Загальні методологічні основи кількісної теорії грошей
Теоретичні проблеми розвитку грошових відносин завжди посідали чільне місце в системі наукових досліджень практично всіх шкіл і течій економічної думки. Можна без перебільшень засвідчити, що економічна наука і виникла як результат аналізу грошових відносин.
"Гроші, - писав з приводу цього англійський економіст А. Маршалл, - завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука".Слід врахувати те, що в економічній науці не склалося певної цілісно визначеної теорії грошових відносин. Від зародження в теорії грошей сформувалися окремі течії та напрямки, що розвиваються на власних методологічних засадах чи конкурують одне з одним, серед яких можна виділити два підходи. Представники одного з них віддають перевагу внутрішнім аспектам явища грошей і недооцінюють їх зовнішні аспекти, що проявляються у впливі грошей на економічні процеси. Цей підхід щодо вивчення природи грошей називають абстрактною теорією грошей. Найбільш відомими його проявами є номіналістична теорія, металістична теорія, марксистська теорія та. інші.
Представники другого напряму проблем теорії грошей приймають гроші такими, якими вони є, і досліджують питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: якими проявами гроші найактивніше впливають на реальну економіку і на які саме її процеси; який конкретно механізм впливу грошового фактора на реальну економіку; чи може держава використовувати цей механізм у своїй політиці; якою має бути грошово-кредитна політика у країні і т.д. Цей підхід у науковому аналізі грошових проблем називають прикладною теорією грошей. У західній літературі - монетаристською теорією.
Монетаристська теорія також не є монолітною, а включає кілька напрямів, кожний з яких розглядається як окрема теорія.
Так, автори фундаментальної теорії грошей "Гроші, банківська справа та грошово-кредитна політика"[3.
с.238] визначили сутність монета- ристської теорії як розділ економічної теорії, в якому визначається „вплив грошей та певної грошово-кредитної політики на стан економіки в цілому". Монетаристська теорія не тільки посідає ключове місце в науковій думці про гроші та грошові відносини, а й справляє політичний вплив на розвиток усієї економічної теорії. Жодне з наукових чи навчальних видань XX ст. з економічної теорії, макроекономіки тощо не обійшлося без аналізу випливу та економіку грошових факторів-попиту та пропозиції грошей процента, фінансового ринку та ін. [2. с 330].Найбільш відомим напрямком монетаристської теорії є кількісна теорія, яка залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетаризм. Одночасно з неокласичним напрямком як відносно самостійне відгалуження сформувалася кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція монетаристської теорії.
Таким чином, основні напрямки кількісної теорії грошей подані у схемі, (рис.7.1).
Рис. 7.1. Основні напрями кількісної теорії грошей.
7.2.