1.Причини та наслідки зародження тенденції монополізації економік західноєвропейських країн

Населення

Аналізований період відноситься до часу завершення демо­графічного переходу в Європі і передує його початку в інших регіонах світу. Відповідно населення хоча і збільшувалося досить високими темпами, але це ще не несло в собі погрози для еко­номічного розвитку.

На першому етапі найбільше інтенсивно росло населення Німеччини, що збільшилося з 41 млн. до 67 млн. чоловік, і Англії, що зросло більш, ніж у 1,5 рази, із 26 млн. до 41 млн. А от насе­лення Франції, яке першим пройшло через демографічний перехід, зросло всього на 10%, із 37 до 40 млн. чоловік. Але потім у ре­зультаті війн і падіння народжуваності чисельність населення цих країн стабілізувалася на рівні 40-45 млн. чоловік.

Населення Росії (у складі Російської Імперії, а потім СРСР) спочатку збільшилося майже в 1,5 рази, з 80 до 120 млн. чоловік, але потім скоротилося і стабілізувалося на рівні 100 мли.

А більше всього зросло населення США й в цілому обох Америк, із 39 і 100 млн. у 1870 до 96 і 180 млн. у 1913 і до 150 і 320 млн. чоловік відповідно до 1945. Ріст населення в цьому регіоні був обумовлений, у першу чергу, масовою еміграцією європейців.

Населення Китаю в аналізований нами період залишало­ся практично стабільним — на рівні 400-450 млн. чоловік, і, та­ким чином, давня (броделівська) гіпотеза щодо приблизної рівності населення — Європи і Китаю поки підтверджується.

Населення Азії й Африки в результаті деякого зниження смертності почало швидко зростати і за даний період (75-80 ро­ків) подвоїлося, досягнувши 800 і 200 мільйонів чоловік відповідно.

Урбанізація

Під впливом промислового розвитку наприкінці XIX сто­ліття починає різко зростати число міст, чисельність міських жителів і частка городян у загальній чисельності населення. Міське населення перевищило сільське в Англії в 1871 р., у Німеччині - в 1895, у США - у 1920, у Росії - у 1958 р.

Міста сучасного типу істотно відрізняються від середнь­овічних. Вони вже не обносяться стінами, і захищати їх під час війни стає дуже важко. Тим більше, що після міських безладь се­редини століття вулиці міст почали робити прямими і широкими, із тим щоб їх не можна було перегородити барикадами. Відповідно змінюється характер війни в Європі. Якщо раніше ос­новними її моментами були сутички армій і облога міст, то тепер основною стратегією стає протистояння по всій лінії фронту, що може розтягнутися на сотні кілометрів.

Міста ростуть не тільки вшир, але і вгору. Середнє число поверхів міського будинку досягає п’яти. Обов’язковим міським ат­рибутом стає водопровід, каналізація, а згодом — центральне опа­лення. Газові, а потім електричні ліхтарі освітлюють головні міські вулиці. Якість міського життя істотно удосконалюється. Знижується смертність, і міста починають зростати не лише за рахунок міграції сільських жителів, але й за рахунок природного приросту.

Життя людини в місті стає все більш автономним. З обме­женням робочого дня вісьма годинами навіть у робітничих класів з’являється дозвілля, що можна заповнити культурним розвитком: читанням, відвідуваннями музеїв, клубів, театрів, а згодом і кінотеатрів.

Міські райони, до яких не надходять блага індустріальної цивілізації, заселені люмпен-пролетаріатом — неосвіченими, низько кваліфікованими особами без визначених занять, перетво­рюються в нетрі, що стають причиною політичної і карної зло­чинності, алкоголізму і проституції.