Ідеологія здоров’я
Курс на всебічне сприяння індивідуальному і суспільному здоров’ю, обраний держаними і громадськими організаціями управління в розвинених країнах, продиктований вимогами, які висуває сучасність перед суспільством.
Інтенсифікація всіх процесів життєдіяльності стала можливою тільки завдяки здатності людини і популяції адекватно відповідати цим вимогам фізично, психічно і духовно. Країни, які досягли значних економічних успіхів, такі як Японія, Канада, США тощо мають найвищі показники середньої тривалості життя. Насамперед саме за показником рівня здоров’я населення міжнародні експерти ООН порівнюють ступінь сталого розвитку країни. Визначаючи рівень здоров’я нації показником спроможності країни конкурувати на міжнародній арені, уряди, національні та регіональні парламенти, а також громадські організації розвинених країн взяли на себе відповідальність за активне сприяння підвищенню рівня здоров’я населення, що відображено в таких міжнаціональних документах, як ПРООН і Оттавська хартія. Зокрема, в Оттаві було затверджено п’ять напрямків діяльності суспільства і урядів щодо зміцнення здоров’я населення:* орієнтація політики на зміцнення здоров’я;
* створення сприятливого довкілля;
* активізація дій громадськості;
* розвиток особистих навичок з покращання здоров’я;
* переорієнтація служб охорони здоров’я.
Провідною тезою політики ВООЗ у ХХІ ст. є впровадження багатогалузевої відповідальності за здоров’я населення. Аудит національних і регіональних систем охорони здоров’я нині включає оцінку соціально-економічних стратегій також в інших галузях життєдіяльності суспільства. Досвід показав, що такий підхід до забезпечення високого рівня здоров’я населення можливий у тому разі, якщо розуміння цінності здоров’я стане визначальним в усіх проявах життєдіяльності суспільства, тобто якщо ідеологія здоров’я людини стане панівною в країні і будуть створені міжгалузеві механізми забезпечення здорової життєдіяльності.
Під ідеологією здоров’я можна розуміти те, яка питома вага належить здоров’ю як суспільній цінності у свідомості людей, у політиці державного управління та різних галузях діяльності.
У 2000 р. Всесвітня Асамблея ООН розглянула питання про здоров’я населення країн як частину державної політики, піідтвердивши те, що підтримка здоров’я перетворилась в політичну проблему, вирішення якої потребує відповідного підходу в державній політиці та державному управлінні.Свідченням реалізації ідеології здоров’я на міжнародному рівні є стратегічна програма ВООЗ "Здоров’я для всіх у ХХІ столітті" ("Здоров’я – 21"), заходи якої плануються до виконання у найближчі двадцять років.
Вивчення стану здоров’я населення України, проведене науковою громадськістю в умовах соціально-економічної кризи, доповнене звітами з програми сталого розвитку і спостереженнями міжнародних організацій, показало, що політика і інфраструктура забезпечення індивідуального та громадського здоров’я характеризуються не тільки незадовільною медичною допомогою, невикористанням її з різних причин значною частиною населення, а і відсутністю самої ідеології здоров’я, що визначає його місце в шкалі цінностей суспільства і є обов’язковою умовою формування здорової нації, основою для реалізації управлінських рішень щодо зміцнення здоров’я українського народу.
Таким чином значне погіршення стану здоров’я населення України на початку 90-х рр. ХХ століття можна кваліфікувати як інфляцію здоров’я, якій притаманні:
* знецінення ідеї здоров’я;
* практичне нехтування збереженням здоров’я;
* перебільшене витрачання здоров’я;
* неможливість достатньою мірою відтворити його в разі потреби;
* негативна динаміка перерахованих чинників.
Інфляція здоров’я в Україні пов’язана з наступними протиріччями:
1. Здоров’я не тільки статично низьке, але воно інтенсивніше споживається, нераціонально витрачається на подолання соціального напруження, відчуття непевності перехідного періоду тощо, обтяжене шкідливими звичками. Потреби у здоров’ї зростають, і це ще більше знижує його існуючий рівень.
2. Охорона здоров’я дорожчає. Пропозиції в галузі медичної допомоги (кількість медичних препаратів, послуг тощо) збільшуються, ціна їх зростає, таким чином, рівень здоров’я, який можна отримати, знижується.
3. Перспективи відновлення здоров’я з різних причин мають проблемний характер: такі самі зусилля з відновлення здоров’я, що й раніше, приносять менший результат.
Незадовільна медико-демографічна ситуація, критичний стан здоров’я населення України обумовили необхідність правильного вибору державної стратегії в охороні здоров’я на основі наукового аналізу внутрішніх і зовнішіх факторів, які формують здоров’я як системну категорію.
До основних етапів реалізації політики підтримки здоров’я населення країни належить наступні: 1) виокремлення проблеми як національної, 2) прийняття відповідних стратегічних рішень, 3) визначення засобів і сил для реалізації обраної політики.
Аналітичні дослідження динаміки захворюваності, смертності та народжуваності показали, що проблема здоров’я населення України є невідкладною, загальнонаціональною, що засвідчило здійснення першого стану охороноздоровчої політики.
Однак для того щоб сформульована проблема перетворилася на політичний курс держави, необхідний вибір і прийняття стратегічних рішень, що становить другий етап підтримки громадського здоров’я формування державної політики.
В Україні як демократичній державі метою державотворення, економічних і соціальних реформ, що проводяться останнім часом, є і підвищення рівня і поліпшення умов життя населення, в тому числі такої його якісної інтегральної характеристики, як можливість прожити довге життя, зберігаючи добре здоров’я. Останній показник за значимістю внесено в перелік складових національної безпеки України як держави.
В Концепції національної безпеки України, затвердженій Верховною радою 16 січня 1997 р., зміцнення генофонду українського народу, його фізичного і морального здоров’я та інтелектуального потенціалу віднесено до національних інтересів держави, а загрозою національної безпеці України у соціальній сфері визнано "низький рівень здоров’я населення, незадовільний стан системи його охорони".
Підтвердженням входження України до другого етапу підтримки громадського здоров’я стала міжгалузева комплексна програма "Здоров’я нації", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 14, заходи якої плануються до реалізації на період 2002 – 2011 рр. з метою "поліпшення демографічної ситуації, збереження і зміцнення здоров’я населення, підвищення якості і ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення справедли-вості і прав громадян на охорону здоров’я".
Нарешті, найголовніший етап політики збереження здоров’я населення – втілення обраної стратегії в життя. На етапі реалізації політики акценти переносяться на виконавчу гілку влади. Але, зрештою, прийняття відповідних законів законодавчою владою теж можна вважати першим кроком до реалізації обраної політики. Прийняті рішення Кабінетом Міністрів України та Міністерством охорони здоров’я реалізуються в конкретних галузевих умовах за наявності адекватного забезпечення.
Значну роль при цьому можуть відігравати нові технології та активне залучення до їх реалізації населення, заради збереження здоров’я якого і впроваджуються певні технології. Розуміння необхідності реалізації стратегії здоров’я як населенням, так і управлінськими кадрами становить ідеологію збереження здоров’я, а вибір шляхів її реалізації формує тактику охорони громадського здоров’я.