2.Постіндустріальний розвиток провідних економік світу
Розвиток техніки призвів до прогресуючого витіснення фізичної праці з промисловості і сільського господарства. До кінця XX століття в сільському, лісовому і рибному господарстві економічно розвинутих країн залишилося працювати не більш 10% зайнятих у національному господарстві (у середньому 5-7%) і біля 10% ВВП.
Праця робітників сільського господарства була у високій мірі механізованою, широко застосовувалися автоматизовані системи і комп’ютери. У промисловості і будівництві було зайнято не більш 25% і вироблялося не більш 33% ВВП. Більш 65% зайнятих працюють у сфері різноманітних послуг: інформаційній, діловій, соціальній, побутовій, туризмі й індустрії розваг. Тут виробляється від 55 до 65% ВВП. Це свідчить про завершення індустріального етапу в розвитку західних країн: США, Великобританії, Франції, Німеччині, Японії, Швеції, Норвегії, Швейцарії, Голландії, Бельгії, Австрії, Ізраїлю й ін. Але скороченню числа і частки, зайнятих у промисловості цих країн, сприяв також перенос виробничих потужностей, особливо «екологічно сумнівних», у країни із середнім рівнем економічного розвитку із дешевою робочою силою, такі як Туреччина, Південна Корея, Індонезія, Бразилія, Мексика. Таїланд.Країни Латинської Америки, Східної Європи, Україна і Росія знаходяться на етапі переходу до постіндустріальної структури виробництва і зайнятості.
Китай і Індія лише нещодавно вступили в стадію зрілого індустріалізму, а більшість африканських країн її ще не досягла. Тому говорити про завершення індустріального етапу в рамках усього людства поки ще дуже рано.
· Індустрією стає мода
Кравці завжди вважались кваліфікованими ремісниками. Але, починаючи з видання наприкінці XVIII століття першого часопису мод, створення одягу поступово стає більше, ніж просто ремеслом. Законодавцями моди, як і раніше, залишалися європейські королівські будинки, чиї офіційні постачальники складалися як з окремих майстрів (кутюр’є), так із цілих фірм (наприклад, «Фаберже»).
Вони набирали все більшої сили.Наприкінці XIX століття великий вплив на моду здійснювали окремі знамениті особистості: світські леви і левиці, акторки, співачки, танцівниці, куртизанки і т.д. і т.п. На початку XX століття на зміну королівським будинкам як законодавцям моди приходять фахові будинки мод, становлення яких пов’язано з ім’ям прекрасної француженки Коко Шанель, що зробила революцію як у жіночому костюмі, так і в організації «модної» індустрії. Вона остаточно ліквідувала корсети і нижні спідниці, рішуче укоротила сукні і ввела в жіноче убрання всі найпрактичні елементи чоловічого костюму (піджаки, штани, жилети, сорочки), зробивши його максимально простим і зручним.
Саме ця простота крою, при істотному скороченні витрат матеріалу, дозволила поставити виробництво одягу «на потік» і зробити покупку готової сукні нормою, доступною абсолютній більшості людей.
Сучасна індустрія моди являє собою триступінчату систему. На вершині піраміди знаходяться декілька десятків кутюр’є, що очолюють будинки високої моди або є їх офіційними представниками.
Вони декілька разів на рік подають колекції «від кутюр», де все виготовляється вручну й у єдиному примірнику — Баланси-ага, Живанши, Пако Рабан, Юдашкин і т.д. Діяльність більшості будинків збиткова, і вони тримаються на плаву тільки завдяки «решті» парфумерним, ювелірним, тютюновим і іншим високоприбутковим компаніям суміжних областей свого імені.
Далі йде фірма, що спеціалізуються на виготовленні готового одягу в основному визначеного напрямку — спортивного, ділового, джинсового і т.д. Очолюють або просто працюють у них модельєри високого класу, що регулярно розкручують свої імена показами одягу класу «прет-а-порте» (готова сукня) — «Рокко Барокко», «Келвин Кляйн», «Тому Клайм» і т.п. Не настільки вже й високі прибутки цих компаній забезпечуються за рахунок низької еластичності попиту, що забезпечує високу норму прибутку — 200% до базових витрат.
У підніжжі піраміди знаходяться звичайні фабрики, що випускають значні партії недорогого одягу, розрахованого на масового споживача. Норма прибутку тут дуже невисока — як правило, не більш 25%, але за рахунок гігантського обігу маса прибутку обчислюється мільярдами доларів.
Люди, так чи інакше зайняті пошиттям одягу і виготовленням аксесуарів, складають дуже незначну частину (10-15%) від загальної кількості зайнятих в індустрії моди. Інші — журналісти, фотографи, моделі, візажисти, реквізитори, іміджмейкери, дослідники попиту і смаків споживачів, бухгалтери й економісти «лише» сприяють просуванню товару від продавця до покупця.