Економічні закони

1. Закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил — всезагальний (діє у всіх економічних системах) закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між рівнем, характером і структурою продуктивних сил і відповідними їм економічними типами і формами власності.

2. Закон зростання продуктивності праці — загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між прогресом технологічного способу виробництва (його окремими елементами, в тому числі між факторами виробництва) і ефективністю виробничої діяльності у процесі створення товарів і послуг (або кількістю праці на виготовлення одиниці продукції).

3. Закон економії робочого часу — загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між зменшенням суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару чи послуги у процесі розвитку продуктивних сил і збільшенням вільного часу працівників.

4. Закон вартості – закон, який передбачає, що виробництво і обмін товарів мають здійснюватись на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

5. Зако?н зроста?ння потре?б — закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення.

6. Закон попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію — згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

7. Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

8. Закон попиту і пропозиції – закон, що виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які пропонує виробник.

9. Закон спадаючої граничної корисності — один із законів ринкової економіки, який виражає падіння граничної корисності в міру придбання споживачем додаткової одиниці певного продукту.

10. Зако?н грошово?го о?бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

11. закон убутної прибутковості - загальне правило, відповідно до якого в міру збільшення числа виробничих факторів, знижується обсяг виробництва

12. Закон зростання граничних витрат – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між виробництвом товарів та граничними витратами, за яких (зв'язків) зростання кількості створюваних товарів супроводжується збільшенням граничних витрат кожної додаткової одиниці товару.

13. Закон зростання екологічних витрат суспільства – економічний закон, згідно з яким суспільне необхідні витрати сфери матеріального та нематеріального виробництва на охорону, використання та відтворення природних ресурсів зростають у часі та просторі.

14. Закон-тенденція норми прибутку до зниження– специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між методами виробництва відносної додаткової вартості та зростанням органічної будови капіталу, внаслідок дії яких знижується норма прибутку.

15. Закон зростання відносних витрат – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між виробництвом двох продуктів, за яких (зв'язків) збільшення виробництва одного товару відбувається за рахунок зменшення виробництва іншого товару.

16. Закон зростаючої дохідності – закон, згідно з яким кожна наступна одиниця витрат забезпечує більший приріст продукції. Сформульований англійським економістом і статистиком К. Клерком.

17. Закон єдності праці і власності – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між різними за змістом видами праці та відповідними типами і формами власності.

18. Закон нерівномірності економічного розвитку– специфічний економічний закон капіталістичного способу виробництва, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між загальним поступальним розвитком підприємств, галузей, сфер економіки, країн та регіонів світового господарства, з одного боку, і нерівномірним прогресом окремих елементів системи продуктивних сил та виробничих відносин (або відносин економічної власності) у межах окремих галузей, сфер економіки окремих країн, а також у масштабах світового господарства, його окремих регіонів і країн – з іншого.

19. Закон спадної віддачі – один із законів ринкової економіки який полягає в тому, що з певного моменту послідовне приєднання одиниці змінного ресурсу наприклад праці до незмінного фіксованого ресурсу (капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

20. Закон вартості – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між суспільне необхідною працею (витраченою на виробництво товару з урахуванням умов його відтворення) та цінами товарів за відносної відповідності попиту і пропозиції. В узагальненій формі закон вартості – це обмін еквівалентів, (обмін товарів і послуг між виробниками та їх купівля на ринку відповідно до суспільне необхідних витрат на їх виробництво).

21. Закон середнього прибутку – специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між рівновеликими капіталами, у процесі конкуренції яких підприємства, компанії отримують рівновеликий прибуток.

22. Закон суспільного поділу праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між об'єктивно неминучим поглибленням процесу поділу праці в різних формах, зокрема спеціалізації виробництва й праці, та зростанням на цій основі продуктивності праці.

23. Закон пропорційності – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між прогресом продуктивних сил, поглибленням суспільного поділу пращ та об'єктивною необхідністю пропорційного розвитку економіки.

24. Закон ринкової вартості – закон, який відображає суттєвий, сталий, опосередкований ринком причинно-наслідковий зв'язок між виробництвом і споживанням і через формування ринкової вартості сприяє планомірно-пропорційному розвитку товарного виробництва. Закон ринкової вартості – модифікована форма вияву закону вартості.

25. Піднесення потреб закон, закон розвитку суспільства, що виражає зростання і вдосконалення його потреб з розвитком продуктивних сил і культури.

27. Закон конкуренції — наявність внутрішньо необхідних, сталих і суттєвих, прямих і зворотних зв'язків та відносин (відповідно і суперечностей) між різними економічними суб'єктами (передусім виробниками), які (зв'язки) є примусовою силою у боротьбі за найвигідніші умови виробництва, збуту, привласнення максимальних доходів, насамперед прибутку.

28. Закони грошового обігу — загальні економічні закони, які діють у кількох формаціях і виражають внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю грошей.

29. Закон спадної віддачі—починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниці змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного фіксованого ресурсу (капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

30. Закон капіталістичного народонаселення — специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідний, сталий і суттєвий взаємозв'язок між посиленням процесу нагромадження капіталу, зростанням його технічної та органічної будови і певним збільшенням кількості безробітних.

31. Закон Сея – закон, згідно з яким пропозиція товарів створює власний попит, між ними неможливий розрив, тому неможливі загальні економічні кризи.