Графік пропозиції

Під графіком, або кривою, пропозиції розуміється відношення між ринковими цінами і тією кількістю продукції, яку виробники бажають виготовити і продати. У табл. З представлені дані для побудови графіка пропозиції пшениці, а на рис.

Із даних табл. 5 видно, яка кількість пшениці буде запропонова­на для продажу за різними цінами, при цьому всі інші чинники зали­шаються незмінними. Із визначення поняття пропозиції випливає, що вона звичайно розглядається з позиції вигідності ціни. З підвищенням останньої відповідно зростає і величина пропозиції, а із зниженням її скорочується також і пропозиція.

Рис. 10. Крива пропозиції і її зміна

Цей специфічний зв’язок називається законом пропозиції. Він показує, що виробники хочуть виготовляти і пропонувати до продажу більшу кількість свого товару за високу ціну, ніж вони хотіли б це робити за низьку ціну.

Таблиця 5

Співвідношення між цінами і кількістю продукції

Перенесення даних табл.

При побудові кривої пропозиції припускалось, що ціна виступає основним чинником, що визначає величину пропозиції будь-якого това­ру. Тобто крива пропозиції будується на припущенні, згідно з яким певні нецінові чинники, що впливають на величину пропозиції, визначені заз­далегідь і залишаються незмінними. Якщо ж один із нецінових чинників, що впливає на пропозицію, змінюється, крива пропозиції також зміниться.

До основних нецінових чинників, що впливають на пропозицію, належать: технологія виробництва, ціни на ресурси, ціни на інші ре­сурси, податки і дотації, очікування зміни цін, кількість продавців на ринку. Переміщення одного або кількох із перелічених чинників, що впливають на зміну пропозиції, веде до зміщення кривої пропозиції про­дукту або вправо, або вліво. Зміщення вправо з Прі до Прг на рис. 10 означає збільшення пропозиції; виробники при цьому постачають більшу кількість продукту за кожною із можливих цін. Зміщення вліво з Прі до Прг вказує на скорочення пропозиції: постачальники пропо­нують меншу кіль- кість продукту за кожну із можливих цін.

Різниця між зміною пропозиції і зміною величини пропозиції така ж сама, як різниця між зміною попиту і зміною величини попиту. Зміна пропозиції виражається в зміщенні кривої пропозиції. Збільшення пропозиції зміщує криву вправо, зменшення пропозиції зміщує її вліво.

Причиною зміни пропозиції є один із зазначених вище неціно­вих чинників, що на неї впливають. Зміна пропозиції означає, що вся шкала змінилася, і що крива змістилася в якийсь бік.

Зміна ж величини пропозиції означає переміщення з однієї точ­ки на іншу точку на постійній кривій пропозиції. Причиною такого переміщення є зміна ціни на пшеницю.

Зміщення кривої пропозиції на рис. 10 від Прі до Прг або до Прз означає зміну пропозиції. Разом з тим переміщення на кривій Прі від точки а до точки б означає лише зміну величини пропозиції.

Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція відображає рівень наявного реального об­сягу виробництва за кожного можливого рівня цін. Залежність між ними пряма, або позитивна. Крива сукупної пропозиції зображена на рис. 11 і показує реальний обсяг національного продукту, який буде виготовлений за різних рівнів цін. Вона складається із трьох відрізків.

На кейнсіанському, або горизонтальному, відрізкові національ­ний продукт змінюється, а рівень цін залишається постійним.

Рис. 11. Крива сукупної пропозиції

На рис. 11 Обг означає потенційний рівень реального обсягу національного виробництва за повної зайнятості. Горизонтальний відрізок кривої сукупної пропозиції включає реальний обсяг націо­нального виробництва, який значно менший національного виробницт­ва за повної зайнятості Обг.

Горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка перебу­ває в стані глибокого спаду, або депресії, і що не використовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невикориста­ні ресурси можна привести в дію і при цьому не чинити або майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізкові обсяг національного продукту починає збільшуватися, то ні дефіцит, ні слаби­на у виробництві, що можуть сприяти підвищенню цін.

Вертикальний, або класичний, відрізок характеризується тим, що економіка досягла повного, або природного, рівня безробіття за даного обсягу виробництва 062. Вона перебуває в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли неможливо швидко домогтися подальшого збільшення обсягу виробництва. Це означає, що будь-яке підвищення цін не призведе до збільшення його реального обсягу, оскільки економіка вже працює на повну потужність.

Третій, висхідний, або проміжний, відрізок кривої сукупної про­позиції характеризується тим, що із розширенням виробництва, коли воно працюватиме на повну потужність, деяким фірмам доведеться використовувати старіше і менш ефективне устаткування. Тому на цьому відрізкові збільшення реального обсягу національного продукту суп­роводжується зростанням цін.

Аналіз форми кривої сукупної пропозиції показує, що реальний обсяг національного виробництва збільшується, коли економіка роз­вивається, проходячи спершу кейнсіанський, а тоді проміжний відрізки сукупної пропозиції (на рисунку - зліва направо). Існуюча крива сукуп­ної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним обся­гом національного виробництва за інших рівних умов. Та коли один або кілька нецінових чинників змінюються, зміщується і сама крива сукупної пропозиції.

До НЩИОНЖ 4MHHHK⅛ що обумовлюють зміщення кривої су­купної пропозиції, належать: зміни цін на внутрішні ресурси (земля, трудові ресурси, капітал, підприємницький талант) і зміни цін на імпортні ресурси; зміни продуктивності і зміни правових норм (податки з підприємств і субсидії, державне регулювання).

За інших рівних умов підвищення цін на ресурси зумовлює збільшення витрат на одиницю продукції і тим самим скорочення су­купної пропозиції. Зниження цін на ресурси веде до протилежного результату. На ціни ресурсів і сукупну пропозицію також може впли­нути послаблення чи посилення панування на ринку, або ринкова монополія, що дає можливість встановлювати ціни вищі, ніж за наяв­ності конкуренції.

Значний вплив.на зміщення кривої сукупної пропозиції має продуктивність, яка відображає відношення між реальним обсягом національного виробництва і кількістю використаних ресурсів. У разі зменшення витрат на одиницю продукції збільшення продуктивності призведе до зміщення кривої сукупної пропозиції вправо; і навпаки, зменшення продуктивності призведе до збільшення витрат на одини­цю продукції і зміщення кривої сукупної пропозиції вліво.

На зміщення кривої сукупної пропозиції впливають також зміни правових норм, згідно з якими функціонують підприємства. Ці зміни передусім стосуються податків, субсидій і характеру регулювання. Так, зміна податків із підприємств, зокрема таких, як податок на добавлену вартість, акцизний збір, податок на соціальне забезпечення, так само, як і збільшення заробітної плати, може збільшити витрати на одиницю продукції і скоротити сукупну пропозицію.

У багатьох випадках збільшує витрати виробництва на одиницю продукції і зрушує криву сукупної пропозиції вліво і державне регулю­вання. Це не означає, однак, що держава зовсім не повинна втручатися в економічні відносини.

Таким чином, крива сукупної пропозиції складається із трьох відрізків: горизонтального, висхідного і вертикального. Припустимо, що на висхідному відрізкові витрати на одиницю продукції, а отже, і рівень цін підвищуються, коли виробництво розширюється, намагаю­чись досягти свого потенційного рівня. Але існують і інші чинники, не пов’язані зі збільшенням реального обсягу виробництва, які впли­вають на витрати на одиницю продукції. Такими чинниками є ціни на ресурси, продуктивність і правові норми.

Еластичність пропозиції

Еластичність пропозиції показує ступінь реагування продавців на зміну ціни. Вона позначається через K пр.

Наприклад, коли ціна на морозиво зросла на 1%, то продавці підвищили пропозицію морозива на 1,5%.

Залежно від абсолютного значення розрізняють еластичну і не- еластичну пропозицію. Якщо Enp > 1, то пропозиція еластична, якщо Enp < 1, то пропозиція нееластична. На еластичність пропозиції впли­вають такі фактори.

1. Час. Коли ціна на товар зростає, то виробники хочуть прода­ти якомога більше товарів. Але для цього потрібно розширити вироб­ництво, що, звичайно, вимагає часу. Наприклад, якщо зросла ціна на цукор, то збільшення посівних площ цукрових буряків, з яких він ви­робляється, зможе забезпечити розширення виробництва цукрових буряків не скоріше, ніж через рік. Таким чином, еластичність пропо­зиції зросте з плином часу. Час збільшення пропозиції включає декілька періодів:

а) миттєвий період. У перший день підвищення ціни пропози­ція абсолютно нееластична. Крива пропозиції має вигляд вертикаль­ної прямої і не змінюється залежно від зміни ціни. Адже продавці за один день не зможуть завезти на ринок навіть ті готові товари, що є на складах, не говорячи вже про розширення виробництва;

б) короткостроковий період. Протягом кількох тижнів після підвищення ціни пропозиція має низьку еластичність. Виробники, впевнившись у зміні ціни, максимально збільшать виробництво, ви­користовуючи всі свої резерви;

в) довгостроковий період. Через певний час пропозиція стає досить еластичною, оскільки виробники встигли побудувати нові при­міщення, поставити нове обладнання, знайти нові технології. Вироб­ництво розширилось завдяки використанню старих і нововведених потужностей.

2. Вартість розширення виробництва. Якщо фірма випускає тех­нологічно складний товар, то розширення виробництва коштуватиме дуже дорого. Тому навіть при серйозному підвищенні ціни на цей то­вар мало фірм погоджується на розширення виробництва. Зрозуміло, що еластичність пропозиції такого товару буде невисокою.

3. Можливості і вартість зберігання товару. Коли ціна на товар падає, то фірма вирішує, чи продовжувати продаж товару за низькими цінами, чи забрати продукцію з ринку на склад. Рішення залежить від того, як довго може зберігатися товар, яка вартість його складування. Якщо фірми мають хороші і недорогі склади, якщо товар можна довго зберігати, то еластичність пропозиції підвищується.

4. Взаємозамінювані ресурси у виробництві. Якщо праця, земля або капітал, що використовуються як фактори виробництва, можуть бути швидко переорієнтовані з виробництва одного товару на вироб­ництво іншого, то еластичність пропозиції такого товару буде висо­кою. Наприклад, еластичність пропозиції всіх злакових у цілому ниж­ча ніж еластичність пропозиції, наприклад, жита, оскільки і землю, і робочу силу, і обладнання дуже легко перекинути з виробництва жита на виробництво пшениці. Водночас, перейти з виробництва злаків у цілому на будь-яке інше виробництво (наприклад, молока) набагато важче. Ці фактори і визначають еластичність пропозиції.