Тема 4. МАРКСИСТСЬКИЙ НАПРЯМОК ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

План

1. Історичні умови виникнення марксизму та його ідейні джерела.

2. Економічні ідеї “Капіталу”

3. Розвиток ідей марксизму в кінці XIX на початку XX століття.

4. Сучасний марксизм.

Історичні умови:

і. Функціонування на власній основі фабрично-заводської індустрії, економічний прогрес суспільства.

2. Загострення соціально-економічних суперечностей - масове розорення дрібних товаровиробників, зростання експлуатації пролетаріату, періодичні кризи надвиробництва, масове безробіття.

3. Остаточне оформлення класової структури суспільства і загострення політичних суперечностей, бурхливе зростання революційних виступів пролетаріату:

1819-.мітинг в Манчестері;

1830 - революція у Франції;

1834 – повстання ткачів у Ліоні;

1836 – чартизм;

1839 – повстання в Уельсі;

1844 – повстання ткачів Сілезії.

4. Антифеодальні буржуазні революції епохи промислового перевороту в Європі стають наочним прикладом переходу до нового устрою шляхом революції.

5. Розвиток філософії, політекономії, статистики.

Ідейні джерела марксизму

Карл Маркс

(1818-1883)

Німецький юрист, активний учасник революційного руху.

Фрідріх Енгельс

(1820-1895)

Фабрикант, активний учасник революційного руху.

“Капітал”

І том (1867р),

ІІ том (1885р.)

ІІІ том (1894р)

Оформлення і видання Ф.Енгельса

Методологія

К.Маркс використовує розроблену ним же методологію матеріалістичної діалектики і відкриває той факт, що в основі суспільного життя лежить матеріальне виробництво. Доводить, що суспільство розвивається внаслідок своїх внутрішніх суперечностей, основними з яких є конфлікт між продуктивними силами та виробничими відносинами.

Теорія вартості Вартість – це уречевлена суспільно-необхідна праця.

Визначає ціну товару як грошове вираження вартості.

Теорія доданої вартості Робітник продає на ринку не працю, а робочу силу – сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що використовуються у виробництві товару. Робоча сила є специфічним товаром, що має споживчу вартість (здатність до продуктивної праці) та мінову вартість (сума життєвих засобів, необхідних для утримання робітника та його сім’ї). Підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість. Але робітник працює значно більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили. Весь результат праці за рамками необхідного робочого часу на створення вартості робочої сили становить додану вартість. Розрізняє абсолютну та відносну форми доданої вартості.

Доход

Заробітна плата – грошове вираження вартості товару робочої сили.

Прибуток – форма доданої вартості, яка виступає у трьох функціональних різновидах:

- промисловий прибуток;

- торговий прибуток;

- позичковий відсоток.

Рента – форма доданої вартості у землеробстві. Виступає як:

А) абсолютна рента (пов’язана з наявністю монополії приватної власності на землю)

Б) диференційна рента (пов’язана з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок).

Теорія капіталу Капітал – це вартість, що створює додану вартість. Самозростаюча вартість. Виступає у трьох функціональних формах:

- промисловий;

- торговий;

- позичковий. Ділить капітал на:

- основний – та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на створений продукт частинами;

- обіговий – та частина капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт;

- постійний (с) – та частина капіталу, що витрачається на купівлю засобів виробництва;

- змінний (v) – та частина капіталу, яка витрачається на робочу силу.

Відтворення

У суспільстві весь обсяг виробленої продукції в матеріальному виробництві називає сукупним суспільним продуктом і вважає, що його формують два підрозділи - виробництво засобів виробництва (І) і виробництво предметів споживання (II). Для безперервного процесу відтворення в суспільстві повинні дотримуватись наступних умов:

а) для простого виробництва: I(v+m)=ІІс

І(v+m)+II(v+m)=II(с+v+m)

І(с+v+m)=Іс+ІІс;

б) для розширеного виробництва:

I (v+m)>Iic

І(v+m)+II(v+m)>ІІ(с+у+т)

I(c+v+m)>Ic+Iv

Але в реальному житті ці пропорції можуть суттєво порушуватись. Бажання підприємців одержувати все більші прибутки приводить до масового оновлення основного капіталу, до розширення виробництва. За рахунок уведення в дію нових машин і обладнання зростає органічна будова капіталу (с/у). Виробництво зростає більш швидкими темпами, ніж попит населення. Отже, виникають кризи надвиробництва.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства.

Анатомія суспільства складається з базису (виробничих відносин, які відображають той чи Інший стан продуктивних сил) ї надбудови (політики, права, культури, релігії). Розвитку суспільства надає суперечність між досягнутим рівнем продуктивних сил і характером виробничих відносин, внаслідок розв'язання якої змінюється і надбудова суспільства. Кожен спосіб виробництва змінюється в силу загострення його суперечностей, які неможливо розв'язати, не змінивши в цілому сам економічний і суспільний устрій. Процеси зміни способів виробництва відбуваються революційне, коли століттями визріває конфлікт між продуктивними силами та виробничими відносинами.

Розвиток марксизму наприкінці XIX століття проходить трьома напрямками:

1. Розповсюдження ідей марксизму, пропаганда та подальший розвиток його теоретичних концепцій з урахуванням нових історичних умов

2. Розробка ідеї революційного перевороту та побудови нового суспільства.

3. Аналіз закономірностей, еволюційного розвитку суспільства.

М.Зібер

(1844-1888)

Доцент Київського університету. “Давид Рікардо та Карл Маркс в їх суспільно-економічних поглядах (1885р.)”.

1. Аналізує основні проблеми "Капіталу", доводить зв'язок між англійською класичною політекономією та марксизмом, критикує теорії граничної корисності.

2. Здійснює спробу застосування ідей "Капіталу" до аналізу умов російської дійсності І виділяє наявність капіталістичних відносин в сільському господарстві Росії.

3. Пропагандує основи теоретичної* системи марксизму, не визнаючи її революційної сторони.

І.Плеханов

(185б-1918)

Революційний діяч, засновник групи "Визволення праці", яка була першою російською соціал-демократичною організацією. "Наші розбіжності" (1885р.)

1. Досліджує проблеми взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, товарного виробництва, відтворення і намагається довести наявність капіталістичного розвитку в Росії.

2. Проводить критичний аналіз концепцій представників пізньої класичної політекономії.

3. Пропагує марксистську теорію наукового соціалізму, аналізує економічні передумови соціалістичної революції.

В. Ленін

(1870-1924)

політичний і революційний діяч, засновник комуністичної партії. "Розвиток капіталізму в Росії" (1899р.).

1. Досліджує на основі марксистської методології розвиток капіталізму в Росії, проблеми капіталу, відтворення суспільного продукту і формує закон про переважне зростання виробництва, засобів виробництва щодо виробництва предметів споживання.

2. Аналізує Імперіалізм як особливу стадію економічного розвитку і виділяє його основні риси.

3. Розробляє теорію соціалістичного устрою економічного життя суспільства.

Е.Бернштейн

(1850 -1932)

"Проблеми соціалізму".

1. Формує свою теорію в умовах становлення і розвитку монополістичних тенденцій, акціонерних товариств і зростання рівня добробуту робітничого класу. Вважає, що економічна теорія Маркса повинна підлягти ревізії, аби відповідати новим умовам економічного розвитку. Започатковує такий напрямок економічної теорії марксизму як ревізіонізм.

2. Вважає, що теорія вартості Маркса не завершена - потрібне її поєднання з теорією граничної корисності. На цій основі виводить категорії: "економічної вартості", яка відображає корисність, і "вартості витрат", яка відображає витрати праці.

3. Зростання акціонерних товариств розглядає як тенденцію до децентралізації і демократизації капіталу.

4. Намагається довести, що трести і картелі за широкого використання кредитної системи здатні забезпечити регулювання стихійного економічного розвитку.

К. Каутськнй

(1854-1938)

"Соціальна революція".

1. Зосереджує увагу на дослідженні Імперіалізму, під яким розуміє колоніальну політику, що виникає внаслідок нерівномірності розвитку промисловості і сільського господарства і викликає необхідність захвату нових джерел сировини та продуктів.

2. Формує теорію ультраімперіалізму як об'єднану політику картелюй, що розповсюджується на світове господарство і знищує національні суперечності.

Р. Гільфердінг

(1877-1941)

"Фінансовий капітал".

1. Аналізує процес формування фіктивного капіталу, фондових бірж та роль останніх як ринку фінансового капіталу.

2. Вводить категорію "фінансовий капітал", яка відображає процес мобілізації і концентрації банківського капіталу та його зрощення з промисловим;

3. Формує основні риси імперіалізму:

а)фінансовий капітал;

б)колоніалізм.

У 20-30 роки XX століття в СРСР ідеї марксизму розвивали такі видатні економісти, як А.Чаянов, М.Кондратьєв, М.Туган-Барановський, А.Богданов, М.Бухарін, С.Струмілін, В.Базаров, Г.Крижановський. їх ідеї охоплювали широке коло питань щодо сутності перехідного періоду, шляхів розвитку селянських господарств, плану та ринку, методів планування і регулювання ринкової кон'юнктури, ціноутворення І кредиту тощо.

В період застою в радянській марксистській економічній думці формується догматичний напрямок марксизму, позбавлений творчого розвитку економічних ідей К.Маркса. Проте, незважаючи на всі протидії консервативних сил, в рамках економіко-математичних досліджень:

1. Розробляються методи системного аналізу соціально-економічних процесів.

2. Обґрунтовуються рекомендації щодо удосконалення організаційних структур управління, принципів раціонального ведення господарства на основі нових методів аналізу і принципу оптимальності.

Леонід Віталійович Канторович

(1912 -1986)

Радянський економіст і математик, професор, лауреат Нобелівської премії 1975р. "Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів" (1942).

1.Уводить в економічну науку категорію моделі лінійного програмування в цілях розробки оптимального .підходу в процесі використання ресурсів.

2. Уперше побудував статистичну і динамічну моделі поточного та перспективного планування використання економічних ресурсів на основі нових математичних підходів в галузі системної побудови економічних показників, які застосовуються під час аналізу ціноутворення, ефективності капіталовкладень.

Наприкінці XX століття в умовах, коли зростає рівень життя основної маси населення, існує соціальна, економічна і політична стабільність у більшості країн світу, марксизм не відмовляється від аналізу суперечностей капіталізму як системи і досліджує шляхи трансформації до альтернативних типів суспільства. Сучасний марксизм формує два напрямки економічної теорії:

1 .Радикальна політекономія.

2.Соціал-демократичні теорії.

Радикальна політекономія

1. Розвиває теорію економічної експлуатації робітників і економічної стагнації суспільства. Зосереджує увагу на соціально-економічних проблемах, таких як взаємовідносини між споживачами і. виробниками, наростання суперечностей між ними. (Поль Баран, Поль Суізі, Шарль Бетгель-хейм, Ернст Мандел).

2. Аналізує соціально-економічні проблеми впливу людини на зовнішнє середовище, відчуження від процесу праці, дегуманізацію (Чарльз Райт Міллс, Герберт Макрузе, Еріх Фромм).

Соціал-демократична теорія

Націлюється на вирішення соціально-економічних суперечностей сучасного суспільства шляхом розробки теоретичних концепцій державного регулювання економіки та соціальної сфери. Розробляються механізми подолання суперечностей між працею та капіталом (К.Шумахер, Е.Олленхауер), вирішення екологічних проблем (Ф.Фартманн) та підвищення рівня соціального забезпечення широких мас населення (Н.Вичорек, В.Майснер, К.Цинн).

Література

1. Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей - экономистов до Маркса - М.: Политиздат, 1985.- С.322-354.

2. Березин И.О. Очерки по истории экономической мысли - М.: ЯІЗС, 1993.-С36-41.

3. Всемирная история экономической мысли / Под ред. Фаминского И.П.- Т.2.- М: Мысль, 1987.- СІ53-173; 324-539;- Т.З.- С.4-19-486;-Т.4,- С. 11 -24; 384-404; -Т.5.-С.245-ЗІ9.

4. Выгодский В.С. История создания "Капитала" - М.: Мысль, 1965.-С. 131-347. 5.Дворкин И.Н. Современная буржуазная политэкономия и марксизм - М.: Изд-во политической литературы, 1979.

6. История экономических учений / Под ред. Выгодского В.С- М.: Мысль, 1965.-С.131-347.

7. История экономических учений: Учебное пособие - 4.1 / Под ред. Жамина В.А., Василевского Е.Г.- М.: Издательство МГУ, 1989.-С 183-258.

8. Ленин В.И. Карл Маркс// Поли. собр. соч.- Т.26.- С43-93.

9. Ленин В.И. Три источника и три составных части марксизме// Поли. собр. соч.- Т.23.- С.43-48.

10 .Леонтьев В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика:

пер с англ.- М.: Политиздат, 1990.-С99-112.

11 .Маркс К. К критике политической экономии // Маркс К., Энгельс Ф. Соч.- 2-е изд.-Т.13.-С38-49.

12. Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 гг. // Маркс К., Энгельс Ф. Соч.-2-е изд.- Т.46.- 4.1.- С461 -572. ІЗ. Энгельс Ф. Анти-Дюринг// Маркс К., Энгельс Ф. Соч.- 2-е изд.-

Т.20.-С267-277.