1.Мілітаризм європейських імперій початку XX ст. та причини першої світової війни

Імперіалізм

Концентрація виробництва і капіталу, їхнє злиття, дальність джерел сировини і ринків збуту від національних кор­донів, стрімке зростання світової торгівлі і будівництва призвели до формування потужних фінансово-промислових компаній, яким ставало тісно в цих національних межах.

Територіальний поділ світу, що практично завершився до початку XX століття, доповнився його економічним поділом, що десь збігався, а десь і не співпадав з територіальними межами. Уряди головних країн дипломатичними і військовими засобами сприяли проникненню і закріпленню своїх монополій на тери­торіях, що цікавили їх. Так, США в аналізований період більш ста разів втручалися у внутрішні справи країн Західної півкулі, відстоюючи інтереси своїх монополій. Активна підтримка держа­вою монополій дозволила зробити висновок про перехід «кла­сичного капіталізму» у нову якість — державно-монополістичний капіталізм.

Мілітаризм

Боротьба за ресурси і сфери впливу призвела до посилен­ня всередині головних країн світу позицій офіцерського корпуса і воєнної промисловості. Військово-промислові потреби стали поглинати все більшу частину ресурсів і частку бюджетів. Особ­ливо сильною ця тенденція була в Росії, Німеччині і Японії, де військова служба стала єдиною прийнятною сферою діяльності старої феодальної аристократії, що позбавилася абсолютного права землеволодіння. Недієздатна до іншої діяльності каста військових штовхала уряди своїх країн до спроби рішення еко­номічних проблем силовим методом.

Ідеологічне підготування до війни супроводжувалося створенням уяви ворога, що загрожує всій нації.

Причини першої світової війни

Основною причиною війни було прагнення монополій різноманітних країн, у першу чергу Німеччини, здійснити поділ (економічний і територіальний) світових сфер впливу. Для цього Німеччина ініціювала будівництво залізниці Берлін - Стамбул - Багдад, успішне завершення якої дозволило б їй прорватися до стратегічно важливого регіону Перської затоки і звідти загрожу­вати британським інтересам в Індії і французьким в Африці.

Англо-французька коаліція за допомогою війни хотіла припинити економічний ріст у Німеччині, остаточно позбавити її колоній, сировини і ринків збуту, і тим самим повернути собі втрачені позиції у світі.

Додатковою причиною стало бажання (за рахунок нагнітання військової істерії, а в майбутньому за рахунок поділу завойованого) згуртувати націю і відвернути нижні прошарки суспільства від боротьби за свої економічні інтереси. Особливо сильною така мотивація була в Японії і Росії.

До початку 1914 року на частку Німеччини і її союзників припадало більш 20% світового промислового виробництва. На частку Англії і Франції — не більш 20%. Але участь Росії забезпе­чувала країнам Антанти незначну економічну перевагу. От чому протягом трьох років війна йшла зі змінним успіхом. Але вклю­чення США, чия частка у світовому продукті наближалася до 40%, різко змінило баланс економічних сил на користь антинімецькій коаліції й обумовило її перемогу.

З боку Антанти на війну працювало 40 тисяч підприємств з 13 мільйонами зайнятих, у той час як німецький блок мав всього 10 тисяч підприємств з 6 млн. зайнятих. За чотири військових роки було виготовлено ЗО млн. гвинтівок, 1 млн. ку­леметів, 150 тис. знарядь, 10 тис. танків. Військові втрати вою­ючих країн склали 200 мільярдів доларів у цінах поточних років, що в 12 разів перевищувало золотий запас європейських країн. На частку Німеччини припадало майже 40% сукупних витрат — 150 мільярдів золотих марок.

Половини військових витрат вистачило б для дворазово­го збільшення середньої заробітної плати робочим воюючих країн і завершення аграрних перетворень в Німеччині і Росії.