ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ
Монетарна теорія М. Фрідмана розглядається як різновид теорії попиту і пропозиції стосовно грошей (касових залишків).
Теоретичні моделі попиту на гроші. У своїх наукових працях Фрідман розвинув теорію попиту на гроші як на активи.
Він стверджував, що на попит грошей повинні впливати ті ж чинники, що впливають на попит будь-якого активу. Як і Кейнс, Фрідман визнавав, що індивіди прагнуть нагромаджувати певну кількість реальних грошових залишків. Виходячи з цього міркування, Фрідман виводить таке формулювання попиту на гроші:
Отже, з теорії Фрідмана випливає, що постійний доход є основним детермінантом попиту на гроші. В його підході попит на гроші нечутливий до процентних ставок і є відносно стабільним.
Теоретичні моделі пропозиції грошей (теорія касових залишків). М. Фрідман вважав, що пропозиція грошей визначається їх кількістю. Ця кількість створюється державою або банківською системою, яка змінюється часто і незалежно від змін попиту. Він висунув також положення про те, що пропозиція грошей (емісія) відбувається екзогенно (автономно), а тому (M) визначає (P). На думку монетаристів, гроші нав'язуються господарству, відбувається їх насильне розміщення (покриття державних видатків, замовлень) через продаж державних цінних паперів та додаткову емісію грошей. Саме ці маніпуляції спричиняють “шоки й провали” в економіці.
За екзогенного збільшення пропозиції грошей економічні агенти приходять до висновку, що частина портфелю активів, яку вони зберігають у грошовій формі, є надмірною. Тому можна передбачити, що, прагнучи максимізувати корисність багатства, його власники віддають перевагу заміщенню грошей іншими активами. Прикладом може бути теоретична модель “заміщення ба
x?fінфляції.
Монетаристи-прагматики не вважають за необхідне повне підпорядкування всієї економічної політики контролю за кількістю грошей в обігу, а в боротьбі з інфляцією пропонують використовувати і фінансові важелі стримання доходів.
Таким чином, позиції цього напрямку монетаризму наближаються до кейнсіанської моделі макроекономічного розвитку, а в деяких випадках методологічно зливаються з нею.Між монетаризмом і кейнсіанством існують спільні позиції, які відводять грошам важливе місце в економічній системі та об’єктивно створюють фундамент для кейнсіансько-неокласич- ного синтезу як нового етапу розвитку монетаристської теорії. У процесі розвитку цієї теорії монетариста спиралися на кейн- сіанські дослідження грошового механізму, тому між ними існує певна наступність, тим більше, що й саме кейнсіанство принципово не відкидало постулатів кількісної теорії. Остання якраз і була методологічним підґрунтям формування обох цих напрямів, що сприяло зближенню їх позицій (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1
| І Напрямки та І положення І монетарної політики | Класична та неокласична теорії | Кейнсіанська теорія | Сучасні теорії | |||
| Прямий механізм | Опосередкований механізм | Концепція вартості кредиту | Концепція кредитних можливостей | Пост- кейнсіанство | Монетаризм | |
| Кінцеві цілі економічної політики | Рівень цін | Рівень цін | Рівень цін та реальний продукт | Рівень цін та реальний продукт | Рівень цін та реальний продукт | Короткостроково — рівень цін та реальний продукт Довгостроково — І лише рівень ЦІН І |
| Об’єкти монетарної політики | Грошова маса | Грошова маса | Грошова маса | Банківська ліквідність | Грошова база чи вільні резерви | Грошова база |
| Трансмісійні змінні (канали) | Грошова маса | Ставка процента | Ставка процента | Об’єм кредиту | Ставки процента чи дохідність реального капіталу | Грошова маса |
| Індикатори | Грошова маса | Грошова маса | Ставка процента | Об’єм кредиту | Ставки процента чи дохідність реального капіталу | Грошова маса |
| Оцінка ефективності монетарної політики | Ефективна без обмежень | Ефективна без обмежень | Обмежена відповідно еластичності процента | Ефективна в залежності від об’єму кредиту | Обмежена відповідно еластичності процента | Ефективна І без обмежень І |
Трансмісійний механізм монетарної політики з точки зору різних економічних теорій
Монетаристська теорія не тільки посідає ключове місце в науковій літературі про гроші та грошові відносини, а й справляє помітний вплив на розвиток усієї економічної теорії.
Жодне з наукових чи навчальних видань XX-XXI ст. з економічної теорії, макроекономіки тощо не обійшлося без аналізу впливу на економіку грошових факторів — попиту та пропозиції грошей, процента, фінансового ринку та ін. Вона також створює наукову та методологічну базу грошово-кредитної політики держав з розвинутими ринковими економіками. Сьогодні жодний уряд західних країн не розпочне реалізацію своєї економічної політики до тих пір, поки чітко не визначиться, на яких монетаристських рекомендаціях він буде її будувати.До основних положень сучасного кейнсіансько-неокласичного синтезу, які набули загального визнання та широко застосовуються в монетарній політиці центральних банків країн з ринковою економікою, можна віднести:
> Кількість грошей в обігу (M) активно впливає па розвиток процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах і па рівень ціп (інфляцію) у довготермінових періодах. У структурі державного регулювання економіки, не відкидаючи фіскально- бюджетних важелів, перевагу слід надавати монетарному механізму впливу. Помірну інфляцію визнано позитивним процесом розвитку реальної економіки, тому що центральні банки за цих умов здатні регулювати пропозицію грошей адекватно темпам інфляції.
> Запобігти (попередити, пе допустити) розкручуванню інфляційної спіралі легше, ніж потім, з величезними втратами, долати її наслідки. На цій підставі кожній країні рекомендовано розробляти таку монетарну політику, яка б не допустила виходу інфляції з-під контролю. Ось чому центральний банк повинен мати достатній рівень самостійності, щоб не обмежуватися задоволенням поточних вимог економічних суб'єктів, а реалізовувати довгострокові цілі загальної стабілізації попиту і цій, грошової маси і номінального ВНП.
> В процесі оперативного реагування на деякі непередбачувапі події у сучасній грошово-кредитній політиці визнано за доцільне гнучко взаємодіяти у досягненні всіх цілей: довгострокових і короткострокових. Більшість економістів вважають, що визначення стратегічних цілей і чіткі правила їх досягнення сприятимуть підтриманню рівноваги на грошовому ринку, зменшуватимуть негативні очікування економічних суб’єктів щодо поведінки ціп, валютних курсів і процента.
> Сучасна грошово-кредитна політика держави в операціях на відкритому ринку, який найбільше впливає на рівень пропозиції грошей, спирається па монетаристські положення, а процентна політика, що більше пов'язана з інвестиційним процесом — на кейпсіанські. Успішне використання політики процентної ставки і операції на відкритому ринку нині становлять класичні інструменти грошово-кредитної політики центрального банку.
> Грошова пропозиція, як проміжна мета монетарної політики, має визначатися на основі попиті на гроші. Неврахування цієї істини може спричинити проблеми в економіці.
Поряд з цим, можна виділити ряд відмінностей між цими теоріями. Кейнс визначає внутрішню нестабільність господарської системи, а монетаристи методологічно базуються на внутрішній структурній збалансованості і здатності до саморегуляції ринкової економіки, а з іншого боку — на відносній автономності грошової системи, яка може виступати зовнішнім генератором дестабілізаційних процесів розвитку.
Щоб вивести економіку зі стану тривалої стагнації потрібно більш ефективно використати рекомендації представників обох напрямків сучасної монетаристської теорії, що формується на засадах кейнсіансько-неокласичного синтезу.
Виникає питання, якою мірою теоретичні концепції Дж. Кейнса і М. Фрідмана можна взяти за основу стратегії формування національної монетарної політики? Управління грошовою масою необхідно зосередити в руках Національного банку України, перетворивши його в автономний інститут, який відповідав би за стан грошового обігу країни. Необхідно обмежити участь НБУ в акціях “швидкого реагування” на так звані непередбачені надзвичайні загальнодержавні заходи. Поточні фінансові потреби держави мають задовольнятися за рахунок відповідних статей бюджету без застосування друкарського верстата (кредитної емісії). Для покриття дефіциту бюджету необхідний перехід від емісії грошей до емісії державних цінних паперів, що дасть змогу мати керований борг держави та керований платіжний баланс.
У національній монетарній політиці доцільно використовувати деякі компоненти “грошового правила” М. Фрідмана. Обсяги грошової маси потрібно встановлювати з урахуванням макроеко- номічної рівноваги та механізму оперативного переливання капіталів у регіональних та галузевих системах. Доцільно встановити граничний рівень зростання грошової маси відповідно до приросту ВВП. Однак пряме обмеження грошової маси, як показала практика, не забезпечує автоматично нормалізації грошового обігу. Наприклад, у 1980-х роках в США зростання грошової маси було вищим, ніж у попередні десятиріччя, а середні темпи інфляції скоротилися. Тому, встановлення для банківської системи прямих кількісних обмежень (тобто застосування монетарного інструментарію прямої дії) не може ефективно використовуватися у довготерміновому періоді і, безумовно, не може розглядатися як інструмент монетарної політики, якому слід віддавати перевагу. Водночас НБУ повинен мати змогу застосовувати при необхідності прямі кількісні обмеження, особливо в перехідний період розвитку економіки та фінансового сектора.
Серед сучасних економічних теорій з'явилися і такі нові течії: “сеплай сайд економікс” (економіка пропозиції) та нова класична школа “раціональних сподівань”. Погляди на грошову політику представників цих течій багато в чому збігаються з позиціями нових кейнсіанців. Отже, загальною тенденцією в розвитку кількісної теорії грошей на сучасному етапі є синтез кейнсіанських та неокласичних теорій грошей. Саме він ліг в основу методологічних підходів до формування нової системи поглядів на місце і функції грошей в сучасному світі. Успіх кейнсіансько-иеокла- сичного синтезу в значній мірі залежатиме від того, наскільки в ньому знайдуть відображення методологічні підходи згаданих теорій грошей і класичного монетаризму, тому що всі вони внесли свій доробок у розуміння суті грошей, їх ролі та значення для економічних процесів у різні періоди розвитку людства.
2.7.