Предмет історії політичних та економічних вчень

Предметом історії політичних та економічних вчень є вивчення історичного процесу виникнення і розвитку економічних ідей, течій, шкіл, поглядів формування і розвиток економічної науки на різних сту­пенях розвитку суспільства як особливої системи знань, вивчення зако­номірностей виникнення і розвитку теоретичних знань про державу та право, які мали місце в історії людства.

Історія політичних та економічних вчень — складова частина історії економічної та політичної думки. Історія економічних вчень допомагає зрозуміти загальний її взаємозв’язок з економічною політикою. Історія політичних учень дає теоретично обґрунтовані й концептуально виваже­ні знання людства про державу і право в їхньому історичному розвитку.

Протягом багатьох століть мислителі та філософи вели пошук опти­мальних форм державно-правового та економічного господарювання не­залежно від суспільно-економічних формацій, рівня розвитку продукти­вних сил та виробничих відносин, висловлювали власне бачення держави та механізмів її управління, законності та справедливості, визначали на­прями та течії економічного та політичного розвитку суспільної думки. Течії у політичній та економічній науці — це сукупність узгоджених, ви­значених стійких поглядів, які відображають як головні, так і другорядні положення. В історії економічних вчень склались наступні течії: ортодо­ксальні, соціологічні, опозиційні, рікардіанські. Погляди — це судження, які випливають з економічних процесів, що відображають їх суть, при­чинно наслідкові та функціональні зв’язки. Форми суджень різні, висту­пають у вигляді законів, принципів, моделей, формул.

Економічні течії сприяли розвитку і формуванню економічних шкіл — співдружності економістів, яких об’єднувала спільність вихідних положень, концепцій, постулатів. Так, нам відомі такі школи, як англо- американська, неокласична школа тощо. Школи формували цілі та на­прями в економічній думці, коли виділялась одна риса, особливість або тенденція в функціонуванні і розвитку економічних поглядів.

Історичний розвиток держано-правової та економічної думки підпо­рядкований певним закономірностям, серед яких виділяють урахування політико-правової та соціально-економічної дійсності певної історичної епохи, яка відображається в абстрактно-узагальнених теоретичних об­ґрунтуваннях. Характеристика закономірностей розвитку суспільно- політичної думки дає можливість виділити наступні етапи в її розвитку:

- стародавній — етап зародження та становлення політико-правової та економічної думки (держава і суспільство, право і мораль є нерозді­льними);

- середньовічний — ототожнення норм права з релігійними кано­нами, в основі політико-правової та економічної думки була супереч­ність між світською і церковною владою;

- ХУІІ-ХУІІІ ст. — епоха Відродження та Просвітництва розгляда­ла проблеми гарантій рівності всіх перед законом, свободи і прав осо­бистості;

- перша половина XIX ст. — кінець XIX ст. — історичний аналіз не має самостійного значення, розвивається в рамках політичної еконо­мії і виступає обґрунтуванням тієї чи іншої концепції автора, має кри­тичний характер, розглядаються соціальні гарантії прав та свобод лю­дини;

- XIX ст. — початок XX ст. — історія економічних учень та полі- тико-правових концепцій виділяється в самостійну науку і вводиться до навчальних програм європейських університетів. Проводяться перші наукові дослідження в даній галузі;

- початок XX ст. по теперішній час — історія економічних вчень та історія вчень про державу і право розвиваються на власній основі, доповнюються дослідженнями про методологію історичного аналізу ідей та теорій минулого.

Таким чином, особливості різних історичних епох наклали свій від­биток на співвідношення держави та права, економіки та політики, то­му мислителі і філософи в різні часи зосереджували увагу на різних те­оретичних питаннях держави і права, політики і суспільства.

1.2.