3.3. Патології та ризики НЕпрозорості та НАДвідкритості
Механізм забезпечення транспарентності може мати різну
структуру, але необхідно, щоб він був чітко налагодженим і відпра-
цьованим на всіх рівнях влади та управління. Тільки тоді відкритість
може мати потрібний ефект.
Відкритість - не самоціль, а засіб дляпокращення взаємодії та взаєморозуміння між усіма соціальними
суб'єктами, що має вирішуватися на загальній основі правових норм.
Транспарентність характеризується особливим співвідно-
шенням способів правового регулювання, що передбачає:
· дозвіл на доступ до інформації для певних суб'єктів права
чи їх невизначеного кола;
· зобов'язання щодо надання доступу та поширення певних
даних на конкретних осіб;
· встановлення заборони на обмеження доступу до певної
інформації;
· юридичну відповідальність за порушення режиму транс-
парентності.
Тран спарентність як правовий режим складається із
сукупності правовідносин з приводу доступу різних суб'єктів до
будь-якого виду та обсягу цікавої їм інформації, забезпечення її
своєчасності, зрозумілості, достатності та достовірності. Тобто
транспарентні відносини визначаються не тільки високим рівнем
інформаційного розвитку суспільства, а й певним рівнем розвит-
ку політико-правової свідомості та культури, подолання держав-
ного бюрократизму та закритості влади.
Рівень відкритості та прозорості залежить від ступеня заці-
кавленості суб'єктів та об'єктів влади у транспарентних відноси-
нах, їх зорієнтованості на ефективність управління (effectiveness-
oriented) та досягнення згоди (compliance-oriented). Реалізація пра-
ва на доступ до інформації органів влади передбачає активну по-
зицію як з боку громадян, так і з боку держави, при цьому елемен-
ти суб'єкта державного управління та об'єкта, яким є суспільство,
з їх взаємовідносинами утворюють самостійну підсистему.
Томузабезпечення стабільності функціонування системи державного
управління прямо залежить від наявності та характеристик зворот-
ного зв'язку, де відкритість та прозорість відіграють провідну роль.
У трансформаційних політичних системах, в яких демокра-
тичні традиції ще заслабкі, розвиток транспарентних відносин
гальмується організаційними та управлінськими патологіями (дис-
функціями ціленедосягнення), насамперед ідеться про:
· тіньовий сектор - інерційність системи органів державного
управління, яка суб'єктивно не зорієнтована на забезпечення широ-
кого доступу до інформації про свою діяльність, гальмує контроль;
· "роздутість" бюрократичного апарату - ускладнення внут-
рішньобюрократичної прозорості гальмує комунікацію не тільки
між державною владою та суспільством, а й безпосередньо всере-
дині бюрократичної системи;
· закритість процедур оновлення - незрозумілість, над-
мірність нераціональних обмежень процесу оновлення, кадрово-
го забезпечення (рекрутування) в системі державного управління,
що може призвести до самозамкнення системи і повернення її до
стану ієрархічної неопатримоніальної побудови;
· недостатність інформаційно-аналітичних структур, її на-
слідком стає зростання рівня ентропії в частині інформаційно-ко-
мунікаційних відносин;
· недосконалість законодавства - ускладнення правозасто-
совної практики через нечіткість та незрозумілість нормативно-
правової регламентації;
· ігнорування організаційного укладу - порушення зв'язків
та норм, прийняття рішень всупереч їм;
· невкоріненість нормативно-правових норм у масову
свідомість як громадян, так і державних службовців;
· низьку активність, пасивність та нераціональність грома-
дян, які компенсуються безконтрольною активністю професійних
політиків та державних службовців.
Відсутність унормування, розпорошеність уявлень, внутріш-
ня невмотивованість перетворює принципи відкритості та прозо-
рості на фарс, а політику - на театральне видовище.
На шляху фун-даментального реформування системи державного управління
сутнісне викривлення життєтворчих демократичних засад не зу-
пиняє трансформаційні процеси, але ними конституюється систе-
ма, в якій панують:
· розрив між рішенням та виконанням;
· інверсія, протилежність цілей та результату управлінсько-
го впливу;
· культивування процедур, корупція;
· маніпуляції, у тому числі масовою свідомістю;
· стагнація, нездатність до проведення змін;
· атомізація суспільства;
· тотальний контроль та тоталізація.
Процес розбудови будь-якої системи завжди містить у собі
ризик потрапляння цієї системи в залежність до тих, хто створює
більш складні системи. Тоді відкритість та прозорість перетворю-
ються на засоби впливу на прийняття рішень, маніпулювання цим
процесом. Можна сказати, що відкритість та прозорість можуть
відкрити безпрецедентні можливості для встановлення як тиранії
меншості (еліти), так і тиранії більшості. Єдиним способом про-
тистояння та подолання патологій є дотримання обраного курсу
демократичної правової державності та послідовне впроваджен-
ня його ціннісних, нормативно-правових і практичних засад.
У міжнародній практиці використовується низка інтеграль-
них показників, якими відображаються відповідні якості держав-
ного управління, зокрема застосовуються Організацією економіч-
ного співробітництва та розвитку (ОЕСР)*.