Особливості економічної думки феодального Китаю

У країнах Сходу основною передумовою процесу феодалізації стали заходи державної влади щодо розподілу земель і надання їх у приватне володіння та користування. Однак держава продовжувала повністю розпоряджатися великим фондом родючих земель, збираючи з них поземельні податки.

Економічні трактати середньовічного Китаю стали продовженням традиції, яка склалася в економічних ідеях давнини. Тут економічна думка була представлена державними чиновниками, а саме Лі Гоу. Його праця “План забезпечення держави, план посилення армії, план заспокоєння народу” (ХІ ст.) - класичний взірець конфуціанського світосприйняття. Основним інструментом збагачення держави є фінанси. Державне регулювання має здійснюватись так, щоб ‘‘у низах не відчували нестатків, а у верхах був достаток” [112, с. 11]. Економічної рівноваги за Лі Гоу можна досягти, встановивши державний контроль над ринком і цінами. Із цією метою він радив створити державні хлібні запаси і таким чином стабілізувати ціну на продовольство.

Ідеї державного регулювання економіки продовжував розвивати Ван Аньші, проект її реформування викладено у “Новому законі”. Основні положення цього проекту :

- стимулювання праці селян через заміну натурального податку грошовим;

- захист селян від гніту лихварів шляхом надання їм державного кредиту під заставу майна і 20% річних;

- надання кредиту дрібним торгівцям під невеликий процент, щоб вони могли витримати конкуренцію з великою торгівлею;

- створення державного апарату управління торгівлею [106, с. 16].

Основним джерелом процвітання країни проголошувалося землеробство як головний вид заняття. Торгівля і ремесло вважалися другорядним заняттям, ставилось завдання зменшити кількість ремісників та торгівців, залучивши їх до сільськогосподарської праці. Особливо засуджувалось заняття великою торгівлею та лихварством.

2.2.