11.2 Загальна характеристика макроекономічних показників
Існують різні методи обчислення виробленої суспільством за певний період часу продукції та послуг (національного обсягу виробництва), хоча ідеального методу наука поки що не виробила.
Зокрема, в Україні до останнього часу показники, що характеризують обсяги національного виробництва, обчислювалися на основі балансів національного господарства (БНГ), які вперше в світовій практиці почали складатися в колишньому СРСР ще з 1923 року. З часом ця система застаріла тому, що:1) передбачала розрахунки показників лише в сфері матеріального виробництва, ігноруючи сферу нематеріальних (духовних) послуг;
2) недостатньо була зорієнтована на ринкову економіку.
Тому з 1988р. у практику економічних розрахунків почали вводитися деякі показники, що широко застосовуються в зарубіжних країнах та міжнародній статистиці, а з проголошенням незалежності постало завдання впровадження в Україні системи національних рахунків на західний манер. Система національних рахунків (СНР) вперше була розроблена в США відомими економістами російського походження С. Кузнєцовим і В. Леонтьєвим. Згодом ООН прийняла рішення про використання її в усьому світі. СНР, що впроваджується в Україні, в основі своїй має рекомендації ООН.
Основні положення цієї системи, згідно з якою здійснюється аналіз економіки, можна визначити такими параметрами:
1 Суспільний продукт поділяється на дві групи: а) товар; б) послуги. Товари й послуги в свою чергу поділяються на: а) ринкові; б) неринкові.
2 Економіка поділяється на такі сфери(сектори):
а) не фінансові корпорації (реальний сектор);
б) фінансові корпорації, тобто комерційні підприємства, що спеціалізуються на фінансових операціях (банки, страхові компанії тощо);
в) сектор загального державного управління (органи державної, регіональної, місцевої влади). Послуги цих органів безкоштовні або пільгові;
г) домашні господарства.
Сюди відносяться фізичні особи, як споживачі, також інші некорпоративні суб’єкти (ремісники, кустарі), в яких важко відрізнити витрати від доходів.3 Усі суб'єкти економіки поділяються на резидентів (громадяни даної країни) і нерезидентів (громадяни інших країн).
4 Основними типами суспільних виробників і споживачів, між якими здійснюється постійний кругообіг є: домогосподарства, підприємства, держава, іноземці.
Основним і узагальнюючим показником є національне багатство. Ця вся сукупність споживчих вартостей, накопичених суспільством за всю його історію. Найважливішими складовими національного багатства є: 1) створені й накопичені в країні виробничі фонди; 2) основні не виробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у соціальній сфері; 3) домашнє майно населення; 4) товарні запаси народного господарства; 5) природні ресурси; 6) нематеріальні багатства(виробничий досвід людей, їх здібності, потреби, культурні цінності, здоров'я).
Найбільш узагальнюючим показником виробничої діяльності усього працездатного населення країни впродовж року є сукупний суспільний продукт. Це сукупність матеріальних і нематеріальних благ, створених у межах національної економіки. Його висловлюють за допомогою ряду визначень: валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход, чистий національний продукт (див. лекцію 2, п.6).
Валовий національний продукт - це сумарна ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг , вироблених в країні за рік.
Національний доход - це нова, створена суспільством за певний період часу (рік) вартість. Національний дохід вичислюється як різниця між ВНП і матеріальними витратами на його утворення (амортизація, сировина, матеріали тощо).
Чистий національний доход - це національний доход плюс непрямі податки. Вони додаються для того, щоб визначити національний дохід за ринковими цінами.
Валовий внутрішній продукт включає продукцію та послуги, вироблені безпосередньо в середині країни з використанням тільки внутрішніх факторів виробництва.
Особистий дохід - це дохід, який отримують приватні особи: за участь в процесі виробництва (основна і додаткова заробітна плата); власники факторів виробництва (дивіденди, проценти, рента); шляхом перерозподілу національного доходу (через виплату трансфертних платежів). Особистий доход розподіляється на споживання, заощадження і виплату податків.
Дохід кінцевого використання - це частина особистого доходу, яка залишається сектору домашніх господарств після сплати індивідуальних податків. Він розподіляється на споживання і заощадження.
Чистий економічний добробут - це показник, який ураховує економічний добробут суспільства з урахуванням не тільки доходів, але і якості життя.