§ 3. Об’єктивні економічні закони, їх пізнання та використання

В одному з визначень економічної теорії (з тих, що наводилися вище), про неї було сказано як про науку, що вивчає економічні закони, які керують виробництвом , розподілом, обміном і споживанням на різних етапах розвитку людського суспільства.

Економічні закони — це об’єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки між процесами та явищами, що проявляють себе під час функціонування економіки. Розглянемо уважно, що означає таке визначення економічних законів.

Те, що мова йде про причинно-наслідкові зв’язки, означає, що під функціонуванням економіки будь-яке економічне явище має свою причину. Зростання чи падіння прибутків підприємства, або збільшення чи зменшення кількості безробітних у країні — все має свої причини, тобто якісь процеси чи події відбулись раніше та спричинили вказані наслідки. Але навіть якщо зв’язок між причиною та наслідком визначено правильно, це ще не означає дії еко -номічного закону в даному разі. Зв’язокміжпевною подією та певним наслідком повинен бути сталим, тобто таким, що постійно і неодмінно повторюється в усіх аналогічних випадках. Економічні закони діють без винятків, так само як фізичні чи хімічні закони. Нагадаємо, щоуданомуразімова йде про об’єктивні економічні закони, що діють незалежно від свідомості та бажання людей. Об’єктивність дії економічного закону означає неможливість відмінити його урядовим декретом чи указом, навіть якщо він стає на заваді державним планам подальшого розвитку економіки. Саме такі закони і є об’єктом дослідження економічної теорії. Розвиток економіки на основі дії об ’єкгивних законів не означає повну безсилість людського (суб’єктивного) чинника в цьому процесі. Людина не приречена бути тільки пасивним спостерігачем того, що відбувається, вона може і повинна відігравати активну роль у розбудові економіки.

В процесі пізнання економічних законів можна виділити кілька ступенів.

На першому ступені дія певних економічних законів залишається для людей поки що незрозумілою. Відбувається тільки накопичення фактів, намацування тих причинно-наслідкових зв’язків, що постійно проявляються в еко-номічнихпроцесах, у реальній дійсності. Це попередній етап пізнання об’єктивних економічних законів.

Другий ступінь пізнання економічних законів спирається на перший і реалізується у процесі наукової діяльності людей. На цьому ступені пізнання відбувається теоретичне відображення реально існуючих об’єкгивних законів. Це відображення може бути більш або менш повним і дістає вираження в законах 17

науки (законах економічної теорії). Тобто певні причинно-наслідкові зв'язки встановлено, осмислено та сформульовано у вигляді теоретичного економічного закону, який слід враховувати у практичних діях.

Третій ступінь пізнання економічних законів полягає в апробації законів науки в дії, виявленні того, що себе виправдало і дало позитивні результати, і того, що не витримало перевірки часом. Через вивчення практики господарювання роблять певні висновки й узагальнення, потім вносять доповнення і зміни в наукові визначення і формулювання економічних законів. Поряд з цим удос -коналюється і механізм невикористання.

Використання економічних законів відбувається на трьох рівнях: політич -но-економічному, безпосередньо управлінському і практичному.

Політично-економічний рівень використання економічних законів означає створення на основі теоретичного знання про механізм їх дії науково обгрун -тованої концепції практичного розвитку економіки. Кожен уряд для успішного виконання своїх функцій по регулюванню економіки повинен уявляти собі найближчі та стратегічні цілі її розвитку та шляхи їх досягнення, що неможливо без теоретично обгрунтованої загальної концепції економічного розвитку.

Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів є компетенцією органів державної влади, які на основі законів економічної теорії та загальної концепції розвитку економіки визначають методи, форми і способи господарювання, розробляють державні закони, правові положення та інші економічні документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники.

Практичний рівень — це використання економічних законів у практиці гос -подарювання. Це рівень функціонування основної ланки народного господарства — фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов'язанихз виробництвом. Керівники підприємству своїй господарській діяльності спираються на знання як об’єктивних економічних законів (сформульованих в економічній теорії), так і суб’єктивних економічних законів (юридично оформлених урядом законів, що пропонують правила поведінки підприємців у господарській практиці).