Графік попиту

Індивідуальний та ринковий попит

Досвід показує, що кількість товарів, куплених споживачами, завж­ди залежить від ціни: чим вона вища, тим менше товар купують, і чим нижча ринкова ціна, тим більше буде куплено одиниць цього товару.

Із даних табл. 4 видно, що за будь-якої ціни, наприклад, 5 гри­вень за центнер, всіма споживачами буде куплено на ринку певну кількість пшениці - у даному випадку 9 млн. центнерів за місяць. За

нижчої ціни, скажімо 4 гривні за центнер, кількість купленої пшениці зросте і складе 10 млн одиниць. За даними табл. 4, зіставивши дані другого рядка з першим, можна визначити кількість купленої пшениці за будь-якої ціни.

Співвідношення між обсягом попиту і ціною

Таблиця 4

Варто зазначити, шкала попиту сама по собі не дає відповіді на запитання, яка із п’яти можливих цін реально існує на ринку пшениці. Це залежить від попиту і пропозиції. Отже, попит - це виражені у формі таблиці наміри покупця щодо купівлі продукту. До того ж, щоб величини попиту мали якесь значення, вони повинні стосуватися пев­ного відрізка часу - дня, тижня, місяця тощо.

Із даних табл. 4. видно, що існує від’ємний, або обернений, зв’язок між ціною і величиною попиту. Цей обернений зв’язок і нази­вається законом попиту.

Важливо усвідомити, що у будь-який даний період часу кожний покупець продукту отримує менше задоволення, вигоди, або користі від кожної наступної одиниці продукту.

Оскільки споживання підлягає дії принципу спадної з граничної корисності - тобто принципу, згідно з яким наступні одиниці даного продукту приносять все менше і менше задоволення, - споживачі купу­ють додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується.

На дещо вищому рівні аналізу закон попиту можна пояснити ефектами доходу і заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни людина може дозволити собі купити більше даного продукту, не відмовляючись від придбання якихось альтернативних товарів. Тобто зниження ціни продукту збільшує купівельну спроможність грошового доходу споживача, а тому він може купити більшу, ніж раніше, кількість даного продукту. Вища ціна призводить до протилежного результату.

Ефект заміщення виражається в тому, що із зниженням ціни у людини з’являється стимул придбати дешевші товари замість аналогіч­них, але дорожчих. Споживачі схильні замінювати дорогі продукти дешевшими. Так, зниження ціни на яловичину підвищує купівельну спроможність доходу споживача і дозволяє йому купувати більше яло­вичини (ефект доходу). Із зниженням ціни купівля яловичини стає привабливішою, і її купують замість свинини, баранини, курчат і риби (ефект заміщення). Ефекти доходу і заміщення сполучаються і приз­водять до того, що у споживачів з’являється можливість і бажання купувати більшу кількість продукту за нижчу ціну.

Обернено пропорційний зв’язок між ціною продукту і величи­ною попиту можна зобразити у вигляді простого двомірного графіка, в якому величину попиту вказано на горизонтальній осі, а ціну на вер­тикальній осі. Зображений процес полягає у розміщенні на графіку тих п’яти варіантів “ціна - обсяг”, які показані у табл.

Припустивши, що такий самий обернений зв’язок між ціною і величиною попиту існує у будь-якій іншій точці графіка, можна прийти до загального висновку про обернений зв’язок між ціною і величиною попиту шляхом проведення кривої, що представляє всі можливі варіан­ти співвідношення ціни і величини попиту в межах, показаних на графі­ку. Отримана таким чином крива називається кривою попиту і позначе­на буквою П на рис. 6. Вона похилилася вниз і вправо, оскільки зв’язок між ціною і величиною попиту від’ємний, або обернений. Закон попиту - за нижчої ціни люди купують більшу кількість продукту, ніж за високої - знаходить відображення у спадному характері кривої попиту.

Хоча табл. 4. і рис. 5 містять одні й ті ж дані і відображають однаковий зв’язок між ціною і величиною попиту, однак графічне зоб­раження має певну перевагу. Вона полягає в тому, що графік дає змогу чіткіше уявити певний зв’язок - у даному випадку закон попиту - про­стішим способом, ніж словесне або табличне описання.

Рис. 6. Зміни попиту на пшеницю

Якщо розглядати проблему з позиції не одного, а багатьох по­купців, необхідно перейти від шкали індивідуального попиту до шка­ли ринкового попиту. Це можна легко здійснити шляхом підсумову­вання величин попиту, що пред’являються кожним споживачем за різних можливих цін.

При побудові кривої попиту ПІ на рис. 6 ми виходили з того, що ціна товару є найважливішим чинником, що визначає його кількість. Однак відомо, що існують й інші чинники, які можуть вплинути і дійсно впливають на покупки. Отже, при побудові кривої ПІ ми вва­жали, що “інші умови рівні”, тобто нецінові чинники, які впливають на величину попиту, незмінні. Коли ці нецінові чинники дійсно зміню­ються, то крива попиту переміщається вправо або вліво від ПІ. Тому вказані чинники називаються чинниками зміни попиту.

До найважливіших нецінових чинників, що впливають на рин­ковий попит, належать: смаки, або переваги, споживачів; кількість споживачів на ринку; грошові доходи споживачів; ціни на супутні то­вари і споживчі очікування щодо майбутніх цін і доходів.

Якщо один або кілька нецінових чинників змінюються, змінються дані шкали попиту, а, отже, і положення кривої попиту на рис. 6. Така зміна даних шкали попиту, або - графічно - зміщення положення кри­вої попиту, називається зміною попиту.

Коли зростають грошові доходи споживачів і їхня купівельна спрсмсжніпь, щ о b⅛⅛sk∈ho нарис. ζ це викликає зміщення кри­вої попиту вправо від Пі до ∏2. І навпаки, попит зменшується тоді, коли через зміну одного із нецінових чинників споживачі купляють меншу кількість продукту, ніж це показано на рис. 6. Це призводить до зміщення кривої попиту вліво від Пі до Пз.

Надзвичайно важливо зрозуміти різницю між попитом і вели­чиною попиту. Зміна попиту виражається в зміщенні кривої попиту або вправо (збільшення попиту), або вліво (скорочення попиту). Іншими словами, зміна попиту означає, що вся шкала змінилася і що крива змінила своє положення. Зміна ж величини попиту означає пе­реміщення з однієї точки на іншу точку на постійній кривій попиту, тобто перехід від однієї комбінації “ціна - кількість продукту” до іншої. Причиною зміни величини попиту є зміна ціни даного продукту. Рис. 6 допомагає зрозуміти різницю між зміною попиту і зміною величини попиту. Зміщення кривої попиту Пі до положення ∏2 або положення ПЗ викликає і зміну попиту. Тоді як пересування з точки а на точку б на кривій ПІ означає зміну величини попиту.

Сукупний попит. Сукупний попит відображає різні обсяги то­варів і послуг, тобто реальний обсяг національного виробництва, який споживачі, фірми і уряд можуть купити за кожного рівня цін. Обернена залежність між рівнем цін і обсягом національного виробництва відоб­ражена на рис. 7. З графіка видно, що крива сукупного попиту зміщуєть­ся вниз і вправо, тобто так само, як і крива попиту на окремий товар. Однак траєкторію кривої сукупного попиту не можна пояснити ні ефектом доходу, ні ефектом заміщення. Траєкторія кривої сукупного попиту визначається іншими факторами.

По-перше, ефектом ставки процента, який передбачає, що трає­кторія кривої сукупного попиту визначається впливом змінюваного рівня цін на процентну ставку, а, отже, на споживчі видатки і інвес­тиції. Іншими словами, коли рівень цін підвищується, підвищується і процентна ставка, а зростання процентної ставки, у свою чергу, при­зводить до скорочення споживчих видатків та інвестицій.

По-друге, ефектом багатства, коли за вищого рівня цін реальна вартість, або купівельна спроможність, нагромаджених фінансових активів зменшується. Населення реально стає біднішим і змушене ско­рочувати свої видатки.

Рис. 7. Крива сукупного попиту

По-третє, ефектом імпортних закупівель, який полягає в тому, що підвищення цін у певній країні спричиняє зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги, і навпаки, зниження рівня цін у певній країні обумовлює скорочення її імпорту та розширення екс­порту. Все це супроводжується збільшенням чистого обсягу експорту і сукупного попиту даної країни. Однак для розуміння змін, які відбува­ються в обсязі національного продукту, слід розрізняти зміни обсягу попиту на національний продукт, викликані змінами рівня цін і зміни сукупного попиту, викликані зміною одного або кількох нецінових фак­торів, що впливають на сукупний попит. До них належать зміни спо­живчих видатків (добробут споживача, його сподівання, заборгованість, податки); зміни інвестиційних видатків (процентна ставка, очікувані прибутки від інвестицій, податки з підприємств, технологія, надлиш­кові потужності); зміни державних видатків зміни видатків на чистий обсяг експорту (національний доход зарубіжних країн, валютні курси).

Усі ці нецінові фактори так чи інакше впливають на реальний обсяг продукту, який можуть купити споживачі, уряд і зарубіжні по­купці за конкретного рівня цін. Зміни сукупного попиту треба відрізняти від зміни реального обсягу національного виробництва, що виникає внаслідок зміни рівня цін. Зміни рівня цін спричиняють ефекти багат­ства, процентної ставки та імпортних закупівель, якими пояснюється спадна траєкторія кривої сукупного попиту. Зміни нецінових факторів сукупного попиту викликають переміщення кривої сукупного попиту

Еластичність попиту. Як відомо, підвищення ціни на товар спри­чиняє зменшення попиту на нього і збільшення пропозиції цього то­вару. Зниження ж ціни має протилежний ефект: попит на товар зрос­тає, а пропозиція його падає. Тобто попит і пропозиція змінюються залежно від зміни ціни. Але споживачі по-різному реагують на зміну ціни на різні товари. Якщо підняти ціну на молоко в три рази, то попит на молоко зменшиться. Якщо ж підняти в три рази ціну на пляшку “кока-коли”, то попит зменшиться набагато більше, ніж по­пит на молоко. Це відбувається тому, що людям легше обійтися без “кока-коли”, яка має багато замінників, ніж без молока, замінників якого мало. Коли зростає ціна на сіль, покупці все одно купують стільки солі, скільки потрібно, і попит майже не зменшується, якщо ж дорож­чають квитки на літак, різко знижується попит на даний вид транс­порту і люди починають їздити дешевшим, наприклад, поїздом. Вели­чину реагування (зміни в процентах) попиту чи пропозиції на зміну ціни (у процентах) економісти називають еластичністю попиту чи про­позиції за ціною.

Наприклад, коли ціна на квіти зросла на 1%, то покупці реагу­ють на це дуже активно - зменшують купівлю квітів на 2%. У даному випадку еластичність попиту квітів визначається:

В іншому випадку, коли на 1% піднімається ціна на хліб, по­купці реагують дуже слабо. Попит зменшиться лише на 0,2%.

Зауважимо, що еластичність попиту завжди має від’ємне зна­чення. Знак “мінус” підкреслює обернену залежність між ціною і по­питом. Економісти звертають увагу лише на абсолютне значення ела­стичності попиту за ціною.

Таким чином, за нашими прикладами, 1% зміни в цінах на квіти викликав зміну величини попиту на них на 2%, а 1% зміни в ціні на хліб - лише 0,2%. Якщо En > 1, вважається, що попит є еластичним. Отже, попит на квіти еластичний. Якщо En < 1, то це означає, що попит на товар нееластичний. Виходить, попит на хліб нееластичний.

Чому ж все-таки на одні товари попит є еластичним, а на інші - нееластичним? Можна назвати низку факторів, що визначають елас­тичність попиту.

1. Головним фактором, що впливає на еластичність попиту, є кількість і близькість замінників. Товари, які мають добрі замінники, мають еластичніший попит. Наприклад, попит на цукор набагато ела- стичніший, ніж попит на сіль, бо сіль не можна замінити нічим ін­шим, як, наприклад, цукор, що замінюється медом, варенням тощо.

Важливо й інше - еластичність попиту підвищується, коли люди добре інформовані про існування замінників, про їх якість та ціни.

2. Частка бюджету споживача, що йде на купівлю товару. Това­ри з високою вартістю мають еластичніший попит, оскільки займають велику частку в доході людини. Люди можуть тижнями торгуватися за 1% зміни в ціні на будинок, водночас ніяк не зреагувати на 100% зміни у ціні на сірники. Попит на товар з невисокою ціною дуже мало залежить від того, як змінюється ціна на нього.

3. Потреба у товарі. Товари першої необхідності мають неелас­тичний попит. Попит на товари розкоші (наприклад, закордонні пут­івки) є набагато еластичнішим, люди дуже чутливі до найменших змін у цінах.

4. Період часу, необхідний для пристосування до змін у цінах. Еластичність попиту зростає з плином часу. Люди протягом деякого періоду встигають звикнути до зміни в ціні або ж вони знаходять нові замінники, нові способи використання товару.

Припустимо, що в даний момент різко скоротилась пропозиція товару (крива Прі змістилась в положення Прг) і внаслідок цього підня­лася ціна (з Ці, Цг) (рис. 8). Протягом певного часу люди не помічали підвищення ціни і не встигли усвідомити цього. Попит нееластичний.

Рис. 8. Зміна еластичності попиту з перебігом часу

Але потім люди, відчувши підвищення ціни, знаходять замінни­ки і зменшують кількість споживання даного товару (від Обг до Обз). Крива попиту стає еластичнішою (крива Ці змішується у положення Цз), що утворює нову точку рівноваги Ез і точку нової ціни Цз.

Цей процес можна показати інакше (рис. 9).

Протягом певного часу ціна і кількість попиту не змінюються. Потім ціна різко зростає (від Ці до Цг), а величина попиту дещо змен­шується. Але, коли більшість людей усвідомлює суть зміни ціни, то це призводить до зниження ціни від Цг до Цз.

Враховуючи всі ці фактори, можемо зробити перелік характерних товарів, що належать до різних категорій еластичності попиту за ціною.

Еластичність дуже низька (нижче 0,5): сіль; кава; бензин (про­тягом короткого часу); їжа (у цілому).

Еластичність низька (від 0,5 до 0,8): одяг; сигарети; транспорт.

Рис. 9. Зміна еластичності попиту з перебігом часу

Еластичність середня (близько 1): свинина; житло; медичне об­слуговування.

Еластичність висока (від 1,2 до 2,0): меблі послуги таксі.

Еластичність дуже висока (більше 2,0): духи, одеколони; спортивні товари; квіти; закордонні путівки.

2.