По відношенню до деяких активів підприємства, більш чутливих до зміни цін і значних у плані характеристики майнового і фінансового стану підприємства, розроблено спеціальні методи, які знижують тиск інфляції.
Мова йде про такі види активів: основні засоби, нематеріальні активи, виробничі запаси та дебіторська заборгованість. Склад активів підприємства, тобто всієї сукупності майна, згідно з П(С)БО 2 «Баланс», представлений на рис.
3.1. Склад оборотних активів підприємства, згідно з П(С)БО 2 «Баланс» [28], представлений на рис. 3.2.
Рис. 3.1. Склад активів підприємства згідно з бухгалтерським балансом
Склад необоротних активів підприємства, згідно з П(С)БО 2 «Баланс» [28], представлений на рис. 3.3.
Основними методами зниження негативного впливу інфляції по відношенню до основних засобів і нематеріальних активів є їх переоцінювання та розрахунок амортизаційних відрахувань, виходячи з відновлювальної вартості. В Україні основні засоби переоцінюються на розсуд підприємства за правилами, визначеними Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [31], а нематеріальних активів — за правилами, визначеними Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» [32].
Рис. 3.2. Склад оборотних активів підприємства згідно з бухгалтерським балансом
Рис. 3.3. Склад необоротних активів підприємства
У стабільному економічному середовищі, що характеризується рівнем інфляційних і циклічних коливань цін, виробничі запаси
Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка» доцільно обліковувати за вартістю їхнього придбання. Однак при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об’єктивної картини їхньої реальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу.
З метою збереження об’єктивної оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, згідно з П(С)БО 9 «Запаси» [33], вони відображаються в обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації [95].В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються: надходження однакових за найменуванням запасів здійснюється за різними цінами. П(С)БО 9 «Запаси» [33] передбачає різні способи списання запасів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО), нормативних витрат, ціни продажу. В умовах інфляції рекомендується метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), але використання методу ЛІФО скасовано українським законодавством.
Дебіторська заборгованість відволікає з обігу підприємства власні оборотні засоби, тим самим знижується дохід підприємства, причому втрати в доходах підприємства пропорційні темпу інфляції. Протидія підприємства негативному впливу інфляції здійснюється шляхом варіювання політики кредитування покупців: передоплата, оплата за готівку, оплата з відстрочкою платежу тощо.
Можливість продати або купити товар потім, але за ціною сьогоднішньою з’явилась у підприємців з появою форвардів. Форвардний контракт — це вид строкової угоди між контрагентами про майбутню купівлю-продаж предмета угоди за договірною ціною, яка є обов’язковою для виконання обома сторонами і може укладатися без участі посередників. Паралельно з товарами на строковому ринку почали обертатися контракти. Під строковим контрактом розуміється контракт, укладений із метою здійснення операцій у терміни, заздалегідь обумовлені таким контрактом. Ринок строкових контрактів називається строковим ринком, а ринок, на якому операції здійснюються в режимі чинних на момент укладання контракту цін, називається ринком spot. Іншими словами, ринок spot — це реальний (фізичний) ринок, де фігурують сьогоднішні ціни. За допомогою Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування строкових контрактів можна управляти ціною, зменшуючи таким чином свої витрати і, відповідно, збільшувати доходи, якщо, звичайно, пощастить. Це називається хеджуванням. Можна взяти участь у торгах без наміру будь-що купити або продати, але з бажанням заробити (і ризикуючи втратити) на коливаннях цін. Це називається спекуляцією. Інструментами хеджування і спекуляції стали похідні інструменти — ф’ючерси і опціони, інакше кажучи — деривативи (англ. derivative — похідний, вторинний). Товар, цінні папери, валюта, відсоткова ставка — все це первинні інструменти, базисні активи.
3.1.