Методи історії політичних та економічних вчень

Методологія — це система наукових знань про шляхи та методи, за­соби, інструменти пізнання істини, при цьому методологія ґрунтується на системі найбільш загальних принципів, методів та способів пізнання економічних систем.

Знання з історії політичних та економічних вчень набуваються за допомогою застосування методів наукового пізнання — сукупності за­собів, способів, завдяки яким людина отримує істинне знання про світ. Методи, що використовують при вивченні історії політичних та еконо­мічних вчень можна поділити на всезагальні (гносеологічні та методо­логічні настанови), загальнонаукові та спеціальні.

Всезагальними є філософські методи діалектики та герменевтики. Ме­тод діалектики орієнтується на розгляд державно-правових та економічних концепцій у розвитку і взаємозв’язку з явищами суспільного буття. Герме­невтика — це теорія і мистецтво тлумачення історичних текстів. Методом герменевтики визначається механізм виникнення нових знань, наукових пошуків, світоглядної орієнтації філософів та економістів.

Загальнонаукові методи поділяються на загальнологічні та методи емпіричного пізнання (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Загальнонаукові методи пізнання

Спеціальні методи поділяються на соціально-юридичні (дають мож­ливість з’ясувати характер відношення між державою та суспільством), порівняльно-правові (застосовуються для зіс8тавлення юридичних по­нять, явищ, процесів державно-правового життя суспільства й виявлен­ня в них спільних і відмінних рис) та соціально-економічні (аналізують економічні процеси суспільства, розвиток продуктивних сил та вироб­ничих відносин). Структурно-функціональний метод досліджує соціа­льні явища і процеси як системи, у якій кожний окремий елемент вико­нує певну функцію.

Ефективність та наукова цінність того чи іншого методу історії полі­тичних та економічних вчень залежить від здатності забезпечити пізнання сутності, закономірностей виникнення та розвитку державно-правових та економічних теорій, виявити нові аспекти та напрями вчень.

Головними методологічними підходами до вивчення історії по­літичних та економічних вчень є наступні:

> неокласичний;

> марксистський;

> традиційний або кумулятивний;

> соціально-інституціональний;

> парадигмальний.

Завдання історії політичних та економічних учень полягає у форму­ванні масштабного фундаментального економічного мислення та фор­мування сучасного світогляду.

Історія політичних та економічних учень — самостійна наука, осно­вний зміст якої складає дослідження історії розвитку економічної теорії у роботах мислителів від давнини до сучасності.

Цілі історії політичних та економічних вчень:

■ оволодіння історичним методом дослідження, засвоєння на конк­ретних прикладах основних прийомів та способів аналізу економічної дійсності;

■ вивчення основних досягнень економічної науки, виділення спад­коємності економічних поглядів минулого та сучасності;

■ формування масштабного, варіантного і реалістичного фундамен­тального економічного мислення;

■ підвищення загального рівня культури, формування сучасного світогляду.

1.3.