«Азіатська драма» Г. Мюрдаля

Шведський економіст Г. Мюрдаль (1898—1987), один із засно­вників стокгольмської школи макроекономіки (див. розділ 5), роз­робив інституціональну теорію подолання відсталості, проведення структурних перетворень у країнах «третього світу».

У 1968 році виходить тритомник «Азіатська драма. Досліджен­ня про бідність народів». Ця праця містить методологічні розділи, присвячені проблемам слаборозвинених країн і міжнародним еко­номічним відносинам. У ній обґрунтовано необхідність інтеграції, засобом досягнення якої має стати «підтягування» економічних по­тенціалів країн, що розвиваються, до рівня високорозвинених дер­жав. Це, на його думку, дозволить згладити суперечності та стабілі­зувати систему світового господарства.

Згідно з його концепцією, всі біди слаборозвинених країн зумо­влені, головним чином, пануванням архаїчних, застарілих інститу­тів і світогляду, які прогнозують усю систему соціального, еконо­мічного і духовного життя. У психології населення переважає покірність перед владою, низька здатність населення до колектив­них дій. Все це паралізує техніко-економічну модернізацію, знижує її результативність і, як наслідок, веде до збільшення розриву у рі­вні життя країн передових і відсталих.

Г. Мюрдаль вважав, що вирішальне значення для успішного технічного й економічного розвитку має докорінна зміна відсталих соціальних і політичних інститутів. Він намагався довести, що ли­ше техніко-економічна модернізація і глибокі реформи у сфері кон­тролю над збільшенням населення, розподілом придатних для об­робки земель, а також у галузі медицини та освіти можуть зумовити швидкий економічний розвиток країн Південної Азії і сприяти розв’язанню гострих соціальних проблем регіону.

Оцінюючи роль політичних інститутів з точки зору їх участі у цьому процесі, автор дійшов висновку, що «м’який уряд» для країн цього регіону надто слабкий, щоб перебороти те, що він називає «кумулятивними силами бідності».

Також Г. Мюрдаль приймав участь в аналізі економічних про­цесів не тільки країн Азії. Пізніше він пропонував ввести систему державного планування у Швеції, обґрунтував шляхи виходу з гли­бокої кризи 1929—1933 рр.

9.3.