Сучасні інтерпретації порівняльних переваг: забезпеченість факторами виробництва, теорема вирівнювання цін на фактори виробництва

Великий прорив у теорії міжнародної торгівлі був зроблений у середині 20-х років XX сторіччя економістами-неокласиками — шведським економістом Елі Хекшером та його учнем Бертилом Оліном, які створили струнку теорію міжнародної торгівлі, що оде­ржала пізніше назву теорії Хекшера — Оліна.

Вихідні постулати. Теорія співвідношення факторів виробниц­тва виходить із того, що існують тільки дві країни (країна I і країна II) і тільки два товари (товар 1 і товар 2), один з яких трудомісткий, а інший — капіталомісткий, і вже два, а не один, фактор виробниц­тва (праця — L і капітал — К). Більше того, кожна з країн по- різному наділена факторами виробництва. Трудова теорія вартості не відкидається, а доповнюється думкою про те, що в створенні ва­ртості беруть участь, крім праці, також і інші фактори виробництва. При цьому повної спеціалізації країн на виробництві якого-небудь товару бути не може, й технологія у двох країнах однакова. Таким чином, найбільш важливими допущеннями теорії співвідношення факторів виробництва є різна фактороінтенсивність окремих това­рів (один товар — трудомісткий, другий — капіталомісткий) і різна факторонасиченість окремих країн (в одній країні капіталу віднос­но більше, в іншій — відносно менше).

Фактороінтенсивність — показник, що визначає відносні ви­трати факторів виробництва на створення певного товару.

Товар 2 є відносно більше капіталомістким, ніж товар 1, якщо співвідношення витрат праці й капіталу на виробництво товару 2 більше, ніж співвідношення цих же витрат на виробництво то­вару 1.

Факторонасиченість — показник, що визначає відносну забез­печеність країни факторами виробництва.

Факторонасиченість може бути визначена двома способами: че­рез відносні ціни кожного з факторів виробництва й через абсолю­тні розміри факторів виробництва.

Теорія різної відносної забезпеченості факторами виробництва як основи для міжнародної торгівлі може бути представлена у ви­гляді двох взаємозалежних теорем: теореми Хекшера — Оліна й теореми вирівнювання цін на фактори виробництва.

Теорема Хекшера — Оліна: кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона має відносно надлишкові фактори ви­робництва, і імпортує ті товари, для виробництва яких вона вико­ристовує відносно дефіцитні фактори виробництва.

Ґрунтуючись на співвідношеннях, наведених вище, країна I ро­бить і експортує товар 1, оскільки він відносно більше трудоміст­кий, а праця є надлишковим фактором виробництва в цій країні. Країна II робить і експортує товар 2, оскільки він є відносно більше капіталомістким, а капітал є надлишковим чинником у цій країні.

Власники надлишкових факторів виробництва виграють від то­ргівлі, власники недостатніх факторів виробництва — програють.

Таким чином, теорема Хекшера — Оліна виводить причину по­рівняльних переваг — розходження у забезпеченості країн факто­рами виробництва.

Вирівнювання цін на фактори виробництва. У результаті тор­гівлі відносні ціни на товари, що беруть участь у торгівлі, мають тен­денцію до зближення. Але якщо було зроблене припущення, що від­носні ціни на товари залежать від ступеня забезпеченості країн факторами виробництва та їхніх відносних цін, то виникає закономі­рне питання: якщо змінюється відносна ціна трудомісткого товару, то як зміниться й чи зміниться взагалі відносна ціна самої праці в трудо- насиченій країні, що виробляє цей товар? Якщо у результаті торгівлі змінюється відносна ціна капіталомісткого товару, то як зміниться ці­на капіталу в капиталонасиченій країні, що його виробляє?

Відповідь на це питання дав американський економіст Пол Ca- муельсон.

тинності теореми Хекшера — Оліна, одержала назву теореми вирі­внювання цін на фактори виробництва, або теореми Хекшера — Оліна — Самуельсона.

Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва Хекшера — Оліна — Самуельсона: міжнародна торгівля призводить до вирів­нювання абсолютних і відносних цін на відповідні фактори вироб­ництва в торгуючих країнах.

Говорячи простіше, вирівнювання у результаті торгівлі віднос­них цін на товари призводить до вирівнювання відносних цін і на фактори виробництва, за допомогою яких ці товари були виробле­ні. Справедливість даної теореми вимагає строгого дотримання всіх перерахованих вище допущень для теореми Хекшера — Оліна.

Відповідно до вихідних умов при відсутності торгівлі відносна ціна товару 1 нижча у країні I, ніж у країні II, оскільки у країні I відносна ціна праці (заробітна плата) — нижче. У результаті торгі­влі країна I починає спеціалізуватися на виробництві товару 1 як найбільш трудомісткого й скорочує виробництво товару 2, оскільки він більш капіталомісткий. У результаті зростає відносний попит на працю, що призводить до росту зарплат, у той час як відносний по­пит на капітал зменшується (тому що виробництво капіталомістких товарів скорочується), що призводить до скорочення ціни капіта­лу — процентної ставки. У випадку країни П відбувається прямо протилежне. Оскільки вона спеціалізується на виробництві капіта­ломістких товарів, попит на капітал збільшується, призводячи до росту його ціни, вираженої у процентній ставці, а попит на працю скорочується, обумовлюючи скорочення його ціни — заробітної плати.

Таким чином, у результаті торгівлі у країні I, де зарплата була відносно низькою, вона збільшиться, у країні II, де вона була відно­сно високою, — скоротиться. Аналогічним образом, у країні I, де була відносно висока процентна ставка, вона упаде, а у країні II, де вона була відносно низькою, відсоток збільшиться. Таким чином, різниця у ціні факторів виробництва між країнами скоротиться. Міжнародна торгівля товарами тим самим через свій зворотний вплив на вартість факторів виробництва як би заміщає вирівнюван­ня цін, що могло б відбутися у результаті міжнародного перемі­щення факторів виробництва, які у відповідності зі зробленими до­пущенням не можуть пересуватися між країнами [3].

Теорема стверджує, що навіть під час відсутності переміщення факторів виробництва між країнами вільна торгівля веде до міжна­родного стану рівноваги, у якому робітники отримують практично однакову зарплату, а власники капіталу — однакову процентну ставку у різних країнах світу.

8.2.