Етапи виникнення та основні погляди інституціоналізму. Ранній інституціоналізм та його основні течії

Інституціоналізм як течія економічної думки виник на рубежі XIX— XX ст. у США як реакція на панування монополій у ринковій економі­ці. Напрямок економічної думки, який не зупиняється на дослідженні чисто економічних відносин, а вводить в аналіз цілий комплекс умов та факторів, що впливають на економічне життя.

Термін «інституціоналізм» запровадив у економічні дослідження У.Гамільтон у 1919 році. Термін походить від слів «інституція» (звичай, порядок) та «інститут» (порядок, закон).

Історичні умови виникнення інституціоналізму:

1. Інтенсивний характер процесів концентрації та централізації ка­піталу в США та виникнення на цій основі монополістичних угрупо­вань у промисловості і банківській сфері.

2. Посилення ролі фінансового капіталу.

3. Зміна соціальної структури суспільства:

- формування і зростання середнього класу;

- розорення дрібних та середніх господарств.

4. Загострення соціальних суперечностей.

Особливості економічних поглядів та основні положення.

1. Незадоволеність «нежиттєздатністю» висновків класичної і неок­ласичної теорії, особливо, статичним характером ортодоксальної теорії цін.

2. Прагнення до створення інтегральної економічної теорії, що по­єднує економіку, психологію, юриспруденцію, антропологію. Міждис­циплінарний підхід до вивчення економічних явищ.

3. Відмова від емпіризму в економічній науці. Використання дета­льних кількісних досліджень.

4. Предметом вивчення є роль суспільних інститутів в економіч­ному житті суспільства, а також мегатенденцій розвитку людства.

5. Методи дослідження :

- історико-генетичний;

- психологічний;

- описово-статистичний;

- правове трактування економічних процесів;

- математичні методи;

- макроекономічний аналіз.

6. Основа аналізу — метод опису економічних явищ.

7. Об’єкт аналізу — еволюція соціальної психології.

8. Рушійними силами суспільства наряду з матеріальними є мора­льні, етичні і правові елементи в історичному розвитку.

Інституціоналізм був течією, яка протиставляла себе класичним та неокласичним поглядам і виступала з різкою критикою проти теорії ге­донізму (максимальна вигода для себе), ідеології індивідуалізму (з тео­рією колективних дій та інститутів), статичного підходу (пошуку еко­номічної рівноваги), за динамічний підхід (розглядають явища в історичній послідовності), проти абстрактного методу аналізу.

Ранній інституціоналізм поділяється на три течії:

- соціально-психологічний (Т.Веблен);

- соціально-правовий (Д.Коммонс);

- кон’юктурно-статистичний (У.Мітчелл).

Незважаючи на неоднорідність, представники цієї течії економічної думки мають спільні методологічні принципи:

- еволюційний характер теорії;

- технологічний детермінізм;

- розширене трактування політичної економії, застосування так зва­ного міждисциплінарного підходу;

- чітко означений критицизм.

До представників раннього (критичного) інституціоналізму нале­жить вчення американського філософа, економіста, психолога і антро­полога Торстейна Веблена (1857—1929), який написав праці: «Теорія бездіяльного класу» (1899), «Інженери та система цін» (1921), «Влас­ність відсутнього» (1923). Предметом економічної науки він вважає «інституції» — інстинкти людини, які проявляються в економічному житті під впливом суспільної психології (інстинкту самозбереження, су­перництва тощо). Веблен дає пояснення економічним кризам з точки зо­ру інституціоналізму. Промисловий процес сам собою не породжує криз, їх першопричину треба шукати у «психології бізнесу», яка охоплює рух цін і споживання. Тобто недоліки капіталізму Веблен вбачав у сфері біз­несу, і, щоб позбутись цих негараздів, потрібно звільнитись від понево­лення індустрії бізнесом. Тут він говорить про реформу капіталізму, ре­комендуючи замінити бізнесменів промислово-технічною інтелігенцією.

Психологічна теорія права виникла в XIX ст. Засновниками її були Л. Петражицький, Л. Кнапп, Є. Берлінг, Г. Тард, А. Лундштедт, А. Ха- герстрем, А. Росс, Р. Вест. Сутність психологічної концепції права по­лягає в тому, що розрізняють позитивне та інтуїтивне право. Основни­ми ідеями психологічної теорії права визначають те, що джерелом права виступає психіка людини, сутність права виводять через правові емоції людей, що мають імперативно-атрибутивний характер, а правові переживання людей поділяють на позитивні та інтуїтивні. Психологіч­на теорія права є спробою перенести проблему права з сфери соціаль­ного життя у сферу людської психіки.

Джон Роджерс Коммонс (1862—1945) економіст, психолог, написав праці: «Правові започаткування капіталізму» (1924), «Інституційна еконо­міка» (1934), «Економіка колективних дій» (1950). Дж.Коммонс створив правовий варіант інституціоналізму, зосередивши увагу на вивченні діяль­ності юридичних інститутів, які забезпечують функціонування економіч­них відносин. Тим самим, він показав перевагу права над економікою, а також довів необхідність державного втручання у формі юридичних зако­нів, які обмежували б монополізм і прояви недобросовісної конкуренції. Еволюцію і прогрес суспільства Дж.Коммонс пов’язав з соціальними кон­фліктами, які необхідно усувати мирним шляхом за допомогою юридич­них процедур. Вважає, що лише таким шляхом можна забезпечити поро­зуміння і співробітництво між бізнесом і найманою працею.

У роботі «Інституційна економічна теорія» (1934) вчений вводить в аналіз категорії «колективні дії» і «трансакції» (угоди). Колективні дії контролюють дії окремих індивідів, приміряючи суперечливі інтереси. Вони припускають певні правові рамки. Дж.Р.Коммонс простежує роль акціонерних товариств, профспілок і політичних партій у встановленні узгоджених дій індивідів. Він також виділяє три основних види транса­кцій: торгові, управлінські та раціональні. Кожна трансакція включає в себе переговори, прийняття зобов’язань та їх виконання.

Значну роль у розвитку соціологічного правознавства в XX ст.. віді­грав американський юрист Роско Паунд (1870—1964), виклавши осно­вні положення своєї теорії в праці «Юриспруденція» (1959). Основою його вчення були ідеї прагматизму — провідного напряму у філософії США XX ст. Р.Паунд виділяє в сучасному праві три аспекти (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Аспекти сучасного права за теорією Р. Паунда

У сукупності зазначені аспекти визначають право як високоспеціа- лізовану форму соціального контролю, яка здійснюється на основі вла­дних приписів у рамках судового та адміністративного процесу. Юри­дична наука, на думку Р.Паунда, покликана показати, як право реально функціонує і впливає на поведінку людей.

Уеслі Клер Мітчел (1874—1948), економіст, статистик, автор кон’юктурно-статистичного інституціоналізму, написав праці: «Лекції про типи економічної теорії» (1935), «Цикли ділової активності» (1913). Він вважав, що економічні проблеми тісно пов’язані з неекономічними, які зумовлюють поведінку людей у суспільстві. Зосереджує увагу на аналізі впливу неекономічних факторів на економіку. Використовує статистику в економічному аналізі і встановлення закономірних зв’язків між показниками. Мітчел створив концепцію безкризового економічного циклу, який стає можливим завдяки впровадженню різ­них варіантів державного регулювання, основними з яких є:

- страхування безробіття;

- індикативне планування;

- контроль над банківським кредитом.

У цетрі досліджень У.Мітчела також гроші, виробництво, ціни. По­літична економія у нього — це наука про інститути, які забезпечують норми поведінки, у звичках та інстинктах. Головними інстинктами на­зиває стремління до певних результатів, тобто одержання прибутків. Без прибутку підприємець не може виготовляти товари, а без грошей неможливе виробництво, бізнес.

Економічні цикли Мітчел характеризує як послідовну зміну підне­сень і спадів виробництва, які періодично повторюються. Він називає це явище хвилеподібними коливаннями коньюктури — ділової актив­ності. Фактором впливу на економіку він вважає фінанси, кредит, гро­шовий обіг. Мітчел був прихильником державного регулювання еконо­міки, головним методом якого є планування.

12.2.