Введення

Визначні мислителі, політологи, економісти минулого і сучасності —

Дж. Гобсон, С.А. Гельвецій, Г.В.Ф. Регель, К. Маркс, М. Вебер, Ф. Хайєк та інші бачили в потребах враження природи людини, відносили їх до ключових економічних категорій.

Потреби — це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності. У структурі потреб суспільства можна виділити кілька типів відносин, що характеризують зв'язок людей з умовами життєдіяльності: ставлення до природи (потреби у спілкуванні з природою, у охороні природи); до існуючих засобів життя (потреби у засобах виробництва і предметах споживання); до себе та інших людей (потреба у саморозвитку, у соціальному статусі, спілкуванні); до праці та дозвілля (потреба у цікавій, творчій праці, у відпочинку та ін.).

Сутність потреб можна проілюструвати на прикладі становлення нових потреб, які завжди виникають із такого ставлення людей до умов життєдіяльності, що характеризується бажанням змінити ці умови. Наприклад, потреба У підвищенні швидкості пересування, яка виникає як бажання змінити засоби пересування, що існують. Матеріальних засобів реалізації цього бажання ще немає, тому воно втілюється у казкових килимах-літаках. Проте потреба вже виникла, і вона спонукає людство до пошуків реальних шляхів її задоволення — до винаходу автомобіля, потягу, літака.

На підставі загального визначення можна конкретизувати уявлення про потреби як предмета дослідження економічної теорії.

Економічні потреби — це ставлення людей до економічних умов життєдіяльності їх, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Отже, потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер. Люди звикли пояснювати свої дії шляхом мислення, замість того щоб пояснювати їх, виходячи із своїх потреб (які при цьому, звичайно усвідомлюються) — як зазначав Ф. Енгельс.

1.