Основні питання теми

1. Мікроекономічний рівень господарювання і форми його організації.

2. Попит та пропозиція. Механізм досягнення рівноваги.

3. Витрати виробництва і прибуток.

4. Капітал і підприємництво в умовах ринку.

Ключові слова: макроекономіка, мікроекономіка, глобально-економічному рівнях господарювання, попит, пропозиція, ціноутворення, витрати виробництва, прибуток, гроші, грошовий обіг, грошова політика, ціновий рівень, капіталізація, підприємництво, ринкова рівновага, собівартість.

Введення

Економічна теорія вивчає функціонування економічної системи, насамперед, на мікроекономічному, макроекономічному та глобально- економічному рівнях господарювання.

Мікроекономічний рівень господарювання охоплює, по-перше, економічно відокремлені одиниці, такі, як об'єднання, фірми, підприємства, домогосподарства; по-друге, окремі ринки, конкретні ціни і конкретні товари та послуги.

В економіці поняття господарювання досить широке. Це не лише виробництво продуктів (товарів), а й будь-яка діяльність в економічному, соціальному, правовому, екологічному, територіальному тощо просторі, що обумовлена взаємовідносинами між споживачами та продавцем.

Виходячи з цього, мікроекономічний рівень господарювання — це система відносин діяльності мікроекономічних господарських суб'єктів щодо оптимізації співвідношення попиту та пропозиції.

Ринкова економіка має лише два суб'єкти мікроекономічного рівня господарської діяльності:

— домашні господарства (сім'я);

— підприємства.

Першим суб'єктом є домашні господарства (сім'я). З погляду економіки домашня діяльність належить до господарювання, де господар не виробляє продукцію (товари), а задовольняє потреби свої і своєї сім'ї через ринок або поза ним. За умов домашнього господарювання задоволення своїх потреб обмежено можливостями господарника (матеріальними та фізичними).

Це призводить до необхідності виходу суб'єктів господарської діяльності за межі домашнього господарювання, що здійснюється двома шляхами:

1) залученням до домашнього господарювання найманих робітників (постійно, тимчасово чи періодично) за відповідну платню;

2) поєднанням функцій домашнього господарника та найманого робітника

за відповідну платню.

Такі два шляхи перетворюють домашнє господарювання на діяльність, що економічно відповідає виробничій, тобто у діяльність недомашнього господарювання. Домашній господарник за наявності платні за свою діяльність перетворюється у виробника продукції чи послуг у формі товарів, не обмежується домашнім господарюванням і виходить на ринок (робочої сили, товарів тощо).

1.