ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний розвиток суспільно-політичних відносин в українському суспільстві ставить на порядок денний такі завдання як: вибір адекватних комунікативних стратегій для взаємодії з інституціями сучасного громадянського суспільства, зокрема, у функціонуванні місцевого самоврядування на рівні територіальної громади, та ефективне застосування відповідного комунікативного інструментарію, під яким розуміємо інформаційні технології та супровід усіх учасників комунікативного процесу в місцевому самоврядуванні.

Потреба у знаходженні науково обґрунтованих рішень цих завдань насамперед продиктована необхідністю вирішення як стратегічних, так і тактичних завдань державної регіональної політики. Так, наприклад, ретельне планування і впровадження комунікативних стратегій необхідне при проведенні загальнонаціональних і локальних інформаційно-просвітницьких кампаній, виборів, референдумів, іміджевих процедур, для залучення членів територіальної громади до напрацювання і прийняття управлінських рішень, зростання рівня політичної культури громадян та самоорганізації населення, політичної і виборчої активності, ефективного представлення інтересів населення в органах місцевого самоврядування.

Окрім цих складових суспільно-політичного розвитку території, застосування комунікативних стратегій також цілком виправдане і задля вирішення проблем соціально-економічного характеру: наприклад, для збільшення рівня інвестиційної і туристичної привабливості територій.

Сучасні комунікативні стратегії та технології у взаємозв’язку із історичним досвідом їх виникнення та застосування вивчають у своїх працях як вітчизняні вчені – зокрема, В.С. Бацевич, В.М. Бебик, М.Й. Варій, Н.М. Драгомирецька, А.В. Дуда, С.М. Квіт, О.Ю. Лебединська, Б.В. Потятинник, Г.Г. Почепцов, А.Ф. Ткачук, так і закордонні дослідники: Т. Гобан-Клас, М. Грачов, Т. Дейк, Б. Добек-Островська, О.

Тематика, пов’язана із вивченням актуальних проблем місцевого самоврядування, знайшла своє розкриття у працях вітчизняних вчених Л.Д. Бевзенко, В.С. Куйбіди, М.В. Лациби, О.В. Прієшкіної, різні історичні аспекти розвитку місцевого самоврядування в Україні знайшли відображення у дослідженнях В.С. Журавського, В.Г. Кременя.

Аналіз наукових публікацій та дисертаційних досліджень останніх років доводить, що у розвиток наукового обгрунтування ефективної державної регіональної політики та діяльності органів місцевого самоврядування зробили значний внесок такі вітчизняні вчені як В.М. Бабаєв, Є.П. Бабенков, О.С. Батіщева, Г.А. Борщ, М.Л. Братковський, В.М. Вакуленко, О.І. Васильєва, І.О. Дегтярьова, Я.Ф. Жовнірчик, М.Х. Корецький, А.С. Крупник, Ю.О. Куц, О.М. Ніколаєва, В.Г. Ровний, Л.В. Сапельніков, Г.Г. Скиба, Д.В. Сухінін, С.А. Фоломіна, ІА. Чикаренко, Ю.П. Шаров та ін.

Однак, стрімкий розвиток демократичних процесів, комунікативних технологій та великий масив унікальної практичної діяльності тисяч територіальних громад держави не міг, звісно, ще отримати повного і всебічного аналізу з боку науковців.

Ще маловивченими залишаються процеси, які відбуваються в територіальній громаді, яка є джерелом місцевого самоврядування зокрема та системи демократії взагалі. Досі не розроблено загальноприйнятої моделі комунікативного процесу у місцевому самоврядуванні, не визначені його елементи. Потребує, на нашу думку, також введення до наукового дискурсу і дослідження феномен комунікативного потенціалу місцевого самоврядування як важлива передумова ефективності впроваджуваних комунікативних стратегій на рівні територіальної громади.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в розробці теоретичних та методичних засад застосування ефективних комунікативних стратегій у місцевому самоврядуванні на рівні територіальної громади.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з актуальності даної проблеми, визначаємо як мету дослідження теоретичне та методичне обґрунтування концептуальних засад застосування ефективних комунікативних стратегій у місцевому самоврядуванні на рівні територіальної громади.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- визначити необхідність введення поняття комунікативний потенціал місцевого самоврядування, розкрити його зміст, значення і структуру;

- з’ясувати стратегічні напрями застосування комунікативних стратегій для збільшення комунікативного потенціалу місцевого самоврядування;

- показати історичну обумовленість сучасного розвитку місцевого самоврядування;

- виділити групи завдань місцевого самоврядування, вирішення яких потребує застосування комунікативних стратегій;

- розробити синтетичну модель комунікативного процесу (із уточненням визначень його структурних елементів) у місцевому самоврядуванні;

- проаналізувати і систематизувати основні теоретичні та методичні підходи до класифікації комунікативних стратегій місцевого самоврядування;

- дослідити особливості правового та інформаційного забезпечення комунікативних процесів у діяльності місцевого самоврядування в Україні;

- виявити характерні риси комунікативного потенціалу існуючих на сьогодні і унормованих законодавством форм безпосередньої участі громадян у державному управлінні;

- проаналізувати передумови для впровадження комунікативних стратегій у місцевому самоврядуванні.

Об’єктом дослідження є місцеве самоврядування в Україні.

Предметом дослідження є комунікативні стратегії місцевого самоврядування в Україні.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що формування і застосування науково обґрунтованих комунікативних стратегій у місцевому самоврядуванні сприятиме ефективному вирішенню завдань місцевого самоврядування, а структурні елементи та сутнісні ознаки комунікативного процесу мають піддаватися корекції задля сталого розвитку територіальних громад.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові та спеціальні методи досліджень, які базуються на сучасних наукових засадах державного управління, теорії комунікації, економіки, менеджменту та споріднених з ними наук. У роботі використано: методи моделювання та абстрагування - для опису теоретичної моделі комунікативного процесу в місцевому самоврядуванні, визначення впливу соціальної системи на цей процес та роль структурних елементів комунікації. Для побудови концепції, яка описує структуру комунікативної стратегії, застосовувався метод системного аналізу. З’ясовуючи актуальні завдання місцевого самоврядування, використовувався метод експертизи; історичний та діалектичний методи дозволили проаналізувати історичні аспекти формування комунікативного потенціалу місцевого самоврядування в Україні. Метод прогнозу був застосований для обґрунтування доцільності використання Е-комунікацій. Методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції застосовувалися для дослідження особливостей практичного застосування комунікативних стратегій в інформаційних кампаніях місцевого самоврядування, формулювання дефініцій «комунікативний процес», «комунікативний потенціал», «політична ідентифікація» тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні науково-практичного завдання щодо теоретичного та методичного обґрунтування концептуальних засад застосування ефективних комунікативних стратегій у місцевому самоврядуванні на рівні територіальної громади.

Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається у тому, що:

вперше:

- запропоноване визначення категорії комунікативний потенціал місцевого самоврядування, під яким розуміється організаційна, структурна та креативна здатність взаємодіючих учасників комунікативного процесу у місцевому самоврядуванні до здійснення ефективної комунікації;

удосконалено:

- класифікацію комунікативних стратегій у місцевому самоврядуванні за стратегічною метою комунікації (політична ідентифікація, імідж, місія) та за ієрархічною структурою (стратегія, тактики, комунікативні ходи);

- механізми реалізації права громадян на участь в місцевому самоврядуванні шляхом дослідження нового ефекту – наявності комунікативного потенціалу як для унормованих законодавством форм безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні, так і для нових форм, які ще не набули унормування;

- синтезовану модель комунікативного процесу для місцевого самоврядування, яка охоплює не лише систему місцевого самоврядування, але й середовище, в якому вона існує, та уточнює зміст структурних елементів комунікативного процесу;

дістали подальшого розвитку:

- розгляд системи забезпечення життєдіяльності територіальної громади через виділення таких складових як: політичне самовідтворення системи (вибори, референдуми), забезпечення сталого економічного розвитку території (залучення інвестицій, розвиток підприємництва); інституційне самовідтворення (активізація залучення громадян до самоврядування);

- визначення передумов, суб’єктивних і об’єктивних чинників застосування новітнього технологічного арсеналу комунікативних стратегій у місцевому самоврядуванні, зокрема – недостатнє географічне покриття мережі Інтернет, порівняно незначна кількість сформованих Е-спільнот, відсутність фахових знань (об’єктивні чинники); використання стандартних комунікативних технологій, замкненість інформаційних кампаній і комунікативних процедур на одній особі, корупційна складова (суб’єктивні чинники).

Практичне значення одержаних результатів. Підходи до вирішення комунікативних проблем у місцевому самоврядуванні використовувались для підготовки пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази та попередньої експертизи проектів нормативно-правових документів (Довідка №34-04/43 від 19.05.2010р. Голови підкомітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, сім’ї та дитинства), а також під час розробки програм ефективної комунікацій громад у Дубенській районній раді Рівненської області (Довідка №01/15-103 від 17 травня 2010р.).

Отримані результати дослідження можуть бути використані для подальших наукових розробок у галузі державного управління і місцевого самоврядування, зокрема розділів комунікативістики у згаданих галузях. Висновки дослідження можуть бути також покладені в основу професійних програм з перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, активістів громад, впроваджуватися у діяльність регіональних управлінь Головдержслужби (Лист УДС Головдержслужби України у Рівненській області №243/01-12 від 18.05.2010р.).

Окремі положення даного дослідження були застосовані автором при розробці робочої програми сертифікаційного курсу «Ефективна комунікація», який читався для студентів упродовж 2009-2010 навчального року в Національному університеті «Острозька Академія», та навчального курсу «Основи журналістської майстерності», який читався НУОА впродовж 2006-2010 навчальних років (Акт про впровадження від 11 травня 2010 р.).

Практичне застосування описаної у дисертації концепції комунікативного процесу у місцевому самоврядуванні також використовувалися автором в його журналістській діяльності, зокрема, під час підготовки циклу телевізійних програм на ТРК «Сфера» (Довідка №19 від 17.05.2010р.) та в проектній діяльності із МНДО (Лист Керівника спільного Проекту Ради Європи та Європейського Союзу №07 від 10.06.2010р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і впровадження дисертаційної роботи є результатом самостійно проведених досліджень автора. У дисертації не використовувались положення, що належать співавторам, разом з якими були підготовлені окремі наукові публікації.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати досліджень, що містяться у даній роботі, оприлюднювалися на: Третій Міжнародній науковій конференції «Проблеми культурної ідентичності та культурний проект Європи» (м. Острог, 2007 р.), міжнародній конференції "Управління міжетнічними взаєминами в поліетнічному суспільстві: питання толерантності й співпраці влади і громади" (м. Сімферополь, 2008 р.), П’ятій Міжнародній науковій конференції «Проблеми культурної ідентичності та культурний проект Європи» (м. Острог, 2009 р.), Х Міжнародній науковій конференції «E-економіка, Е-суспільство у Центральній Східній Європі» (м. Наленчов, 2009 р., Республіка Польща); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності» (м. Жовті Води, 2010 р.); ІІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції «Соціально-політичні та культурні проблеми сучасності» (м. Сімферополь, 2010 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю «Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку» (м. Київ, 2010 р.); Міжнародній науковій конференції «Проблеми культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур» (м. Острог, 2010 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 17 наукових праць, серед яких – 4 статті у наукових фахових виданнях з державного управління, 13 публікацій у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій (у тому числі - 3 закордонних). Загальний обсяг публікацій - 4,5 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Дисертацію викладено на 210 сторінках, з яких - 180 стор. – основна частина, в т.ч. 10 рисунків на 5 сторінках, 5 таблиць на 10 сторінках. Список використаних джерел з 202 найменувань розміщений на 24 сторінках, додатки - на 6 сторінках.