Моделі дуалістичної економіки

Як вже відмічалося, моделі західних країн не відповідали умо­вам і можливостям країн «третього світу». Неокласичні схеми до­велося відкласти у сторону. Ряд видатних економістів зайнявся розробкою моделей і механізмів, наближених до специфіки країн, що знаходяться на «стартових» позиціях економічного зростання.

9.3.1. Модель Льюїса

Одну з таких моделей запропонував вест-індійський економіст Артур Льюїс, який закінчив Лондонську школу і працював у Вели­кобританії, США, країнах «третього світу». Перед країнами, що розвиваються, стояла загальна ціль — підняти темпи зростання та збільшити розмір національного доходу. Але як це зробити? Ocho- вні труднощі є перш за все в низькому рівні накопичень, нестачі ін­вестицій.

Більшість експертів вважали, що кошти, отримані від експорту національної продукції та з інших джерел, потрібно вкладати у промисловий сектор. Проведені дослідження привели А. Льюїса до іншого висновку [25].

Економіка країни, що розвивається, на початковому етапі має не один, а два сектори: традиційний (аграрний) і сучасний (промисло­вий). Для традиційного сектору характерний надлишок низькоква- ліфікованої робочої сили, рутинна техніка. Сучасний сектор воло­діє машинною технікою, постійно розширюється і має потребу у додаткових робітниках. Забезпечення взаємозв’язку між двома сек­торами — одне з непростих і актуальних завдань економічної стра­тегії.

Неграмотних сільськогосподарських робітників можна навчити і втягнути у промисловість, торгівлю при відносно низькому рівні заробітної плати. Зменшення зайнятості в аграрному секторі не призведе до зниження виробництва. Ведучу роль буде відігравати розвиток сучасного сектора. Стимулом зростання може слугувати розширення експорту. Зростання буде відбуватись нерівномірно, торкнеться суміжних виробництв. Розширяться джерела накопи­чення, активізується внутрішній попит.

Процес взаємного пристосування двох секторів на відповідному етапі може наткнутися на перепони.

Економічне зростання в промисловому секторі буде відбуватися завдяки залученню додаткової робочої сили: інвестиції доцільно вкладати в освіту, інфраструктуру. В традиційному секторі перебу­дова й зростання виробництва відбуваються при скороченні кілько­сті зайнятих. Розрізняються і форми інвестування. У промисловості розміри інвестування пов’язані з підвищенням прибутків при стабі­льній заробітній платі. В сільському господарстві зростання оплати праці робітників означає зниження доходів, а це потребує залучен­ня інвестицій для заміни ручної праці машинами («інвестиції раці­оналізації»).

Вирішення проблеми економічного зростання передбачає акти­вну участь держави. Щоб підвищити долю інвестицій у країнах, що розвиваються, з 4...5 % від національного доходу приблизно до 15 %, потрібно вирішити ряд складних завдань. У даному випадку зростання капіталовкладень має за ціль не стимулювання ефектив­ного попиту (за кейнсіанською моделлю), а створення інфраструк­тури для акумулювання й відповідного перерозподілу додаткового продукту.

Таким чином, згідно з моделлю Льюїса, яку він вперше виклав у доповіді «Економічний розвиток у країнах з низьким доходом» (1951), каталізатором зростання є швидкий розвиток промисловос­ті. При цьому загальне зростання досягається в результаті взаємодії двох секторів. Економічне зростання Льюїс розглядав як процес вкладень в економічний і соціальний розвиток.

9.3.2. Концепція «великого стрибка»

Інша модель зростання для країн, що розвиваються, — теорія «великого стрибка» — була розроблена американськими вченими Р. Нурске, А. Хіршманом та ін.

Рис. 9.1. «Порочне коло бідності»

Негативні моменти, які перешкоджають зростанню, розташо­вуються по колу й протидіють використанню факторів зростання. Низький рівень інвестування не дозволяє підняти продуктивність праці й доходи. Швидке зростання населення з’їдає приріст продо­вольства й споживчих товарів. Утворюється ситуація економічного застою.

Як вийти з цього «порочного кола»? Нурске запропонував «по­вернути коло в зворотному напрямку», перетворив його в «добро­чесне коло»; підірвати застійну рівновагу у слаборозвиненій еко­номіці шляхом державних інвестицій, які викликають потужний поштовх до економічного зростання. Перші вкладення повинні бу­ти значними — не менш 12...15 % від національного доходу. Збі­льшення інвестицій розширить попит на працю. Підйом за ланцю­гом взаємопов’язаних виробництв розширить заощадження та інвестиції. Кошти, що вкладаються, не повинні бути «проїдені». Формування інфраструктури створить умови для активізації факто­рів виробництва.

«Великий стрибок», що спирається спочатку на тиск і примус держави, поступово викличе до життя ринкові стимули й ринкові регулятори. Це слабке місце теорії «великого стрибка», як показує досвід, ринкові механізми у відсталій, перехідній економіці пра­цюють слабко й неефективно, якщо не підтримуються і недостат­ньо жорстко регулюються стабільною та авторитетною державною владою.

Для підтримки національного накопичення й розвитку експорту доводиться стримувати зростання споживання. Тільки у цьому ви­падку вдається знайти й вивільнити ресурси, джерела зростання.

9.3.2. Теорії нееквівалентного обміну

Аргентинський економіст Р. Пребіш писав, що капіталістичне світове господарство має свої «центри» й свою «периферію», які знаходяться не в рівному положенні; цього не враховують ні нео­класична, ні кейнсіанська теорії [25]. Торгуючі партнери, як відмі­чав англієць Т. Балог, є нерівними у тому розумінні, що вони неод­наково за своїми можливостями розпочати новий розвиток [23].

Одна з найгостріших проблем у тому, що навіть при досягненні відносно високих темпів зростання середньодушових доходів роз­рив між промислово розвинутими країнами і країнами, які розви­ваються, за період 1970—2012 рр. практично не скоротився. Звідси витікає висновок інституціонального плану: необхідно скласти сис­тему регулювання міжнародних економічних відносин, здійснити пакет програм з перерозподілу доходів.

Передбачалося, щоб промислово розвинені країни щорічно пе­редавали країнам, що розвиваються, частину своїх ресурсів — спо­чатку 0,7 %, а потім 1 % ВВП. Пропозиція створити систему між­народних податків не зустріла необхідної підтримки. Міжнародні організації повинні були взяти на себе функції контролю за цінами та торговим обігом, передаючи частину видобутих таким чином доходів найбільш відсталим країнам.

Існують пропозиції щодо стабілізації світових цін за допомогою створення «буферного запасу» товарів, міжнародних картелів типу ОПЕК, щодо обмеження торгівлі сировинними товарами. По суті справи, в перспективі намічалося формувати торговельну політику не на національному або регіональному рівні, а примусово для всіх — на світовому рівні.

Багато з пропозицій, що висувалися в проекті «Перегляд міжна­родного порядку» та інших програмах, не були прийняті. Але ці програми сприяли формуванню громадської думки, пошуку прийн­ятних варіантів.

Контрольні питання

1 Який зміст проектів нового світового порядку'

2 Які існують моделі дуалістичної економіки?

3 Хто є автором моделі «великого стрибка»?

Проблемно-логічні завдання

1 Чому проекти та моделі економічної модернізації країн, що розвиваються, повинні бути «вписані» у загальне русло світового розвитку? Поясніть.

2 У чому полягає драматизм економічного розвитку країн Пів­денної Азії на думку Г. Мюрдаля? Наведіть приклади.

3 Поясніть значення досвіду й методів вирішення проблем «тре­тього світу» для країн з перехідною економікою.

Тестові завдання

1 Принципи нового світового економічного порядку розроб­лялися у:

а) 20-і рр. XX ст.;

б) 50-і рр. XX ст.;

в) 70-і рр. XX ст.;

г) усі відповіді не вірні.

2 Новий світовий економічний порядок включає:

а) деякий перерозподіл ресурсів і доходів між країнами;

б) міждержавне регулювання й управління;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

3 Головними ініціаторами й розроблювачами програм і про­ектів перегляду міжнародного порядку були:

а) монетаристи;

б) ліберали;

в) кейнсіанці;

г) представники інституціонального напрямку;

д) усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і в);

ж) усі відповіді не вірні.

4 Основні положення «Азіатської драми» Г. Мюрдаля — це:

а) парадокс колосальної відсталості сільського господарства;

б) протиріччя між недостатністю й надлишком робочої сили;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

5 «Справжня драма» країн Південної Азії складається у:

а) відриві ідеалів від дійсності;

б) корупції державного апарата;

в) показному характері економічної і соціальної революції;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і в);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) усі відповіді не вірні.

6 Відповідно до теорії Г. Мюрдаля в основі ринкових пере­творень повинний лежати:

а) ринковий автоматизм;

б) вибір і реалізація ефективної економічної політики;

в) планування організаційних, технологічних, соціально-

економічних перетворень;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

7 На відміну від ортодоксальної теорії інституціоналісти піддають аналізу й обгрунтуванню:

а) тільки засоби для досягнення економічних цілей;

б) тільки саму мету;

в) взаємозв’язок цілей і засобів, що особливо важливо для країн з перехідною економікою;

г) усі відповіді вірні;

д) усі відповіді не вірні.

8 Відповідно до теореми А. Сміта «про невидиму руку» в умовах вільної конкуренції Г. Мюрдаль у своїй теорії доводить, що природним результатом невтручання в хід подій буде:

а) розвиток економіки;

б) збереження слаборозвиненості економіки;

в) ринковий автоматизм;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і в);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) усі відповіді не вірні.

9 До країн «третього світу» відносяться:

а) країни, що розвиваються;

б) розвинені країни;

в) слаборозвинені країни;

г) країни, що знаходяться на «стартових» позиціях економічно­го зростання;

д) усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і в);

ж) усі відповіді не вірні.

10 В своїх роботах Г. Мюрдаль відзначає, що:

а) не можна модернізувати суспільство, упровадити сучасну технологію, не торкаючись ставлення людей до роботи, ігноруючи проблему формування дисципліни й витривалості;

б) технологічні зрушення упираються у зміну соціальних, інсти- туціональних умов;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

11 Автором моделі дуалістичної економіки є:

а) Г. Мюрдаль;

б) А. Льюис;

в) М. Калецьки;

г) усі відповіді вірні;

д) усі відповіді не вірні.

12 В своїй теорії Г. Мюрдаль розрізняє наступні види плану­вання:

а) дискреційне (вольове, довільне);

б) недискреційне, що спирається на автоматично діючий госпо­дарський механізм;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

13 Загальна мета, що стоїть перед країнами, що розвива­ються, полягала у тому, щоб:

а) підняти темпи зростання;

б) збільшити розміри національного доходу;

в) підвищити рівень заощаджень та інвестицій;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді а) і в);

ж) усі відповіді не вірні.

14 Економіка країни, що розвивається, на початковому ета­пі має:

а) традиційний (аграрний) сектор;

б) сучасний (промисловий) сектор;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

15 Відповідно до моделі дуалістичної економіки А. Льюїса, зростання капіталовкладень має на меті:

а) стимулювання ефективного попиту;

б) створення інфраструктури для акумулювання й відповідного перерозподілу прибавочного продукту;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

16 Відповідно до моделі дуалістичної економіки А. Льюїса, каталізатором економічного зросту служить швидкий роз­виток:

а) промисловості;

б) аграрного сектора;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

17 Модель дуалістичної економіки була уперше викладена

А. Льюїсом у роботі:

а) «Роль політичного фактора в розвитку економічної теорії» (1930);

б) «Економічний розвиток у країнах з низьким доходом» (1951);

в) «Межі зростання» (1972);

г) усі відповіді вірні;

д) усі відповіді не вірні.

18 Економічне зростання А. Льюїс розглядав як:

а) процес вкладень в економічний і соціальний розвиток;

б) процес нагромадження коштів;

в) процес залучення «інвестицій раціоналізації»;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

19 У економічної теорії виділяють наступні моделі зростан­ня для країн, що розвиваються:

а) теорія «великого стрибка»;

б) модель дуалістичної економіки;

в) теорія нееквівалентного обміну;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

20 Розроблювачем теорії «великого стрибка» є:

а) Г. Мюрдаль;

б) А. Льюїс;

в) М. Калецьки;

г) Р. Нурске;

д) А. Хіршман;

є) П. Розенштейн-Розан;

ж) усі відповіді вірні;

з) вірні відповіді а) і б);

і) вірні відповіді б) і в);

к) вірні відповіді г) і д);

л) вірні відповіді г), д) і є);

м) усі відповіді не вірні.

21 Перше обґрунтування концепції «великого стрибка» дав:

а) Г. Мюрдаль;

б) А. Льюїс;

в) М. Калецьки;

г) Р. Нурске;

д) А. Хіршман;

є) П. Розенштейн-Розан;

ж) усі відповіді вірні;

з) вірні відповіді а) і б);

і) вірні відповіді б) і в);

к) вірні відповіді г) і д);

л) вірні відповіді г), д) і є);

м) усі відповіді не вірні.

22 Відповідно до моделі зростання для країн, що розвива­ються, «великий стрибок» необхідний для того, щоб:

а) вирватися з відсталості;

б) розірвати «порочне коло бідності»;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

23 Суть концепції «великого стрибка» полягає у тому, щоб:

а) підірвати застійну рівновагу в слаборозвиненій економіці шляхом державних інвестицій, що викликають могутній поштовх до економічного зростання;

б) збільшення інвестицій розширить попит на працю;

в) підйом по ланцюжку взаємозалежних виробництв розширить заощадження та інвестиції;

г) формування інфраструктури створить умови для активізації факторів виробництва;

д) усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а), б) і г);

ж) вірні відповіді б), в) і г);

з) усі відповіді не вірні.

24 У чому полягає суть «порочного кола» відповідно до кон­цепції «великого стрибка» Р. Нурске та А. Хіршмана?

а) зростання виробництва матеріальних благ «з’їдається» при­ростом населення;

б) низький рівень інвестування не дозволяє підняти продуктив­ність праці й доходи;

в) утворюється ситуація економічного застою;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б); є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

25 Слабке місце теорії «великого стрибка» у тому, що:

а) ринкові механізми у відсталій, перехідній економіці працю­ють слабко й неефективно, якщо не підтримуються і недостатньо жорстко регулюються стабільною й авторитетною державною владою;

б) для підтримки національного нагромадження й розвитку екс­порту доводиться стримувати зростання споживання;

в) трансформація традиційного сектора відстає, підсилюються диспропорції;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

26 Визначальну роль у модернізації економіки країн «тре­тього світу» відіграють:

а) інституціональні перетворення;

б) ринкові перетворення;

в) аграрні перетворення;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді б) і в);

є) усі відповіді не вірні.

27 На подолання «порочного кола бідності» спрямовані:

а) проекти нового міжнародного економічного порядку Я. Тін- бергена;

б) модель двохсекторної економіки А. Льюїса;

в) моделі «великого стрибка» і «самопідтримуючого зростання» Р. Нурске і Р. Пребиш;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

28 У даний час розробляються й використовуються нові мо­делі зростання країн «третього світу»:

а) експортної індустріалізації;

б) «заміщення імпорту»;

в) зростання, що спирається на ресурсозбереження;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

29 Автором теорії нееквівалентного обміну є:

а) Я. Тінберген;

б) А. Льюїс;

в) Р. Нурске;

г) Р. Пребиш;

д) усі відповіді вірні;

є) усі відповіді не вірні.

30 Автором проектів нового міжнародного економічного по­рядку є:

а) Я. Тінберген;

б) А. Льюїс;

в) Р. Нурске;

г) Р. Пребиш;

д) усі відповіді вірні;

є) усі відповіді не вірні.

31 Суть моделі двохсекторної економіки А. Льюїса полягає у тому, що:

а) ресурси сільськогосподарського сектора «перетікають» у су­часний індустріальний сектор;

б) забезпечується взаємозв’язок між двома основними сектора­ми економіки;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

32 Основні висновки, зроблені А. Льюїсом у його моделі ду­алістичної економіки, полягали у наступному:

а) засоби, отримані від експорту національної продукції та з ін­ших джерел, потрібно вкладати у промисловий сектор;

б) економіка країни, що розвивається, на початковому етапі має один сектор — промисловий;

в) економіка країни, що розвивається, на початковому етапі має не один, а два сектори: традиційний (аграрний) і сучасний (проми­словий);

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді а) і в);

ж) усі відповіді не вірні.

33 Відповідно до моделі дуалістичної економіки А. Льюїса стимулом зростання для країн, що розвиваються, може послу­жити:

а) наявність аграрного сектора економіки;

б) наявність промислового сектора;

в) розширення експорту;

г) активізація внутрішнього попиту;

д) усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і б);

ж) вірні відповіді в) і г);

з) усі відповіді не вірні.

34 Значення проектів нового світового порядку полягає в тому, що вони:

а) уплинули на практику міжнародних економічних відносин;

б) сприяли розробці стратегій економічного розвитку країн «третього світу»;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

35 Проект нового міжнародного економічного порядку Я. Тінбергена передбачав:

а) створення у країнах систем, що підготували б умови для більш справедливого розподілу можливостей і засобів;

б) забезпечити виживання й інтереси країн, що розвиваються;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.