активніше використовують цей ринок для вилучення процента на надлишкові кошти, які вони сподіваються мати тільки тимчасово. Цінні папери ринку капіталів, такі, як акції або довгострокові облігації, часто купують фінансові посередники, такі, як страхові компанії або пенсійні фонди, які мають деяку невизначеність щодо суми коштів, що будуть досяжні для них в майбутньому.