Питання 48. Функції та види цін.

Функції ціни є зовнішнім проявом її внутрішнього змісту. Причому до функцій ціни можуть бути віднесені лише ті, які притаманні кожній конкретній ціні без виключення. Таких функцій п’ять.

Облікова, або функція обліку та вимірювання витрат суспільної праці передбачена самою сутністю ціни, тобто, будучи грошовим виразом вартості, ціна показує, чим обходиться суспільству задоволення конкретної потреби в тій чи іншій продукції. Ціна визначає, скільки затрачено праці, сировини, матеріалів, комплектуючих частин на виготовлення товару, характеризує ефективність використовуваної праці. В кінцевому рахунку, ціна відображає не лише розмір сукупних витрат виробництва та обігу товару, але й розмір прибутку.

Облікова функція ціни відкриває можливості її використання як інструмента аналізу, прогнозування, планування, керування та регулювання економічних процесів.

У даній функції ціна слугує засобом обчислення вартісних показників:

- кількісних (валовий внутрішній продукт (ВВП), національний доход, обсяг капітальних вкладень, обсяг товарообігу, обсяг продукції фірм, підприємств та галузей та ін.);

- якісних (рентабельність, продуктивність праці, фондовіддача та ^ін.).

Стимулююча функція ціни. Сутність її виражається в спонукальній або стримуючій дії ціни на виробництво та споживання різноманітних видів товарів. Ціна стимулює виробника через розмір прибутку, який у ній міститься. В господарстві ціни можуть сприяти або заважати збільшенню випуску та споживання тих чи інших товарів.

За допомогою ціни в цій функції можна впливати на: науково- технічний прогрес; економію витрат ресурсів; підвищення якості продукції; зміну структури виробництва та споживання. Стимулювання здійснюється шляхом підвищення рівня прибутку в ціні, встановлення накидок та знижок в основній ціні.

Розподільча функція ціни пов’язана з можливістю відхилення ціни від вартості під впливом ринкових факторів.

- галузями економіки;

- державними та іншими секторами економіки;

- різними формами власності;

- регіонами країни;

- фондом накопичення та фондом споживання;

- різними соціальними верствами населення.

Ця функція реалізується в процесі внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції. Наприклад, високі роздрібні ціни на предмети розкоші та престижні товари (ювелірні вироби, легкові автомобілі та ін.) забезпечують перерозподіл грошових коштів певної частини населення за допомогою бюджету для формування соціальних фондів.

Функція збалансування попиту і пропозиції виражається в тому, що через ціни здійснюється зв’язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом.

Ціна сигналізує про появу диспропорцій у сферах виробництва та обігу і потребує прийняття необхідних заходів з їх нейтралізації. Вона слугує гнучким інструментом для досягнення відповідності попиту і пропозиції. При появі диспропорцій у господарстві, невідповідності між пропозицією і попитом рівновага досягається за допомогою ціни або шляхом її зростання, або зниження.

Функція ціни як критерію раціонального розміщення виробництва проявляється в тому, що з допомогою механізму цін здійснюється переміщення капіталів з одного сектору економіки в інший та в межах окремих секторів, туди, де норма прибутку більш висока.

Залежно від способу встановлення, суб'єктів ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодавства в Україні застосовуються різні види цін і тарифів. За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на:

• вільні ціни і тарифи, що в свою чергу поділяються на договірні та ціни, що їх встановлюють самостійно підприємства та організації. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів;

• державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

а) державних фіксованих цін (тарифів); б) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Державні ціни повинні враховувати середньогалузеву собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, на яку вони поширюються. Якщо цей рівень рентабельності не забезпечується державними цінами, то держава повинна забезпечити його дотацію за умови, що продукція підприємства є суспільно необхідною.

Крім розглянутих вище, Кабінет Міністрів України може вводити інші методи державного регулювання цін.

Певні особливості має ціноутворення при здійсненні експортних та імпортних операцій - " у розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

За загальним правилом, контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються її суб'єктами на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладання зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Проте у ряді випадків Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні ціни на товари, які є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності усіх форм власності при укладанні та здійсненні зовнішньоекономічних угод.

Під індикативними розуміють ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні ціни на товари:

• щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

• щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

• щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування;

• щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

• експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

• в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України.

Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та уповноважені ним організації на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських, інформаційних та інших установ та організацій України, з інших джерел, за відповідними методиками. При цьому враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені законодавством України умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація та прогнози щодо можливих цінових коливань, контрактна практика щодо певного товару на відповідному ринку та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру.

Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

З огляду на те, коли і кому реалізуються продукція та товари, всі ціни (і вільні, і державні фіксовані та регульовані) поділяються на оптові та роздрібні.

Оптові (відпускні) ціни застосовують при розрахунках між підприємствами та організаціями-товаровиробниками і споживачами (покупцями) продукції і товарів. Оптова ціна у таких випадках включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість 1. Якщо продукцію (товар) віднесено у встановленому законодавством порядку до підакцизних, до її ціни включається акцизний збір - непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. У такому разі податок на додану вартість обчислюється з урахуванням суми акцизного збору.

У разі реалізації продукції (товарів) через посередників за вільними цінами до ціни включаються також постачальницько-збутові надбавки (націнки), граничний розмір яких може обмежувати держава.

Роздрібні ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Ці ціни застосовуються у відносинах між підприємствами торгівлі та населенням, що споживає товари.

При розрахунках за продану сільськогосподарськими товаровиробниками сільськогосподарську продукцію застосовують закупівельні ціни.