Економічна теорія меркантилізму

Починаючи з XIV ст. в економіці провідних країн Західної Європи по­ступово відбуваються значні зміни, пов’язані зі зростанням продуктивних сил та перебудовою структури і характеру виробництва.

У XIV — XV ст. збільшується кількість плавильних печей та буду­ються перші доменні печі. Вже у XIII ст. з’являється напівдоменна піч, вироблена з піщанику, у XIV ст. — використовуються водяні колеса, щоб приводити в дію міхи для дуття та важкі молоти для роздрібнення руди, створюється більш висока доменна піч та забезпечується безпе­рервність процесу плавлення металу. В обробці металів починають ви­користовувати волокові та прокатні стани, з’являється токарне та шлі­фувальне обладнання. Широкого розповсюдження в текстильному виробництві набувають ткацькі станки, у XV ст. переходять до горизо­нтальних станків, а з XVI ст. — до стрічкових горизонтальних станків і самопрядок. Поява таких нових знарядь, ускладнення та покращення виробничої техніки сприяло розвитку суспільного поділу праці, виді­ленню окремих видів виробництва у нові галузі.

Зростання продуктивних сил ремісництва та сільського господарства, розвиток поділу праці між містом та селом призвели до посилення еконо­мічних, ринкових зв’язків спочатку між окремими районами країни і до створення місцевих ринків, а пізніше — до пожвавлених товарно-грошо­вих зв’язків між різними регіонами країни і створення національного ринку.

У другій половині XV ст. у зв’язку із завойовуванням турецькими вій­ськами Константинополя й східного узбережжя Середземного моря була перерізана важлива торговельно-морська магістраль між Заходом та Схо­дом. У пошуках нового торговельного шляху до країн Сходу в кінці XV ст. було відкрито Америку та новий морський шлях до Індії. Ці великі геогра­фічні відкриття ознаменували початок утворення світового ринку з його важливими морськими шляхами в Атлантичному океані.

Внаслідок зазначених подій суттєво зріс попит на продукти євро­пейського виробництва, проте дрібні ремісники були не в змозі його за­довольнити. Виникло гостре протиріччя між обмеженими можливостя­ми дрібного ремісництва та зростаючими потребами ринку. Назрілий перехід від дрібного ремісництва до масового виробництва вимагав ве­ликих капіталів. Нагромадження грошей для організації великого виро­бництва стало однією з найважливіших економічних проблем, що ви­рішилася завдяки так званому первісному нагромадженню капіталу.

Первісне нагромадження капіталу є історичним процесом відокре­млення безпосереднього виробника від засобів виробництва і форму­вання крупної приватної власності підприємців. Джерелами формуван­ня великих капіталів стали: нагромаджене грошове багатство торговців та лихварів; система колоніальних пограбувань; колоніальна торгівля; работоргівля; державні позики; торговельні війни; протекціонізм. В ре­зультаті первісного нагромадження капіталу було створено сприятливі умови для розвитку великого машинного виробництва.

На основі опису та узагальнення зазначених реалій виникає безпо­середньо переднаукове економічне вчення меркантилізму (від італій­ського ««mercante» — торгівля, купець), якому судилося стати першою школою політичної економії та панувати майже три сторіччя. Його ро­доначальники виступили проти впливових в економічній думці Серед­ньовіччя ідей Аристотеля та запропонували вважати багатством все, що може бути перетворене на гроші, а головною сферою виникнення гро­шей — торгівлю.

Меркантилізм як економічна політика був характерним для більшо­сті західноєвропейських держав. Спочатку йому був притаманний мо­нетаризм, за яким головним багатством вважається золото й срібло. Тому головною метою політики проголошувалося залучення до країни дорогоцінних металів. Наприклад, в Англії за прийнятим Навігаційним актом Кромвеля іноземним купцям заборонялося вивозити за кордон дохід від продажу товарів (дохід мав бути витраченим на закупівлю ан­глійських товарів, які вже дозволялось вивозити). В Іспанії вивіз з краї­ни золота і срібла карався смертним вироком, а будь-яке судно, зали­шаючи порт країни з товарами, зобов’язувалося повернути їх вартість у формі грошей. Характерною стала поява нової посади спеціального та­ємного наглядача за діяльністю іноземних купців. Така монетарна полі­тика сприяла нагромадженню золота й срібла в національних державах.

У XVII ст. держави Європи перейшли до більш гнучкої і конструк­тивної політики — мануфактурного меркантилізму, за яким надійні­шим засобом залучення грошей до держави є розвиток виробництва експортних товарів та забезпечення перевищення експорту над імпор­том. Тому державна влада сприяє розвитку промислової мануфактури. Прикладом є політика міністра фінансів французького короля Людовіка XIV Жана Батиста Кольбера та російського царя Петра І.

Двом етапам політики меркантилізму (монетарному та мануфактур­ному) відповідають етапи розвитку його економічного вчення (ранній та пізній меркантилізм, відповідно).

Ранньому меркантилізму, який також називають монетарною сис­темою, притаманна концепція активного грошового балансу, згідно з якою гроші — це єдине багатство, яке потрібно більше залучати з-за кордону та менше витрачати. З цією метою пропонувалося використан­ня суто адміністративних методів.

Пізній меркантилізм проголосив концепцію активного торговель­ного балансу, за яким джерелом збагачення нації є не примітивне на­громадження скарбів, а розвиток зовнішньої торгівлі продукцією наці­ональних мануфактур. Зазначена концепція була запропонована англійським купцем, одним із директорів Ост-Індської компанії, наща­дком старовинної торговельної сім’ї Томасом Меном. Окрім нього зна­чний вклад у розвиток ідей меркантилізму внесли Дж. Локк, A. Mohk- ретьєн, І. Посошков, Ф. Прокопович.

Вільям Стаффорд (1554—1612)

Основний твір — «Критичний переказ деяких скарг наших співвітчизників» (1581)

Стаффорд оригінально, у віршованій формі через бесіду лицаря, купця, фермера, ремісника і доктора богослов’я намагається аналізувати зовніш­ню торгівлю Англії. На його думку, іноземні купці вивозять англійське зо­лото та срібло, отримане за свої товари, внаслідок а) більш високої купіве­льної спроможності англійської монети в інших країнах; б) зростання споживання імпортованих предметів розкоші; в) вивозу сировини, яка в переробленому вигляді ввозиться до Англії і реалізується по вищій ціні. Як результат, внутрішні ціни на товари різко зростають.

Стаффорд пропонує ряд заходів, що сприятимуть зростанню маси грошей в країні, в тому числі, — утримання від ввезення і покупки іно­земних товарів; створення умов для купівлі аналогічних товарів у спів­вітчизників; розробка законодавчих актів, які сприятимуть зростанню грошових скарбів Англії; боротьба з псуванням монет.

Томас Мен (1571—1641)

Англійський купець, один із директорів Ост-Індської торгової компанії

Основний твір — «Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або баланс нашої зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства» (1664, посмертно)

Розглядаючи потоки товарів у зовнішній торгівлі, Мен приходить до висновку, що остання може служити джерелом багатства лише за умо­ви, коли грошова виручка від проданих товарів буде перевищувати су­му грошей, витрачену на придбання товарів із-за кордону. Для вико­нання даної умови держава повинна виконати цілий ряд рекомендацій: прагнути до виготовлення якомога більшої маси власних товарів; зни­жувати вартість транспортування експортних товарів; здійснювати за­ходи для підтримки ремісництва; встановлювати мито на імпорт і за­безпечувати безмитний експорт; забороняти колоніям торгівлю з іншими країнами, крім метрополій; більше виробляти саме тих товарів, які користуються попитом за кордоном.

Мен закликає не боятись вивозити гроші: «Зростання ввозу товарів за допомогою готівкових грошей в кінці кінців після вивозу товарів знову за кордон, перетворюється у ввіз набагато більшої кількості гро­шей, ніж та, що була в свій час вивезена». Як і більшість представників меркантилізму, він вказує на необхідність обігу повноцінних грошей.

Антуан де Монкретьєн (1575—1621)

Французький дворянин

Основний твір — «Трактат політичної економії» (1615)

Робота Монкретьєна дала назву економічний науці — «політична економія». За Монкретьєном, це — вчення про державне господарство і державну політику, яку повинна проводити влада з метою зростання багатства країни. Основними напрямками такої політики він вважає: розширення зовнішньої торгівлі і, особливо, вивозу промислових виро­бів; встановлення високих мит на імпорт; державна підтримка розвитку мануфактурного виробництва, а також монопольного положення фран­цузьких купців на внутрішньому ринку країни.

Іван Тихонович Посошков

(1652—1726)

Російський купець, підприємець та публіцист

Основний твір — «Книга про вбогість та багатство» (1724)

Посошков був видатним представником меркантилізму XVIII ст. у Росії. Його основні ідеї спрямовані на захист економічної незалежності Росії від Заходу, розробку програми розвитку продуктивних сил країни. Аналізуючи проблеми організації торгівлі, він вважає клас купців основ­ним класом держави, виступає за монополію купців у внутрішній та зов­нішній торгівлі, скорочення прав іноземних купців, зменшення експорту сировини з Росії. Був прибічником номіналістичної теорії грошей.

Посошков підтримував концепцію активного торговельного балан­су, проте, на відміну від традиційних постулатів меркантилізму, пов’язував багатство суспільства не тільки з дорогоцінними металами, але й матеріальними благами.

Основні терміни та поняття

- Єгипетські повчання

- Закони Хаммурапі

- Артхашастра

- Конфуціанство

- Моїзм

- Даосизм

- Ойкономія

- Меркантилізм

- Модель «ідеальної держави» Платона

- «Справедлива ціна» Ф. Аквінського

- «Економіка» та «хрематисгика»

- Політична економія

- Протекціонізм

- Грошовий баланс

- Торговий баланс

Контрольні та дискусійні питання

1. Охарактеризуйте особливості економічних поглядів Стародавнього Сходу.

2. У чому полягає економічний зміст законів Хаммурапі?

3. У чому полягають відмінності рабства країн Старода­внього Сходу та Античного світу?

4. Які спільні риси та які відмінності економічної думки Стародавнього Риму та Стародавньої Греції?

5. У чому сутність учення Аристотеля про економіку та хрематистику?

6. Які фактори впливали на розвиток економічної думки в середньовіччі?

7. Які методологічні прийоми використовували у своїх економічних поглядах каноністи? У чому сутність кон­цепції «справедливої ціни»?

8. Охарактеризуйте спільне та особливе в економічних поглядах представників раннього та пізнього мерканти­лізму.

9. Розкрийте сутність та історичне значення епохи пер­вісного нагромадження капіталу.

10 Як вплинули ідеї меркантилізму на подальший роз­виток економічної науки та економічну політику євро­пейських держав?

Література до теми 2

1. Всемирная история экономической мысли [Текст]: в 6 т. / под ред. В. Н. Черковца. — Т. 1. — M.: Мысль, 1987. — С. 36-196; 303-319; 378-413.

2. Злупко С. М. Історія економічної теорії [Текст]: підр. / С. М. Злупко. — К.: Знання, 2005. — С. 38-146.

3. Історія економічних учень [Текст]: підр. у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. — Ч. 1. — К.: Знання, 2006. — С. 33-144.

4. Історія економічних учень [Текст]: підр. / за ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — С. 14-54.

5. История экономических учений [Текст]: учеб. пособ. / под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой. — M.: ИНФРА-М, 2000. — С. 28-41.

6. Юхименко П. І. Історія економічних вчень [Текст]: навч. посібн. / ∏. I. Юхименко, П. М. Леоненко — К.: Знання-Прес, 2000. — С. 15-48.

7. Ядгаров Я. С. История экономических учений [Текст]: учеб. для вузов / Я. С. Ядгаров — M.: ИНФРА-М, 2000. — С. 13-29.

Примітки до теми 2

1. Всемирная история экономической мысли [Текст]: в 6 т. / под ред. В. Н. Черковца. — Т. 1. — M.: Мысль, 1987. — С. 57.

2. Там само.

3. Древнекитайская философия: Собрание текстов [Текст]: в 2-х τ.- Т.1. — M., — 1972. — С.140.

4. Штейн В. М. Гуань-цзы: Исследование и перевод [Текст] / В. М. Штейн. — M.: Соцэкиз, 1959. — С. 282.

5. Там само.

6. Ксенофонт Афинский. Домострой [Текст]: пер. с дре- внегр. — M.: Социздат, 1935. — С. 270-271.

7. Платон. Законы: собр. соч. [Текст]: пер. с древнегр. — Т.ХІІІ. — СПб: Академия. — 1923. — С.155.

8. Аристотель. Никомахова этика: собр. соч. [Текст]: пер. с древнегр. — Т.4. — M.: Мысль, 1984. — С.154.

9. Там само.

10. Там само.

11. Аристотель. Политика: [Текст]: пер. с древнегр. —

M.: Мысль, 1984. — С. 395.

12. Там само. — С. 389-390.

13. Там само. — С. 393.

14. Катон М. П. Земледелие: пер. с лат. [Текст] / М. П. Катон. — M.: Лениздат, 1950. — С. 8.

15. Варрон М. Сельское хозяйство: пер. с лат. [Текст] / М. Варрон. — М: Лениздат, 1963. — С. 43.

16. Там само. — С. 35.

17. Замятнин В. Н. История экономических учений [Текст]: учебн. пособ. / В. Н. Замятнин. — M., 1959. — С. 15.

18. Всемирная история экономической мысли [Текст]: в 6 т. / под ред. В. Н. Черковца. — Т. 1. — M.: Мысль, 1987. — С. 177.

19. Реуэль А. Л. История экономических учений (от дре­вних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) [Текст]: учебн. пособ. / А. Л. Реуэль. — M.: Изд-во «Высшая школа», 1972. — С. 60.

20. Всемирная история экономической мысли [Текст]: В 6 т. / под ред. В. Н. Черковца. — Т. 1. — M.: Мысль, 1987. — С. 315.

21. Mop Т. Утопия: пер. с англ. [Текст] / Т. Мор. — M.: Мысль, 1978. — С. 132.