10.1. Бюджетне обмеження домогосподарства

Економічне значення цього суб'єкта визначається такими чинниками:

задоволення потреб домогосподарств у матеріальних та нематеріальних благах є природною метою виробництва.

домогосподарства як власники чинників виробництва передають їх діловим одиницям (фірмам), які ефективно поєднують їх;

частина доходу, що не використовується домогосподарствами впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни.

Можна сказати, що домогосподарство виконує в економіці три основні функції: споживання, постачання чинників виробництва та заощадження.

Отже, домогосподарство — це економічна одиниця, яка складається з одного або більше індивідів, що спільно ведуть господарство і мають спільний бюджет.

Головними функціями домогосподарства є забезпечення економіки ресурсами, в тому числі послугами чинників виробництва, використання отриманих за це грошей для придбання на ринку товарів і послуг з метою споживання та здійснення заощаджень для задоволення своїх майбутніх потреб. Провідною з цих функцій виступає споживання.

Для того щоб проаналізувати, як домогосподарство здійснює цю функцію, економічна наука вдається до ряду абстракцій, які дають можливість вивчити поведінку об'єкта аналізу у чистому вигляді.

1. Домогосподарство є єдиним економічним суб'єктом і задовольняє свої потреби як єдине ціле, тобто не береться до уваги його внутрішня структура, і воно ототожнюється з поняттям «індивід».

2. Припускають, що домогосподарство отримує доходи за рахунок продажу послуг чинників виробництва або перерозподілу між членами суспільства, якщо воно не має у власності чинники виробництва, і повністю використовує їх для поточного споживання, не роблячи заощаджень.

Домогосподарство 259

258 MIKPOEKOHOMIKA

3.

4. Не беруться до уваги такі дії домогосподарства, які можуть вплинути на обсяг його поточного споживання, а саме: вкладення частини доходів у запаси споживчих благ, збільшення або зменшення майна, отримання кредиту на споживчі цілі тощо.

За таких обставин домогосподарство ставиться в умови вибору. Йому треба розподілити наявні доходи між різними благами, якими задовольняються його потреби. Саме цей процес насамперед нас і цікавить, тобто, як домогосподарство приймає рішення щодо певної структури споживання, як воно поводить себе як споживач.

При цьому треба мати на увазі, що можливості вибору домогосподарства не є необмеженими. Зовнішніми і внутрішніми чинниками, що обмежують можливості вибору, є рівень і структура виробництва; структура потреб певного домогосподарства, рівень насичення деяких з них (досить швидко насичуються потреби в основних продуктах харчування, тоді як духовні та соціальні потреби практично не мають межі насичення); рівень доходів домогосподарства, адже в умовах ринкової економіки більшість благ надається лише в обмін на гроші; рівень ринкових цін, на який домогосподарство не може впливати.

Сукупність наборів благ, доступних за таких обмежень домогосподарству, і є тим простором, де воно може мати свободу дій, здійснюючи свій споживчий вибір. Інакше кажучи, домогосподарство має повсякчасно вирішувати проблему, як за наявної структури та рівня потреб і доходів знайти такий набір споживчих благ (іноді його називають «планом споживання», оскільки домогосподарство планує наперед, що воно купуватиме на ринку), який би найповніше відповідав його потребам. У загальному вигляді будьякий споживчий набір можна записати як лс' (х{, х2,..., хп), де xt > 0 є кількість /го блага, що входить до цього набору.

Рівень доходу домогосподарства та ринкових цін на певний момент є чинниками, які з фінансового боку встановлюють межу задоволення потреб, тобто утворюють те, що називають бюджетним обмеженням.

— +Р„хя,

отриманий за певний період доход; р{, р2, рп — ціни споживчих

, х2, хп

кількість придбаних на ринку благ.

де М благ;

Так, у найпростішому випадку, коли доход витрачається на придбання лише двох благ, якщо доход домогосподарства становить 100 грн, а ціни благ xl («одяг») та х2 («їжа») відповідно 5 і 10 грн, бюджетне обмеження набуде вигляду

10хг

100 = 5х

Сукупність споживчих наборів, які можна придбати за наявного бюджетного обмеження, називають фінансово можливими.

Сукупність фінансове можливих споживчих наборів

Як видно з рис. 9, сукупність фінансово можливих споживчих наборів обмежена прямою, що відповідає рівнянню бюджетного обмеження. Цю пряму називають бюджетною лінією, її нахил визначається співвідношенням цін на блага х} та хг Споживчі набори Ага В е фінансово можливими, тоді як С — ні. Оскільки домогосподарство, за припущенням, має витратити всі наявні кошти на споживання, воно обиратиме лише ті споживчі набори, які лежать на бюджетній лінії. Точки перетину бюджетної лінії з осями координат показують, яку кількість одного блага може придбати домогосподарство, якщо повністю відмовиться від споживання іншого.

Рис. 9. Бюджетне обмеження і сукупність фінансово можливих споживчих наборів

На бюджетне обмеження, а отже, і сукупність споживчих наборів, доступних для реалізації, впливають такі чинники:

1Величина доходу М, який індивід може витратити на прид

бання споживчих благ. Чим більший доход, тим більші можливості має домогосподарство для реалізації своїх планів споживання; зміна величини доходу виражається у паралельному зсуві бюджетної лінії.

2. Ціни благ. Зростання цін зменшує споживчі можливості, а зниження — збільшує. Якщо зростає ціна, наприклад, блага xt, то бюджетна лінія буде повернена за годинниковою стрілкою через точку перетину на осі Ох2; при зниженні ціни — у протилежному напрямі.

Серед інших, непрямих чинників слід відзначити всі ті, які впливають на величину доходу або ціни. Наприклад, оподаткування доходу (прибутковий податок) веде до зменшення доходу у розпорядженні індивіда; запровадження акцизів на товари — до підвищення їхніх цін.