Економічні погляди фізіократів

Школа фізіократів (від грецьк. рЬу8Ї8 — природа і кгаО — влада) виникла і розвивалась у період мануфактурного капіталізму у Франції.

Основні ідеї теорії фізіократів:

• критика політики меркантилізму;

• природний характер економічних законів;

• джерелом багатства є сфера виробництва матеріальних благ — землеробство;

• промисловість і торгівля — безплідні сфери;

• чистий продукт (унікальний дар природи) — це різниця між су­мою всіх благ і витратами на виробництво продукції;

• основному капіталу відповідають «первісні аванси» (затрати на сільськогосподарське обладнання), а оборотному капіталу — «щорічні аванси» (щорічні затрати на сільськогосподарське виробництво);

• три принципи оподаткування: ефективне оподаткування-джерело доходу; співмірність податків із доходами; витрати при знятті податків не повинні обтяжувати;

• гроші виконують лише функцію засобу обігу;

• нагромадження грошей фізіократи вважали шкідливим, оскільки це вилучало гроші з обігу і не давало їм можливість виконувати єдину важливу функцію.

Франсуа Кене (1694—1774) основоположник класичної політичної економії у Франції. У своїй теоретичній системі виділяв три елементи:

- теорію природного порядку;

- теорію чистого продукту;

- теорію кругообігу багатства.

Вартість Ф. Кене визначає як суму витрат виробництва. Розрізняє два види доходів — заробітну плату і чистий продукт, єдиною формою якого є земельна рента. Заробітна плата — фізичний прожитковий мі­німум. Чистий продукт — залишок багатства після відрахування витрат на його виробництво. Він створюється лише у сільському господарстві. Ф. Кене визначив теорію капіталу. Фактично він поділив його на осно­вний та оборотний і назвав їх первісними та щорічними авансами.

Первісні аванси — витрати на декілька років у сільському господар­стві на будівлі, худобу, та сільськогосподарські машини.

Ф.Кене вперше визначив поділ населення на великі соціальні групи (класи) за економічною ознакою — участю у створенні і розподілі сус­пільного багатства:

• продуктивний клас, до якого належать фермери та сільськогоспо­дарські робітники;

• непродуктивний (безплідний) клас — торговці, ремісники та про­мисловці;

• клас землевласників.

Найвідоміша праця Ф. Кене — «Економічна таблиця» (1758), в якій відображена теорія кругообігу багатства та суспільного відтворення. В ній також знайшли відображення всі сторони вчення Ф. Кене: «чистий продукт», капітал, гроші, продуктивна і непродуктивна праця тощо. Ідеї, закладені в творах Ф. Кене, стали першоосновою майбутнього економічного моделювання. Крім «Економічної таблиці» Кене написав ще й такі як «Загальні принципи економічної політики держави», «Про торгівлю» (1760), «Аналіз економічної таблиці» (1766), «Зауваження відносно грошового процента» (1766).

Продовжив дослідження Ф. Кене видатний державний діяч Франції дру­гої половини XVIII ст. Анн Роберт Тюрго (1727—1781). Він написав працю «Роздуми про створення і розподіл багатства» (1776), в якій відобразив ра­дикальні буржуазні реформи, започаткував теорію корисності. Він розрізняв суб’єктивну та об’єктивну цінність товару: перша є оцінкою речі його влас­ником, друга встановлюється на ринку залежно від попиту та пропозиції. Основою вартості товару стає споживча вартість, або корисність речі, яка суб’єктивно оцінюється продавцями та покупцями. Досягненням ученого було розкриття сутності генезису найманої праці, появу якої він пояснював відчуженням робітника від засобів виробництва. Він виводить походження класів із суспільного поділу праці — між землеробом та ремісником.

Тюрго був попередником тих, хто вимагав мінімального втручання держави в економічне життя і протиставляв йому вільну конкуренцію.

Фізіократи, аналізуючи категорію цінність, стверджували, що цін­ність виникає лише під дією природи. Тюрго у невеликій праці «Цін­ність і гроші» говорить що цінність — це оцінка, яку люди надають предметам, що задовольняють їх потреби. Цінність відносна, це не фі­зична властивість речі, її величина визначається у процесі взаємовигід­ного обміну. Мірилом цінності є ціна.

Заслугою Тюрго є його висновки про те, що прибуток — не дар природи і створюють його не лише у сільському господарстві, але й у промисловості і торгівлі. Подібно тому як земля приносить ренту, так і гроші, вкладені у справу, приносять не менший дохід.

Прогресивність вчення фізіократів у тому, що вони досліджували сферу виробництва, закон вартості, зростання доходів у виробництві. Недоліком вчення фізіократів є дослідження доходу у сільськогоспо­дарському виробництві.

5.5.