Прискорена амортизація необоротних активів — ефективний метод в умовах помірної інфляції для зниження її негативного впливу

Амортизація (англ. amortization, ісп. amortization) — погашення будь-чого. Амортизація — це процес поступового знецінення необо­ротних активів під впливом фізичного та морального зношування, а також наступного відшкодування його шляхом відрахування визна­чених грошових сум, які включаються до собівартості продукції.

Поняття «Амортизація» визначено п. 4 П(С)БО 7 «Основні засо­би» [31] як систематизований розподіл вартості, яка амортизується, тобто первісної чи переоціненої вартості необоротних активів про­тягом терміну їх корисного використання за вирахуванням ліквіда­ційної вартості — коштів, які можна залучити шляхом продажу ви­ведених з експлуатації об’єктів. Знос необоротних активів — це сума амортизації об’єкта необоротних активів з початку їх корисного ви­користання.

В економічній теорії амортизація — це систематизований роз­поділ вартості основних фондів протягом строку їх корисної екс­плуатації. Проте говорити про амортизацію вартості можна стосовно основних фондів, якщо вони являють собою натурально-речову фор­му засобів праці, то амортизувати можна їхню вартість. Самі осно­вні фонди підлягають старінню, а не амортизації. Основні засоби є вартісним вираженням засобів праці. У зв’язку з таким їх розумін­ням про поступове перенесення вартості цілком можна говорити про амортизацію основних засобів. Отже, в контексті економічного змісту терміна «основні засоби» можна говорити про амортизацію основних

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка» засобів. У економічній теорії частина суми вартості основних фондів, яка переноситься на вартість продукції, що виготовляється, назива­ється амортизаційними відрахуваннями. Про амортизаційні відра­хування в економічному їх змісті сказано в ст. 8 3акону про оподатку­вання прибутку [1]. Проте в інших нормах цього Закону йдеться про амортизацію основних фондів, а не про нарахування амортизаційних відрахувань.

Визначення та класифікація основних засобів наведена в [31, 95]. Правила нарахування амортизації основних засобів викладені в [31].

Метод нарахування амортизації обирається підприємством само­стійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, тобто потенційної можливості отри­мання підприємством коштів від використання об’єкта (п. 1 [31]).

П(С)БО 7 «Основні засоби» пропонує проводити нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів) із за­стосуванням таких методів:

- прямолінійного;

- виробничого;

- кумулятивного;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- зменшення залишкової вартості.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодав­ством (податковий метод).

Розглянемо кожен з них.

Прямолінійний метод

За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період використання об’єк­та основних засобів.

За цим методом амортизаційні відрахування розподіляються рівномірно протягом усього корисного терміну експлуатації об’єкта основних засобів з урахуванням ліквідаційної вартості. Переваги ме­тоду — простота розрахунку та рівномірність розподілу суми аморти­зації між обліковими періодами, що забезпечує зіставлення собівар- Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування тості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком цього методу є те, що він не враховує морального зносу основних засобів, відмін­ність їх виробничої потужності в різні роки експлуатації та необхід­ність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Виробничий метод

За цим методом місячна сума амортизації визначається як до­буток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та ви­робничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчис­люється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (вико­нати) з використанням об’єкта основних засобів.

Виробничий метод забезпечує максимально рівномірний розпо­діл амортизованої вартості на вироблену продукцію. Однак необхідна інформація про очікуваний обсяг виробництва. Метод застосовуєть­ся передусім для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за яким може бути визначено випуск продукції.

Кумулятивний метод

За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумуля­тивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що зали­шаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

За цим методом підприємства дістали змогу значно прискорюва­ти списання вартості основних засобів не тільки в початковий, а й у завершальний періоди експлуатації. Тобто припускається, що об’єкт основних засобів використовується інтенсивніше або в перші роки експлуатації, або в останні. Якщо треба прискорити списання в за­вершальний період експлуатації основних засобів, то на перше місце ставиться дріб від ділення цілого значення першого року експлуата­ції, на друге — другого і т.д.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка» амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного вико­ристання об’єкта, і подвоюється.

При методі прискореного зменшення залишкової вартості норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосо­вується до залишкової вартості об’єкта основних засобів. При цьому методі в перший рік експлуатації об’єкта основних засобів нарахову­ється найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.

Метод зменшення залишкової вартості

За цим методом сума амортизації визначається як добуток залиш­кової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Цей метод засновано на припущенні, що новий об’єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його експлуатації, та його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік зменшува­тиметься. Методом зменшення залишкової вартості доцільно обчис­лювати амортизацію об’єктів, що піддаються швидкому моральному старінню. До таких об’єктів належать використовувані в адміністра­тивних цілях транспортні засоби, прилади, засоби зв’язку, меблі, комп’ютери тощо.

Приклад 3.1. Первісна вартість об’єкта основних засобів становить 10 000 грн. Очікуваний строк служби 5 років. Ліквідаційна вартість об’єкта у вигляді матеріалів 1000 грн. Визначимо річну норму та суму амортизації за різними методами.

Позначимо через Т_сл — строк корисної експлуатації об’єкта основних за­собів. Припустимо, що плановий випуск продукції — 50 000 одиниць, у тому числі: за 1-й рік — 10 000 од. продукції, 2-й — 11 000, 3-й -10 100, 4-й — 9000, 5-й — 9900.

Розв’язання задачі — в табл. 3.1 і 3.2.

Місячна сума амортизації при використанні прямолінійного ме­тоду визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при використанні методів зменшення залишкової Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумуля­тивного визначається діленням суми амортизації за повний рік ко­рисного використання на 12.

Для того щоб автоматизувати розрахунки суми амортизації майна різними методами в Excel, який є складовою пакету Microsoft Office, є група фінансових функцій.

Функція АПЛ розраховує величину амортизаційних відрахувань за один період прямолінійним методом.

Синтаксис АПЛ(поч_вартість; зал_вартість; час_експлуатації)

Функція АСЧ розраховує суму амортизації за певний період ку­мулятивним методом.

Синтаксис АСЧ(поч_вартість; зал_вартість; час_експлуатації; період).

Функція ДДОБ розраховує амортизаційні відрахування за пев­ний період, використовуючи метод прискореного зменшення залиш­кової вартості.

Синтаксис ДДОБ(поч_вартість; зал_вартість; час_експлуатації; період, коефіцієнт).

Функція ФУО розраховує амортизаційні відрахування за даний період за методом зменшення залишкової вартості.

Синтаксис ФУО(поч_вартість; зал_вартість; час_експлуатації; період, місяці).

Аргументи функцій означають:

поч_вартість — витрати на придбання активу;

зал_вартість — вартість у кінці періоду амортизації (залишкова вартість);

час_експлуатації — кількість періодів, за які актив амортизуєть­ся (період амортизації);

період — період, для якого потрібно розрахувати амортизацію (вимірюється в таких самих одиницях як і час повної амортизації);

коефіцієнт — процентна ставка залишку, що зменшується. Якщо коефіцієнт опущений, то він покладається рівним 2;

місяці — це кількість місяців у першому році. Якщо аргумент опу­щений, то він покладається рівним 12.

У прикладі амортизаційні відрахування для кожного року становлять:

- за прямолінійним методом:

АПЛ(10 000; 1000; 5) = 1800;

- за кумулятивним методом:

АСЧ(10 000; 1000; 5; 1) = 3000;

АСЧ(10 000; 1000; 5; 2) = 2400;

АСЧ(10 000; 1000; 5; 3) = 1800;

АСЧ(10 000; 1000; 5; 4) = 1200;

АСЧ(10 000; 1000; 5; 2) = 600;

- за методом прискореного зменшення залишкової вартості:

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 1; 2) = 4000;

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 2; 2) = 2400;

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 3; 2) = 1440;

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 4; 2) = 864;

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 5; 2) = 296;

- за методом прискореного зменшення залишкової вартості:

ФУО(10 000; 1000; 5; 1) = 3690;

ФУО(10 000; 1000; 5; 2) = 2328,39;

ФУО(10 000; 1000; 5; 3) = 1469,21409;

ФУО(10 000; 1000; 5; 4) = 927,0740908;

ФУО(10 000; 1000; 5; 5) = 584,9837513.

Таблиця 3.1

Норми амортизації за різними методами в загальному випадку

та за даними прикладу

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

Таблиця 3.2

Річні суми амортизаційних відрахувань за різними методами

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який установлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше ніж20років[**] (п. 25 П(С)БО 8 «Нематеріаль­ні активи» [32]).

Нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одно­го року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам (п. 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» [32]).

Водночас п. 25 наказом № 901 доповнений абзацом другим такого змісту:

«Нематеріальний актив з необмеженим строком корисного ви­користання амортизації не підлягає. До нематеріальних активів з необмеженим строком корисного використання належать ті, по від­ношенню до яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення грошей (або їх еквівалентів) від використання таких нематеріальних активів».

До нематеріальних активів належать п. 5 П(С)БО 8 [32]:

- права користування природними ресурсами (право користу­вання надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

- права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду при­міщень тощо);

- права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменуван­ня тощо);

- права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, ко­рисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерцій­ні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

- авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програ­ми) організацій мовлення тощо);

- незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо.

«Нематеріальні активи — об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власнос­ті платника податку» (п. 1.2 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку підприємств [1]).

Метод амортизації нематеріального активу обирається підпри­ємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх еконо­мічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здій­снюється згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» (п. 27 П(С)БО 8 «Не­матеріальні активи» [32]).

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вар­тість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

- коли існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

- коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта (п. 28 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» [32]).

Для амортизації інших необоротних матеріальних активів вико­ристовується прямолінійний або виробничий метод.

Отже, методи нарахування амортизації, такі як кумулятивний, ви­робничий, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, є методами прискореної амортизації. При вико­ристанні цих методів річні амортизаційні відрахування більші в пер­ші роки, а з часом вони зменшуються. Використання підприємством методів прискореної амортизації сприяє оновленню матеріально- технічної бази підприємства та оживленню інвестиційного процесу.

Методи прискореної амортизації достатньо ефективні в умовах по­мірної інфляції. Позитивний потенціал помірної інфляції полягає в тому, що, знецінюючи гроші, вона стимулює інвестиційний процес.

3.2.