Економічна думка незалежної України

Передумови розвитку економічної думки в незалежній Україні. На рубежі XX та XXI ст. перед новими незалежними країнами постали за­вдання пошуку власного шляху розвитку в мінливому світі глобальних ви­кликів і проблем.

Перші кроки становлення національної економіки України були пов’язані з використанням узагальнених неокласичних теорій ринкової економіки, зокрема, монетаристських. Однак занадто висока соціальна ціна ринкових реформ, розгортання трансформаційної кризи виявили обмеженість «імпортних» рецептів та їх неадекватність умовам незале­жної України. Перед вітчизняними вченими-економістами постали складні завдання визначення загальних напрямків ринкової трансфор­мації та принципів розбудови національної економіки з урахуванням іс­торичних та цивілізаційних особливостей України, її національних ін­тересів у глобальному просторі. На думку багатьох українських вчених- економістів, логіка такої трансформації вимагала здійснення наступних важливих реформ:

— суверенізація економіки. Йшлося не тільки про оформлення її географічних та економічних кордонів, але й становлення конкуренто­спроможного національного товарного виробництва;

— поступове та обґрунтоване роздержавлення і приватизація під­приємств, в результаті яких мала бути сформованою багатоукладна економіка з різноманітними формами власності, підприємництва та го­сподарювання. Держава мала залишатися власником стратегічних об’єктів суспільного значення;

— формування сприятливих умов для вільного підприємництва та праці, поступова лібералізація ціноутворення і зовнішньоекономічних зв’язків, узгоджена з відповідними структурними зрушеннями;

— досягнення та підтримка сталого та динамічного зростання наці­ональної економіки;

— інституціоналізація як процес формування необхідних для еко­номічних перетворень інститутів і передумов.

— соціалізація та екологізація економіки;

— органічне включення національної економіки в глобальний еко­номічний простір, ефективна інтеграційна політика.

Реалізація визначених зрушень вимагала ретельного наукового об­ґрунтування, нових фундаментальних та прикладних досліджень.

Фундаментальна економічна наука (загальна теорія та методо­логія). На пошук нових, відповідних часу, ідей і підходів були спрямо­вані зусилля таких українських вчених-економістів, як: В. Базилевич, О. Білорус, Б. Буркинський, В. Геєць, А. Гриценко, М. Звєряков, Б. Кваснюк, Е. Лібанова, І. Лукінов, Ю. Пахомов, В. Савчук, Ю. Туниця, А. Чухно та інших.

Розвиваючи еволюційну парадигму економічної теорії, А. Чухно ви­явив принципи та закономірності розвитку і трансформації сучасних економічних систем. Виходячи із нових тенденцій усуспільнення виро­бництва і праці, він пов’язав перехід до сучасної ринкової економіки зі становленням нового постіндустріального технологічного способу ви­робництва, переконливо довів, що вже на етапі перехідної економіки має бути забезпечений взаємозв’язок і взаємодія індустріальної ринко­вої та постіндустріальної інформаційної економіки.

На сучасній методологічній платформі В. Гейцем розроблено ендо­генно орієнтовану модель розвитку економіки України з переходом до постіндустріального суспільства, в якій акцентується опора на внутрі­шні ресурси і забезпечення національних економічних інтересів. У зв’язку з цим принципове значення мають започатковані Е. Лібановою фундаментальні основи соціальної економіки та політики в Україні.

Вагомий внесок в теорію економічної динаміки і структурних змін в національній економіці внесли В. Базилевич, В. Геєць, І. Лукінов, Б. Кваснюк, Л. Шинкарук. В. Базилевич є засновником новітніх пара- дигмальних підходів у висвітленні метафізичної сутності економічного знання, дослідженні страхової діяльності, конкурентоспроможності стра­хового ринку України, поглибленому аналізі теоретико-методологічних проблем макро- та мікроекономіки; виявленні сутнісних особливостей та суперечностей глобалізації світогосподарського розвитку.

У дослідженнях В. Базилевича і А. Чухна значне місце посідає про­блематика інтелектуальної власності та інтелектуального капіталу, як ключових складових постіндустріального розвитку. Визначенню місця та співвідношення інноваційних та інвестиційних теорій у фундамента­льній економічній науці присвячені праці В. Савчука.

Широкий тематичний діапазон мають загальнотеоретичні та мето­дологічні дослідження А. Гриценка. В них обґрунтовано концепції су­місно-роздільних відносин, інверсійного типу ринкової трансформації, інституціональної архітектоніки та економічної динаміки; теорію соці­ально-часової вартості; аналізуються особливості природно-історич­ного та соціокультурного типів розвитку, закономірності інформаційно- мережевої економіки.

У наукових працях Ю. Пахомова висвітлено глобальні проблеми сучасних цивілізацій, обґрунтовано метаісторичні принципи та сине­ргетичний підхід до аналізу цивілізаційного розвитку, визначено циві- лізаційне положення України, як складової Східнохристиянської право­славної цивілізації.

Методологію і стратегію загальносистемної інтеграції економіки, екології і соціального розвитку при активній ролі держави обґрунтува­ли в своїх дослідженнях О. Білорус, Б. Буркинський і Ю. Туниця.

У працях М. Звєрякова досліджуються фундаментальні теоретичні проблеми і передумови формування національної економічної системи, в тому числі, діалектика перехідних економічних форм; особливості первісного нагромадження капіталу, національного відтворення; зако­номірності становлення ринкової системи; протиріччя і межі її лібера­льної моделі та імперативність врахування історичної та культурної специфіки українського суспільства.

Концепції державного регулювання в перехідній економіці. На початку ринкових перетворень в суспільних та політичних колах часом принижувалася роль держави в економіці. У подоланні таких помилко­вих поглядів, дослідженні актуальних проблем державного регулюван­ня перехідної економіки, його ефективних форм та методів провідна роль належить таким вченим-економістам, як: О. Алимов, О. Амоша, О. Бакаев, В. Бородюк, Б. Буркинський, В. Геєць, В. Голіков, О. Еме­льянов, Б. Кваснюк, Е. Лібанова, Ю. Лисенко, І. Лукінов, І. Манцуров, О. Онищенко, О. Осауленко, М. Чумаченко, А. Чухно та іншим.

На тлі кризи економіки, значного спаду виробництва і зростаючого безробіття важливо було виявити стратегічні цілі соціально-економіч­ного розвитку, визначити механізми їх досягнення та відповідні функції держави. На вирішення цих проблем спрямовано дослідження В. Гей- ця, Б. Кваснюка, Е. Лібанової та інших членів Відділення економіки HAH України, в результаті яких обґрунтовано концептуальні засади державної стратегії економічного розвитку України на довгострокову перспективу, що орієнтована на забезпечення стабільного зростання на основі інноваційно-інвестиційної модернізації економіки, її структур­но-технологічного оновлення та інтеграції у світову економіку. Наукове обґрунтування та реалізація даної стратегії вимагали використання ефективних методів прогнозування, програмування та планування, у тому числі на основі сучасних економіко-математичних методів та мо­делей. Значний внесок у вирішення цих проблем належить колективу вчених Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України під керівництвом академіка В. Гейця. За результатами досліджень було суттєво розвинуто методологію, теорію та методичні підходи до побудови комплексних інтегрованих моделей макроеконо- мічного аналізу та середньо- і довгострокового прогнозування економі­ки України в умовах нестійкої економічної кон’юнктури та з урахуван­ням особливостей перехідної економіки.

Проблематика економічного прогнозування займає провідне місце у наукових розробках Є. Бершеди. В них знайшли відображення актуа­льні аспекти довгострокового прогнозування соціально-економічного та науково-технічного розвитку України; прогнозування розвитку інве­стиційного комплексу; використання прогнозів у соціально-економіч­ному управлінні технологіями.

Актуальні проблеми економіко-математичного моделювання проце­сів соціально-економічного розвитку є пріоритетним напрямом діяль­ності О. Власюка. Серед його теоретичних здобутків методологія кіль­кісної оцінки характеристик суспільного розвитку та методика визна­чення порівняльної важливості заходів макроекономічної стабілізації. Ним розроблені аналітичні моделі визначення пріоритетів національ­них інтересів України, оцінки рівня суверенітету національної економі­ки, а також стратегічних напрямків та заходів подолання економічної і соціальної кризи в Україні; міжгалузеві балансові моделі оцінки залеж­ності галузей економіки від імпорту та комплексного аналізу цінової хвилі в економіці України; економетричні моделі для визначення обся­гів виробництва у співставних цінах та прогнозування обсягів зовніш­ньої торгівлі України у товарному та регіональному розрізах.

За результатами наукових досліджень О. Бакаева розроблено еко- номіко-математичні моделі прогнозування розвитку виробництва, а та­кож обґрунтовано методологічні підходи до розробки системи матема­тичних моделей розвитку економіки України (УКРМАКРО, УКРМАКРО-2, УКРМАКРО-3). Наукові праці В. Бородюка присвячені макроекономічному моделюванню і прогнозуванню розвитку народно­го господарства. За результатами досліджень розроблено науково- методичне забезпечення цільових комплексних програм.

Оцінка та прогноз темпів і пропорцій розвитку й розміщення продук­тивних сил на території України були отримані О. Алимовим. Питанням економіко-математичного моделювання в аграрному виробництві присвя­чені дослідження О. Онищенка. В них удосконалено методологію багато- критеріальної оптимізації на основі параметричного програмування, а та­кож визначено методологічні засади реструктуризації сільського сподар- ських підприємств суспільного сектора в підприємницькі структури, що відповідає умовам ринкових трансформацій. Застосування економіко- математичних методів та інформаційних технологій трансформаційного періоду займає провідне місце в наукових дослідженнях Ю. Лисенка. І. Манцуров започатковував дослідження актуальних проблем інституцій- ного планування в системі державного регулювання економіки.

Ефективне державне регулювання економіки неможливе без надій­ного зворотного зв’язку, який має забезпечувати система національної статистики. Довгостроковим програмам і актуальним проблемам її роз­витку в контексті опанування світових стандартів присвячені наукові праці О. Осауленка.

Оскільки важливою складовою ринкових перетворень розглядалася приватизація державної власності, то ця проблема зайняла важливе мі­сце в дослідженнях українських вчених. Одним з перших концептуаль­ні засади поступової та ефективної приватизації розроблено В. Голіко- вим, особливості трансформації власності в перехідній економіці України проаналізовано В. Бородюком. Наукові праці Б. Буркинського за цим напрямком присвячено функціонуванню морських портів та особливостям їх приватизації.

Загалом, науковці академічного рівня критично ставилися до «шо­кової терапії» та позбавлення держави прав розпорядження стратегіч­ними об’єктами суспільного, національного значення.

Поступово погляди на перехідну економіку і роль в ній держави розширились та набули комплексного характеру, що знайшло відобра­ження, зокрема, у концепції інформаційно-інноваційної економіки

A. Чухна, яка містить широкий спектр методів державного регулюван­ня економіки, інтеграції господарського механізму і національної інно­ваційної системи.

Інституціональні перетворення та економіко-правові аспекти господарювання. Практика перехідної економіки перших років неза­лежності України показала, що інституціональні перетворення нерідко запізнювались у порівнянні з об’єктивним ходом трансформаційних процесів. Певні негативні соціальні наслідки ринкових реформ в знач­ній мірі були пов’язані з недосконалістю економіко-правової бази гос­подарювання. Проблематика інституціональних перетворень зайняла центральне місце в дослідженнях вчених-економістів О. Бородіної,

B. Бородюка, Б. Буркинського, В. Гейця, В. Голікова, А. Гриценка, Б. Данилишина, М. Звєрякова, В. Мамутова, В. Новицького, Ю. Па­хомова, В. Савчука та інших.

Ю. Пахомов розробив фундаментальну теорію еволюції інституціо- нального середовища сучасних перехідних суспільств. Актуальним проблемам інституційної архітектоніки національної економіки при­свячені наукові праці А. Гриценка. Інституційна структура аграрної економіки досліджується О. Бородіною.

Значний внесок в розробку економіко-правових засад господарю­вання належить В. Мамутову, який обґрунтував фундаментальні поло­ження господарського права, здійснив систематизацію і кодифікацію господарського законодавства, запропонував заходи щодо узгодження господарського права Європейського Союзу та України, що в цілому сприяло укріпленню законодавчих основ розвитку національної еконо­міки.

Зважаючи на провідну роль корпоративного сектору у сучасній еко­номіці, В. Голіков обґрунтував заходи економічної політики щодо ор­ганізаційно-правових перетворень у корпоративному секторі.

Інституційним аспектам міжнародних економічних зв’язків присвя­чено ряд праць Б. Буркинського та В. Новицького. Зокрема, Б. Буркин- ському належить вагомий внесок в розробку економіко-правових засад створення та функціонування спеціальних економічних зон, а також становлення інституційних засад сучасної національної морської полі­тики України, розвитку її торговельного судноплавства.

На основі результатів досліджень українських вчених були розроб­лені і прийняті важливі державні документи щодо інституційних пере­творень в економіці, зокрема, «Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2004—2015 рр.», «Господарський кодекс Украї­ни», Державна науково-технічна програма «Економічні проблеми роз­будови державності України», «Концепція формування підприємницт­ва», «Концепція Державної морської політики України» та інші.

Інноваційна економіка та структурні перетворення Здатність національної економіки до розробки та впровадження піонерних інно­вацій є ключовою умовою її конкурентоздатності й приналежності до авангардного технологічного ядра світової економіки на відміну від відстаючої периферії. Надання економіці України інноваційного хара­ктеру, обґрунтування необхідних для цього структурних перетворень і заходів економічної політики — ці проблеми є пріоритетними в укра­їнській економічній науці. їх вирішенню присвячені дослідження О. Алимова, О. Амоші, Л. Безчасного, В. Гейця, М. Герасимчука, О. Емельянова, М. Звєрякова, І. Лукінова, О. Онищенка, М. Пала­марчука, М. Чумаченка, Л. Шинкарук, С. Ямпольського та інших вчених.

Наукові новації В. Гейця пов’язані з розробкою змісту та механізмів забезпечення інноваційної моделі розвитку економіки України, концеп- туалізацією стратегічних пріоритетів політики держави у цій сфері, фо­рмуванням засад економіки та організації високих технологій. На ефек­тивності та безпечності економічного та структурно-інноваційного розвитку акцентує увагу в своїх дослідженнях О. Білорус. Пошуку шляхів інтенсифікації інноваційних та інвестиційних процесів присвя­чені наукові дослідження О. Амоші. Проблеми науково-технічного прогресу, його економіка, зокрема, економічні аспекти автоматизації виробництва аналізуються у наукових працях М. Чумаченка та М. Ге­расимчука. В контексті наукової організації праці розглядається створення та удосконалення автоматизованих систем управління О. Алимовим. Міс­це інноваційної політики в стратегії забезпечення конкурентоспроможнос­ті національної економіки та пріоритети інноваційної стратегії українських реформ розглянуто в роботах О. Власюка.

Особлива роль в інноваційному розвитку належить промисловості, зокрема, машинобудуванню. Технологічним інноваціям у машинобуду­ванні та економічним чинникам їх впровадження присвячені дослі­дження С. Ямпольського. В контексті структурних перетворень в еко­номіці важливе значення мають розробки О. Онищенка та М. Пала­марчука щодо агропромислового комплексоутворення та формування аграрних і аграрно-промислових виробничо-господарських систем.

Широкий діапазон досліджень проблем інноваційної економіки притаманний науковим працям Б. Буркинського. Зокрема, в них аналі­зуються реструктуризація господарських комплексів Причорноморсь­кого регіону України, формування національних транспортно- технологічних систем, ефективне функціонування товарних ринків з позицій державних (суспільних) інтересів, визначення пріоритетів регі­ональної інноваційно-інвестиційної політики. Ефективність капіталь­них вкладень і капітального будівництва досліджується О. Емельяно­вым. Інноваційні процеси у сфері вищої освіти висвітлено у наукових працях М. Звєрякова.

Фінансові та монетарні аспекти економічного розвитку. Іннова­ційний розвиток і структурні перетворення в реальному секторі еконо­міки України вимагали відповідних змін в сфері фінансів, кредиту та грошового обігу. Цій проблематиці присвячено наукові дослідження О. Бакаева, В. Базилевича, В. Вишневського, В. Гейця, А. Гриценка,

A. Даниленка, T Єфименко, В. Загорського, Б. Кваснюка, В. Симоне- нка, М. Чумаченка, А. Чухна та інших вчених.

Результатом досліджень стали нові концепції та теорії, зокрема, піо­нерна у сучасній Україні концепція переростання товарно-грошового господарства у товарно-кредитне А. Чухна, соціально-часова теорія вар­тості, представницька теорія грошей і концепція розгорнутого таргету- вання стабільності грошової одиниці А. Гриценка. У наукових працях

B. Вишневського, В. Гейця, А. Гриценка А. Даниленка, T Єфименко та інших розроблено головні засади грошово-кредитної, фіскальної та бюджетної політики держави.

Передумовою формування ефективної фіскальної та монетарної си­стеми мало стати удосконалення господарського обліку. Зокрема, О. Бакаевым розроблено систему галузевих розрахунків для промисло­вості на основі системи національних рахунків. Розробці теоретичних основ і ефективних механізмів фінансово-кредитного регулювання еко­номіки присвячені наукові праці А. Даниленка. Йому належить ваго­мий внесок у вирішення таких актуальних проблем, як підготовка та проведення грошової реформи, подолання інфляції та досягнення фі­нансової стабілізації в умовах перехідної економіки.

Важливим фінансовим аспектом розвитку перехідної економіки є формування системи оподаткування. В роботах В. Вишневського сфо­рмульовано принципи оподаткування в умовах ринкової трансформації економіки; обгрунтовано формування податкового режиму, сприятли­вого для вітчизняного виробника; визначено ефективну структуру і ме­ханізм обчислення податків з підприємств, що враховують інституціо- нальні особливості емерджентної економіки. В. Симоненку належать фундаментальні розробки з проблем формування та виконання держав­ного бюджету.

Фінансовій підтримці економічного зростання, обґрунтуванню механі­змів конвертації заощаджень в інвестиції та фонд нагромадження присвя­чено наукові розробки Б. Кваснюка. У наукових працях В. Загорського ви­значено основні економічні параметри ринку цінних паперів у перехідний період та його значення в системі ринків; проаналізовано особливості обігу цінних паперів на первинному та вторинному ринках. Концептуальне об­ґрунтування теоретичних та практичних аспектів страхового ринку стало суттєвим результатом досліджень В. Базилевича.

Соціальна економіка. Соціальна ціна ринкових реформ в Україні виявилася занадто високою. Чисельність населення країни зменшилася, значна його частка опинилась за межею бідності. Високий рівень без­робіття, інфляція, надмірне соціальне розшарування стали прикметами часу. Досліджуючи соціально-економічні процеси, українські вчені О. Амоша, Л. Безчасний, О. Білорус, О. Бородіна, С. Дорогунцов, Е. Лібанова, І. Лукінов, В. Мікловда, О. Нестеренко, С. Пирожков та інші розробляють важливі компоненти теорії соціально орієнтованої ринкової економіки, в якій високий рівень ефективності економіки має поєднуватися з розвинутою соціальною сферою та ефективною соціа­льною політикою держави, соціальною захищеністю людей. Обґрунту­вання та реалізація цієї теорії викликала до життя соціальну економіку як важливий напрямок економічної думки України.

Народження та розвиток соціальної економіки в сучасній Україні без­посередньо пов’язані з науковою діяльністю Е. Лібанової. Її наукові роз­робки присвячено фундаментальним засадам соціоекономічного розвитку, фундаментальним і прикладним проблемам народонаселення, прогнозу­вання соціально-демографічного розвитку країни та її регіонів. Соціальна політика розглядається в контексті забезпечення пріоритетності людського розвитку. Плідні наукові рекомендації та пропозиції Е. Лібанової сприяли підвищенню рівня обґрунтованості та соціальної спрямованості багатьох державних рішень, в тому числі, пенсійної реформи.

Запропонована С. Пирожковом теорія нестабільності демографіч­ної системи дозволила по-новому осмислити процеси відтворення насе­лення, міграції, еволюції вікової структури. Важливе методологічне значення має обґрунтоване ним поняття потенціалізму у людському розвитку, а також визначення структури загальних меж та методів про­гнозування трудового потенціалу.

О. Власюком розроблена базова методика оцінки регіональних рів­нів людського розвитку щодо країн, які перебувають у перехідному стані. Розрахована за цією методикою динаміка рівнів людського роз­витку по регіонах України дозволяє обгрунтувати пріоритети державної регіональної політики, спрямованої на стимулювання та вирівнювання регіонального розвитку.

Проблеми теорії і практики ефективного розвитку та використання трудового потенціалу досліджуються у наукових працях В. Мікловди. Проблеми зайнятості населення та ринку праці входили у коло науко­вих інтересів С. Дорогуниова. Він обґрунтував комплексний підхід до розвитку національної економіки України, який інтегрує соціально- економічні, екологічні та науково-технічні складові.

Значний внесок в розробку проблематики економіки праці вніс О. Нестеренко. Економічні та соціальні проблеми промислового виро­бництва, зокрема, економіка та охорона праці, досліджуються О. Амо- шею. Людський розвиток на селі та роль сільських громад розгляда­ються в роботах О. Бородіної. В контексті соціальної економіки Л. Безчасний проаналізував перспективи споживчої кооперації в Україні.

В наукових працях І. Лукінова обґрунтовано методологічні підвалини соціального захисту населення, розроблено систему відповідних заходів державної політики. Важливим узагальненням соціальної орієнтації еко­номіки в міжнародному аспекті є теорія соціальної глобалістики О. Біло­руса, в якій наголошується на необхідності врахування соціальних факто­рів і наслідків глобалізації й відповідного корегування економічної політики держав та дій міжнародних економічних організацій.

Регіональна економіка та економіка природокористування. Ринко­ві перетворення передбачають розширення економічної самостійності не тільки підприємств, але й регіонів України. Передача вагомих економічних повноважень від центральних органів державного управління до органів місцевого самоврядування вимагає підвищення їх відповідальності та об­ґрунтованості управлінських рішень. Саме в регіонах країни виробничі процеси безпосередньо впливають на природу й набувають статусу госпо­дарського природокористування. Тому проблеми регіональної економіки і економіки природокористування є взаємопов’язаними. Плідні результати дослідження зазначених проблем досягнуто такими вченими, як О. Али­мов, Б. Буркинський, М. Долішній, О. Емельянов, Е. Лібанова, В. Маму­тов, В. Мікловда, М. Мелешкін, М. Паламарчук, В. Симоненко, Ю. Ty- ниця, М. Чумаченко, В. Цемко, А. Шлепаков.

Вагомий доробок регіональна економіка сприйняла від теорії та практики розвитку і розміщення продуктивних сил. Дослідження О. Алимова пов’язані з оцінкою та прогнозуванням темпів і пропорцій розвитку й розміщення продуктивних сил на території країни у взаємо­зв’язку з охороною навколишнього середовища. За результатами роз­робок М. Паламарчука запропоновано методику визначення рівня роз­витку народного господарства областей та економічних районів. В його наукових працях також висвітлені питання територіального плануван­ня, економіки районів, раціонального використання природних ресур­сів. Проблеми комплексного планування економічного розвитку регіо­нів знайшли відображення у роботах О. Емельянова.

Значну увагу регіональним аспектам господарювання приділяє В. Мамутов. Його розробки присвячені соціально-економічному роз­витку територіальних систем, розмежуванню компетенції між центром та регіонами, правовому забезпеченню регіонального управління. У працях М. Чумаченка обґрунтовано заходи щодо удосконалення регіо­нальної статистики, планування економічного та соціального розвитку регіонів, екології та ресурсозбереження.

Визначення теоретичних основ, напрямків, механізмів та заходів ре­гіональної економічної політики містять наукові розробки О. Амоші, Б. Буркинського, Б. Данилишина, М. Долішнього, Е. Лібанової, В. Mi- кловди, А. Шлепакова. Сучасні механізми регулювання регіонального розвитку визначено в роботах М. Долішнього. Б. Данилишин обґрун­тував напрямки та інструменти вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів, подолання депресивності територій та стимулювання економіки малих монофункціональних міст. Е. Лібанова запропонувала методику вимірювання людського розвитку в регіонах України. Регіо­нальні особливості розвитку підприємництва знайшли відображення в роботах В. Мікловби.

Наукові розробки Б. Буркинського присвячені структурним зру­шенням у промисловому та морегосподарському комплексі Причорно­морського регіону України, екологізації регіональної економіки, запро­вадженню принципів «зеленої економіки», а також сталому соціально- економічному розвитку Причорномор’я. Екологічні проблеми Східного регіону та шляхи їх подолання висвітлено у працях О. Амоші. Науково- технічні аспекти охорони довкілля визначено А. Шлепаковим.

Економіка природокористування займає провідне місце в дослі­дженнях М. Мелешкіна, Ю. Туниці, В. Цемка. М. Мелешкін проаналі­зував проблеми економіки та екології моря і Світового океану, здійснив економічне районування Світового океану, запропонував економічні методи оцінки наслідків забруднення морів та океанів для народного господарства, а також моделі довгострокових прогнозів взаємодії сис­теми «економіка — навколишнє середовище».

Ю. Туниця є засновником нового наукового напряму — екологічна економіка. Він обґрунтував концепцію формування екологічної «зеленої» економіки на противагу традиційній ринковій економіці та визначив мож­ливості переходу України до сталого розвитку. На Конференції OOH з проблем сталого розвитку «Ріо+20» він виступив з розгорнутим обґрунту­ванням необхідності прийняття Екологічної Конституції Землі — глобаль­ного міжнародного економіко-правового акту як інструменту трансформа­ції ринкової економіки в економіку сталого розвитку. Ця ідея знайшла широку підтримку у вчених США, Європи та Японії — учасників саміту.

В. Цемко обґрунтував теоретичні основи економіки землекористу­вання, запропонував нову методологію дослідження проблем раціона­льного використання природних ресурсів і охорони навколишнього се­редовища.

Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтегра­ції. На рубежі XX—XXI ст. у світовій економіці розгортаються процеси глобалізації, наслідком яких, з одного боку, є подальше розшарування кра­їн на технологічно авангардний центр і відстаючу периферію, а, з іншого, — незважаючи на новітню світову економічну кризу, ряд нових індустріа­льних країн підгримують високі темпи економічного зростання, претен­дуючи на роль нових «локомотивів» світової економіки. Набули інтенсив­ності та поглибились інтеграційні процеси між державами. Сформувався Європейський Союз на засадах вищого рівня міжнародної економічної ін­теграції; почав діяти Митний Союз між Білоруссю, Казахстаном та Росією. В цих умовах зростає актуальність визначення Україною своїх інтеграцій­них пріоритетів і позиції у глобальній економіці.

Дослідженню зазначених процесів і проблем присвячено праці та­ких українських вчених, як О. Бакаев, Б. Буркинський, Є. Бершеда, О. Білорус, В. Бородюк, А. Даниленко, І. Лукінов, О. Нестеренко, В. Новицький, Ю. Пахомов, В. Савчук, В. Сіденко, А. Шлепаков.

В наукових працях І. Лукінова визначено особливості еволюції різ­них економічних систем під впливом сучасних глобалізаційних проце­сів. Геополітичні зрушення в Європі та світі проаналізовано Є. Берше- дою. Ю. Пахомов обґрунтував оригінальну типологію світових ринкових моделей та можливості її використання в реформуванні еко­номіки України, розробив теорію глобальних макроекономічних регу­ляторів у міжнародних економічних відносинах і в конкурентному міжцивілізаційному середовищі. О. Білорус — засновник наукової школи глобалістики, а також розробник оригінальної теорії глобалізму. Проблематиці соціально-економічного розвитку Росії з позицій розбу­дови незалежної України присвячено роботи В. Бородюка.

У працях В. Савчука представлено концепцію глобальної політичної економії, ґрунтовний аналіз проблем світогосподарських зв’язків, міжна­родного поділу праці, світового руху капіталів і товарів, умов торгівлі та нееквівалентного обміну. Суперечливий вплив іноземного капіталу на роз­виток країн з перехідною економікою обґрунтовано О. Бакаевым. Безпеко- вий контекст зовнішньоекономічної стратегії і безпека міжнародних еко­номічних відносин України розглянуто в роботах О. Власюка.

Важливе значення для майбутнього економіки України має визна­чення її інтеграційних пріоритетів. Ця проблематика знайшла відобра­ження у наукових дослідженнях В. Гейця, Б. Буркинського, В. Новиць­кого, Ю. Пахомова, В. Сіденка та інших вчених. Концепцію інтеграції економіки України в світову економіку на основі структурно-техноло­гічного оновлення обгрунтовано в наукових працях В. Гейця. В. Hoeu- цьким акцентовано проблеми міжнародної та європейської економічної інтеграції, зовнішньоекономічної діяльності, визначено інституційні та інформаційні компоненти міжнародних економічних відносин. На інте­граційних пріоритетах відкритої економіки наголошується в роботах Б. Буркинського. Передумови ефективності інтеграційних процесів Укра­їни на пострадянському просторі аналізуються в роботах О. Власюка.

Значний внесок в дослідження проблем інтеграції України у світову економіку належить В. Сіденку. В колі його наукових інтересів — зовніш­ньоекономічна діяльність України і визначення її місця на міжнародних ринках; формування моделі участі країни в глобалізаційних процесах, пе­реваги та ризики членства України у СОТ, приєднання України до зони ві­льної торгівлі з Європейським Союзом та розвитку інших форм інтеграції з Європейським Союзом, взаємодії України з Митним Союзом Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації та іншими євразій­ськими об’єднаннями. Геополітичне положення України вимагає від укра­їнських вчених ретельного аналізу та обґрунтування варіантів інтеграції України з міжнародними економічними об’єднаннями.

Економічна безпека та оборонна економіка. Здобуття незалежності будь-якою країною цілком природно актуалізує проблеми її національної безпеки та оборони. Це є вірним і для України, яка з перших років незале­жності зіткнулася з багатьма проявами внутрішньої та зовнішньої небезпе­ки. Внутрішні чинники економічної небезпеки пов’язані, перш за все, з ті­ньовим сектором економіки та природно-техногенними катастрофами. Зовнішні чинники обумовлені потенційною або реальною залежністю кра­їни від інших держав щодо забезпечення життєво необхідними ресурсами та продуктами. Ця залежність може мати широкий діапазон, породжуючи відповідно енергетичну, технічну, продовольчу, фінансову небезпеку то­що. Актуальним залишається забезпечення обороноздатності країни у во­єнно-технічному аспекті.

Зазначені та інші проблеми економічної безпеки та оборони досліджу­ються в працях О. Бакаева, Є. Бершеди, Б. Буркинського, О. Власюка,

B. Гейця, Б. Данилишина, Б. Кваснюка, В. Мамутова, В. Мунтіяна,

C. Пирожкова, В. Савчука та інших вчених. Важливим результатом спі­льних зусиль стало визначення змісту, будови та структури національної економічної безпеки, її індикаторів і механізмів укріплення.

С. Пирожкову та О. Власюку належить розробка концептуальних основ національної безпеки на основі комплексної оцінки системи вза­ємозалежних параметрів економічної, демографічної, соціальної, обо­ронної політики, гармонійного і безпечного розвитку суспільства, дер­жави та особистості. О. Власюк запропонував теоретичне та науково- методологічне обґрунтування економічної безпеки як окремого напря­му економічної науки. Важливим напрямом його досліджень є пробле­матика енергетичної безпеки.

Розробці актуальних питань фінансової безпеки присвячено наукові праці В. Гейця. Б. Данилишин характеризує безпосередні зв’язки при­родно-техногенної та економічної безпеки, оскільки природні та техно­генні катастрофи наносять величезні втрати економіці країни. С. Пи­рожкову належать концептуальні підходи до національної безпеки на основі комплексної оцінки системи взаємозалежних параметрів еконо­мічної, демографічної, соціальної, оборонної політики, гармонійного і безпечного розвитку суспільства, держави та особистості. На пробле­мах саме економічної безпеки у контексті захисту національних інтере­сів наголошується в стратегічних дослідженнях Є. Бершеди. Концепту­альні засади продовольчої безпеки та впровадження екологічно чистого виробництва обґрунтовуються в працях Б. Буркинського.

Внутрішні чинники економічної небезпеки досліджуються О. Бакає- вим та В. Мамутовим. За результатами досліджень О. Бакаева розробле­но методику оцінки обсягів тіньової економіки. Заходи по запобіганню го­сподарських злочинів та інших правопорушень у сфері економіки за­пропоновано в наукових працях В. Мамутова. Зовнішні чинники енергетичної та продовольчої небезпеки визначено у працях В. Савчука.

Оборонна економіка є центральною проблемою наукових інтере­сів В. Мунтіяна. Ним розроблена модель трансформації оборонної економіки у відповідності до умов ринкових відносин, визначено механізми фінансового забезпечення обороноздатності держави, удосконалення господарювання підприємств та об’єднань оборонно- промислового комплексу, запропоновано дієві заходи щодо забезпе­чення ефективного функціонування оборонної сфери в умовах пере­хідної економіки.

Отже, українська економічна наука активно розвивається, гідно відпо­відаючи на найактуальніші виклики часу. Вітчизняні вчені-економісти розробляють наукові концепції та теорії оновленої глобальної та націона­льної економіки, пропонують обґрунтовані проекти законодавчих актів й урядових рішень, ведуть плідну освітянську та громадську роботу.

До підрозділу 8.5.

ДОВІДКОВО-БІОГРАФІЧНА ІНФОРМАЦІЯ

ПРО ЧЛЕНІВ ВІДДІЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Умовні скорочення: (р) — за редакцією; (о) — одноосібна; (а) — один із авторів

Основі терміни та поняття

- Ідея матричних таблиць

- Закон Подолинського

- Концепція вартості Антоновича

- Диктатура пролетаріату

- Домоводство

- «Воєнний комунізм»

- Господарський механізм

- Комуна

- Артільний рух

- Нова економічна політика

- Система матеріальних балансів

- Колективізація

- Колгоспно-кооперативна власність

- Планомірність

- Моделі поточного та перспективного планування

- Наукова організація праці

- Великі цикли господарської кон'юнктури

- Креативне знищення

- Нові комбінації

- Праксеологія

- Крива Кузнеця

- Сучасний тип економічного зростання

Контрольні та дискусійні питання

1. Поясніть економічне значення першого в історії коде­ксу законів давньоруської держави.

2. В чому відмінність соціально-економічних відносин, що відображені в «Повісті временних літ», «Київському літописі», «Галицько-Волинському літописі», «Ізборнику Святослава», «Слові» Д.Заточника?

3. Чим характеризується економічне значення «Магде­бурзького права», «Литовських статутів», «Уставу на Волоки», поглядів І. Вишенського?

4. Які головні напрямки економічної політики Б. Хмель­ницького, І. Мазепи, П. Орлика ?

5. В чому відмінність соціально-економічних відносин, ві­дображених у «Літописі Самовидавця», «новому Утюжен­ні», «Торчинському маніфесті», «Універсалі до селян»?

6. В чому суть просвітницьких соціально-економічних поглядів Ф. Прокоповича?

7. Охарактеризуйте відмінність соціально-економічних поглядів Г. Грабянки та С. Величка.

8. В чому особливість соціально-економічних умов фо­рмування економічних поглядів в XIX — на початку XX ст.?

9. Розкрийте суть економічних позицій громадівців.

10. Наведіть приклади економічних питань, що розгля­далися на сторінках журналу «Основи».

11 Охарактеризуйте сучасне значення енергетичної те­орії праці С. Подолинського.

12. Які, на ваш погляд, найбільш перспективні суспіль­но-політичні та економічні погляди М. Драгоманова?

13. Як відобразилася економічна думка Галичини в працях В. Навроцького, О. Терлецького, М. Павлика?

14. Яку роль у популяризації марксизму відіграв М. Зібер?

15. Як трактувалися у працях провідних науковців пи­тання предмету політичної економії?

16. В чому особливість економічних ідей, відображених у працях Д. Піхно та О. Білімовича?

17. Поясніть причини високої оцінки робіт Є. Слуцького зарубіжними економістами.

18. На яких теоретичних та методологічних засадах сформувався соціальний напрям у політичній економії?

19. Як оцінюється світовою економічною думкою дослі­дження М. Туган-Барановським закономірностей капі­талістичної економіки?

20. Поясніть роль І. Франка в розвитку демократичної суспільно-економічної думки України.

21. Як позначилася політика «воєнного комунізму» на розвитку теоретико-економічних досліджень в Україні?

22. Чим зумовлювався й яким був рівень сприйняття ленінської концепції НЕПу в ортодоксально- марксистській літературі початку 20-х рр.?

23. У чому полягають об'єктивні і суб'єктивні причини утвердження сталінізму?

24. В чому полягає негативний вплив сталінізму на роз­виток політичної економії?

25. Охарактеризуйте етапи розвитку післявоєнної укра­їнської економічної думки.

26. Які погляди домінували серед представників еконо­мічної думки української діаспори?

27. В чому полягають визначальні ознаки підприємця, за Й. Шумпетером?

28. Поясніть, чому, на Ваш погляд, у 1990-2000-х рр. крива Кузнеця не отримує емпіричного підтвердження.

29. Охарактеризуйте головні напрямки розвитку еконо­мічної науки незалежної України.

Література до теми 8

1. Бартенев С. А. История экономических учений [Текст]: учебн. / С. А. Бартенев. — M.: Экономист, 2003. — С. 253-254 с.

2. Васильєва P. X. Історія економічної думки України [Текст]: навч. посібн. / P. X. Васильєва, Л. П. Горкіна, Н. А. Петровська та ін. — К.:Либідь, 1993. — 272 с.

3. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина XIX — перша третина XX ст.) [Текст] / Л. П. Горкіна. — K.: Наук. думка, 1994. — 244 с.

4. Злупко С. Економічна думка України [Текст]: навч. посібн. / С. Злупко. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. — 496 с.

5. Історія економічних учень [Текст]: підр. / за ред. В. Д. Базилевича. — K.: Знання, 2004. — С. 128-134, 605­821.

6. История экономических учений (современный этап) [Текст]: учебн. / под общ. ред. А. Г. Худокормова. — Т.

3. — M.: ИНФРА-М, 2002. — С. 60-68, 535-590.

7. История экономических учений [Текст]: учебн. пос. / под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой. — M.: ИНФРА-М, 2002. — С. 331-473.

8. История экономических учений [Текст]: учебн. / под общ. ред. А. Г. Худокормова. — Ч. 2. — M.: Изд-во МГУ, 1994. — С. 183-380.

9. Коропецький І. С. Українські економісти XIX ст. та за­хідна наука [Текст] / І. С. Коропецький. -K., 1993.

10. М. Бунге: сучасний дискурс [Текст] / за ред. В. Д. Базилевича. -K.: Знання, 2005. — 697 с.

11. Мизес фон Л. Социализм. Экономический и социо­логический анализ: пер. с англ. [Текст] /Л. фон Мизес. — M.: Catallaxy, 1994. — 416 с.

12. Слуцький Є. Є. Теорія граничної корисності [Текст] / Є. Є. Слуцький; за ред. В. М. Фещенко. — K.: КНЕУ, 2006. — 528 с.

13. Фридман М. Свобода выбирать: наша позиция: пер. с англ. [Текст] / М. Фридман, Р. Фридман. — M.: Новое издательство, 2007. — 356 с.

14. Шумпетер Й. А. История экономического анализа: В 3-х τ.: пер. с англ. [Текст] / Й. А. Шумпетер; под. ред. В. С. Автономова.- Т. 1. — СПб.: Экономическая школа, 2004. — LVI+496 с.

15. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития: пер. с англ. [текст] / Й. А. Шумпетер; под. ред. В. С. Ав­тономова. — M.: Директмедиа Паблишинг, 2008. — 455 с.

Примітки до теми 8

1. Куриленко Т. В. Євген Євгенович Слуцький: Життя, при­свячене науці [Текст] / Т. В. Куриленко, В. М. Фещенко // Українська біографістика. — 2009. — Вип. 5. — С. 148.

2. Слуцький Є. Є. Теорія граничної корисності [Текст] / Є. Є. Слуцький; за ред. В. М. Фещенко. — K.: КНЕУ, 2006. — С. 178.

3. Хикс Дж. Стоимость и капитал: пер. с англ. [Текст] /Дж. Хикс. — M.: Прогресс, 1993. — С. 112.

4. Там само.

5. Там само. — С. 450.

6. Ущаповський Ю. В. Методологія досліджень Євгена Слуцького в контексті економічних доктрин кінці XIX — початку XX ст. [Текст] / Ю. В. Ущаповський // Форму­вання ринкової економіки. — 2010. — № 24. — С. 67.

7. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития: пер. с англ. [Текст] / Й. А. Шумпетер; под. ред. В. С. Ав­тономова. — M.: Директмедиа Паблишинг, 2008. — С. 130.

8. Там само. — С. 154.

9. Там само. — С. 157.

10. Там само. — С. 158.

11. Там само. — С. 159.

12. Там само. — С. 169-170.

13. Там само. — С. 174.

14. Сторощук Б.Д. Йозеф Алоїз Шумпетер і Чернівець­кий університет [Текст] / Б. Д. Сторощук, М. П. Дячук // Науковий вісник Чернівецького національного універси­тету: Збірник наукових праць. — Вип. 557-558. Економі­ка. — Чернівці: Чернівецькій нац. ун-т., 2011. — С. 6.

15. Шумпетер Й. А. История экономического анализа: В 3-х τ.: пер. с англ. [Текст] / Й. А. Шумпетер; под. ред. В. С. Автономова.- Т. 1. — СПб.: Экономическая школа, 2004. — С. VII.

16. Шумпетер Й. А. Капитализм, социализм и демокра­тия: пер. с англ [Текст] / И. А. Шумпетер; под. ред. В.С. Автономова. — M.: Экономика, 1995. — 540 с.

17. Мизес фон Л. Социализм. Экономический и социо­логический анализ: пер. с англ. [Текст] /Л. фон Мизес.

— M.: Catallaxy, 1994. — 416 с.

18. Там само.

19. Там само.

20. Там само.

21. Ebeling R. Aaron Director on the Market for Gods and Ideas [Text] / R. Ebeling //The Freeman. — 2004. — November. — P. 2.

22. Там само. — С. 3.

23. Довбенко М. В. Епоха сучасного економічного зрос­тання С. Кузнеця [Текст] / М. В. Довбенко // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. — 2011. — № 1. — С. 6.

24. Kuznets S. Modern Economic Growth: Rate, Structure and Spread [Text] / S. Kuznets. — New Haven, London: Yale University Press, 1966. — P. 3-8.

25. Там само.

26. Фридман М. Свобода выбирать: наша позиция: пер. с англ. [Текст] / М. Фридман, Р. Фридман. — M.: Новое издательство, 2007. — С. 10.

27. Там само. — С. 25.

28. Там само. — С. 83.

29. Там само. — С. 333.

30. Там само. — С. 335.

31. Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем [Текст] / Б. Гаврилишин. — К.: Пульсари, 2011. — С. 84.

32. Там само. — С. 100.

33. Там само. — С. 105.

34. Гаврилишин Б. До ефективних суспільств. Доповідь Римсьому Клубові [Текст] / Б. Гаврилишин. — К.: Пуль­сари, 2009. — С. 8.

35. Там само. — С. 12.

36. Там само. — С. 18-40.

37. Там само. — С. 245.

38. Там само. — С. 240.

39. Mankiw N. G. Imperfect Information and Aggregate Supply [Text] / N. G. Mankiw, R. Reis // Handbook of Monetary Economics. — 2010. — February. — P. 1-46.

40. Mankiw N. G. The NAIRU in Theory and Practice [Text] / N. G. Mankiw, L. Ball // Journal of Economic Perspectives.

— 2002. — № 4. — P. 120.

41. Там само.

42. Там само. — С. 121.

43. Mankiw N. G. Hall's Consumption Hypothesis and durable Goods [Text] / N. G. Mankiw, L. Ball // Journal of Monetary Economics. — 1982. — № 10. — P. 417-425.

44. Там само. — С. 424-425.

45. Mankiw N. G. An Exploration of Optimal Stabilization Policy [Text] / N. G. Mankiw, M. Weinzierl // Brooking Papers of Economic Activity. — 2011. — Spring. — P. 209­272.

46. Mankiw N. G. Monetary Policy of Inattentive Economies [Text] / N. G. Mankiw, L. Ball, R. Reis // Journal of Monetary Economics. — 2005. — № 52. — P. 703-725.

47. Mankiw N. G. The Savers-Spenders Theory of Fiscal Policy [Text] / N. G. Mankiw // American Economic Reviews. — 2000. — № 90. — P. 120-125.