Тема 3. КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

3.1. РАННЯ КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

План

1. Економічні погляди В. Петті.

2. Політична економія П. Буагільбера.

3. Школа фізіократів:

Історичні умови

1. Становлення і розвиток промислового виробництва на базі мануфактури, яка приносить доходи, що значно перевищують прибутки від експлуатації родовищ золота й срібла та ведення зовнішньої торгівлі.

2. Виробництво отримує товарний характер, який докорінно змінює взаємовідносини між сферами виробництва і торгівлі - вони будуються на еквівалентній основі.

3. Розвиток товарно-грошових відносин, які розповсюджуються на всі сфери економічної діяльності, дає можливість вести статистичні спостереження.

4. Розвиток науки, зокрема філософії, історії, статистики, що значно полегшує дослідження в галузі економіки.

Особливості економічних поглядів

1.Предметом дослідження виступають закономірності зростання дохідності у сфері виробництва.

2. Метод дослідження становить поєднання емпіризму з зачатками теоретичного аналізу (абстракція, кількісний аналіз у В.Петті, дедукція у Ф.Кене).

Вільям Петгі

(1623-1687)

Оксфордський професор медицини, засновник одного з найбагатших родів англійських лендлордів.

"Трактат про податки і збори",

"Слово мудрим",

"Політична арифметика",

"П6літична анатомія Ірландії",

"Різне про гроші".

Методологія

І. Здійснює перехід від спостереження і опису форми прояву економічного процесу до аналізу-його сутності, тим самим застосовує абстрактний метод дослідження.

2. Використовує кількісний аналіз економічних явищ.

3. Предметом дослідження політичної економії вважає закони зростання багатства у сфері матеріального виробництва: "Купці не постачають ніякого продукту, а виконують лише роль вен і артерій, що розподіляють кров та споживні соки державного тіла, а саме, продукцію сільського господарства і промисловості".

Теорія вартості

1. Виділяє вартість у самостійну категорію, яка являє собою працю, витрачену на виробництво золота та срібла, і називає її "природною ціною".

2. Одиницею виміру вартості вважає денну частку продуктів робітника, оскільки саме вона є природним мірилом рівності між факторами утворення вартості - працею та землею.

Доходи

Визнає наявність двох різновидів доходів - заробітної плати та ренти.

1. Заробітна плата - природна ціна праці. Розмір заробітної плати має тяжіти до

обсягу необхідних для життя людини засобів існування.

2 Рента - надлишок понад заробітної плати виробника І відшкодовуванням витрат капіталу. Джерело ренти - різне місцезнаходження ділянок землі щодо ринків збуту, а також різна родючість землі та продуктивність застосованої на ній праці. Виходячи з цього, розглядає лише диференційну ренту.

Ціна землі

Ціна землі повинна дорівнювати певній сумі річних рент, оскільки землю купують заради одержання доходу - Вирішуючи питання про кількість річних рент, Петгі звертається до смертних таблиць Граунта і розраховує середню тривалість спільного прожиття трьох поколінь, яка становить 21 рік. Звідси: Ціна землі = 21 х величина річної ренти.

П'єр Лепезан де Буагільбер

(1646-1714)

Окружний суддя Руану.

"Трактат про природу, обробіток і корисність зерна",

"Роздуми про природу багатства, грошей і податків",

"Дослідження про рідкість грошей".

Методологія

Предметом дослідження виступають проблеми зростання багатства і роль у

цьому процесі держави.

Теорія вартості

1. Вартість визначає як витрачену працю на виробництво товару і називає її "істинною, справедливою ціною"

2. Одиницею виміру вартості вважає робочий час.

3.Вартість встановлюється під впливом стихійних сил ринку.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства

У суспільстві всі націлені на досягнення індивідуального багатства, тому потрібна сила, яка б регулювала взаємовідносини людей.

Школа фізіократів

Це об'єднання вчених, що вважають джерелом багатства сільськогосподарське виробництво і вивчають фактори зростання дохідності у даній сфері (назва походить від грецьких "фізис" - природа, "кратос"- влада).

Франсуа Кене

(1649-1774)

Лейб-медик Людовіка XV.

"Фермери",

"Зерно",

"Податки"

статті до енциклопедії Дідро і д'Аламбера

"Економічна таблиця"

Методологія

1. Предметом політичної економії виступають фізичні та моральні закони зростання багатства.

2. Як метод застосовується принцип перенесення закономірностей розвитку природи на економічну дійсність, а також елементи дедукції.

Теорія вартості

Вартість визначається як сума витрат виробництва.

Доходи

Розрізняє заробітну плату та чистий продукт, єдиною формою якого є рента.

Заробітна плата - фізичний прожитковий мінімум.

Чистий продукт - залишок багатства після відрахування витрат на його виробництво. Створюється лише у сільському господарстві.

Теорія капіталу

фактично виділяє основний та обіговий капітал, називаючи, проте, їх, відповідно, первісними та щорічними авансами.

Первісні аванси - витрати на декілька років у сільському господарстві на будівлі, худобу та сільськогосподарські машини.

Щорічні аванси - витрати, що здійснюються щорічно на насіння, робочу силу.

Теорія відтворення

1. Уводить поняття відтворення як процесу постійного виробництва і

збуту продуктів.

2. Будує модель (економічну таблицю) розподілу річного продукту

між класами в суспільстві.

Економічна таблиця

Теорія соціально-економічного устрою суспільства:

Суспільство складається із окремих людей, яких природа наділила різними схильностями, здібностями, потребами. Кожна людина добуває засоби до життя під впливом природного порядку - законів, найбільш вигідних людині і встановлених Богом для відтворення і розподілу матеріальних благ. Природний порядок можливий лише за наявності свободи, тому держава потрібна лише для того, щоб ніхто не застосовував свою свободу у збиток іншим. Бажання людей одержувати блага розвиває суспільство. "Все підпорядковане у цьому світі зако­нам природи, люди наділені достатнім розумом, щоб збагнути ці закони і дотримуватись їх".

Анн Робер Жак Тюрго

(1727-1781)

Міністр фінансів Франції при Людовіку XVI.

"Роздуми про створення і розподіл багатств".

Доходи

Розрізняє чистий продукт і заробітну плату, визначаючи їх аналогічно Ф.Кене, а також прибуток, який складають:

а) дохід, що отримує підприємець як власник грошей;

б) дохід за "працю, ризик та мистецтво";

в) земельна рента. Теорія капіталу

Визначає капітал як "накопичену цінність" і виділяє фактори його зростання:

а) купівля землі і отримання ренти;

б) купівля промислового підприємства і отримання прибутку;

в) організація крупного сільськогосподарського виробництва і отримання фермерського прибутку;

г) ведення торгівлі й отримання торгового прибутку за рахунок обрахування покупців.

Теорія відтворення.

Удосконалює модель відтворення Ф.Кене виділенням всередині виробничого класу двох груп - підприємців, що надають аванси, та робітників, що отримують заробітну плату, а також розділенням безплідного класу на дві підгрупи -підприємців-мануфактуристів, як власників підприємств, що дають роботу, та простих ремісників - одержувачів заробітної плати.

3.2. ЗРІЛА КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

План

1. Економічна система А.Сміта.

2. Розвиток класичної політичної економи у творчості Д.Рікардо.

3. Класична школа в Україні.

Історичні умови

1. Швидкі темпи розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.

2. Поглиблення суспільного поділу праці, розширення товарно-грошових відносин.

3. Промисловий переворот першої половини XIX ст. приводить до заміни мануфактурного виробництва фабричною індустрією.

4. Формування класової структури суспільства - буржуазія, пролетаріат, селянство, землевласники.

5. Загострення соціально-економічних і політичних суперечностей.

Особливості економічних поглядів

1. Предметом дослідження виступає:

- у А.Сміта - закони зростання багатства нації;

- у Д.Рікардо - закони розподілу багатства.

2. Методами дослідження виступають теоретичний аналіз та емпіризм.

Адам Сміт

(1723-1790)

Професор Единбурзького університету.

"Дослідження про природу та причини багатства народів".

Методологія

Використовує подвійну методологію: виділяє закономірні, корінні та визначальні процеси в економіці, не бере до уваги випадкові, поверхневі явища (езотеричний метод) і, одночасно, використовує каталогізацію та зведення до систематизуючого визначення явищ у тому вигляді, в якому вони проявляються в реальній . дійсності (екзотеричний метод). Така подвійна методологія приводить до співіснування у А.Сміта під час визначення економічних процесів двох підходів -з погляду їх сутності та форми прояву сутності.

Теорія вартості

1. Визначає вартість як такі витрати праці на виробництво товару, що в середньому необхідні для даного стану виробництва. Вважає, що складна і кваліфікована праця створює в одиницю часу більшу вартість, ніж проста і некваліфікована.

2. Розрізняє природну ціну товару, під якою розуміє грошове вираження вартості, та ринкову, яка може значно відхилятися від природної, проте все ж таки тяжіє до неї.

3. Визначає вартість як суму доходів: "...заробітна плата, прибуток, рента с трьома першоджерелами доходу, однаково як і всякої мінової вартості". Доходи

Розрізняє заробітну плату, прибуток, ренту, які називає первісними доходами, та процент, як вторинний доход. .

1. Заробітна плата - вартість "засобів існування, необхідних для життя робітника та виховання дітей, що замінять його на ринку праці. Заробітна плата - ціна праці робітника.

2. Прибуток - різниця між доданою працею вартістю та заробітною платою. Прибуток - природна винагорода підприємця, залишок після виплати ренти і заробітної плати.

3. Рента - нетрудовий доход, надлишок вартості над заробітною платою робітників і прибутком фермера. Рента - природна винагорода послуг землі.

4. Процент - частина прибутку промисловця. Процент - природна винагорода грошового капіталу.

Теорія капіталу

Визначає капітал як:

а) вартість, що дає приріст завдяки експлуатації найманої праці;

б) запаси, що призначені для подальшого виробництва. Уводить до наукового обігу терміни "основний" та "обіговий" капітал, даючи їм таке визначення:

а) основний капітал - частина капіталу, що приносить прибуток "без переходу від одного власника до іншого, або без подальшого обігу" і включає в себе:

- машини та інші засоби виробництва;

- будівлі, призначені для торгово-промислових цілей;

- заходи щодо поліпшення землі;

- трудові навички та здібності;

б) обіговий капітал - та частина капіталу, яка "постійно йде від власника в одній формі І повертається до нього в Іншій". Включає в себе:

- гроші;

- запаси продовольчих продуктів;

- сировину, матеріали, напівфабрикати;

-готові, але ще не реалізовані товари. Теорія відтворення

Річний продукт країни, що створюється протягом одного року, називає валовим доходом. Якщо з цього продукту відрахувати споживчий запас (чистий продукт), то залишиться величина авансованого на виробництво капіталу. Оскільки річний продукт країни складається з доходів (заробітна плата, прибуток, рента), то і чистий продукт та авансований капітал також формуються з цих же доходів. Отже, з процесу відтворення у А.Сміта вилучено основний капітал і ця його помилка одержала в теорії назву "догма Сміта". Теорія абсолютних переваг у зовнішній торгівлі

"Якщо якась чужа країна може постачати нам який-небудь товар за більш дешевою ціною, ніж ми самі можемо його виготовити, набагато краще купувати цей товар у неї за деяку частину власної промислової праці, витраченої в тій галузі, в якій ми маємо деякі переваги". Теорія соціально-економічного устрою суспільства,

Кожна людина намагається, перш за все, реалізувати свій егоїстичний інтерес - прагнення до поліпшення свого матеріального становища і в процесі своєї діяльності вона не думає про суспільну корисність. Але, так чи інакше, людина "невидимою рукою" спрямовується до цілі, яка не входила в її наміри - створює корисність для всього суспільства.. Під "невидимою рукою" А.Сміт розуміє стихійну дію економічних законів, які ми сьогодні називаємо законами попиту, пропонування та конкуренції. Умови, за яких найбільш ефективно діє принцип "невидимої руки", А.Сміт називає "природним порядком" (повна економічна свобода), а державі відводить роль забезпечення безпеки та правопорядку: "Для того, щоб підійняти державу з самого низького ступеня варварства до найвищого ступеня добробуту потрібні лише мир, легкі податки і терпимість в управлінні - все інше зробить природний рух речей".

Давид Рікардо

(1772 -1823)

Біржовик, одна з найкрупніших фігур Лондонського фінансового світу,

з 1819 року-член Британського парламенту.

"Започаткування політичної економії та оподаткування".

Методологія

1. Предметом політичної економії вважає "закони, які управляють розподілом"

2. Відхиляє емпіричну сторону (екзотеричний метод) методології А.Сміта і зосереджується на вивченні внутрішніх, сутнісних характеристик економічних явищ.

3. Започатковує застосування методу сходження від абстрактного до конкретного.

Теорія вартості

1. Визначає вартість як витрати праці за гірших умов виробництва.

2. Виводить закон, згідно з яким вартість прямо пропорційна витратам робочого часу і обернено пропорційна продуктивності праці.

3. Наголошує на включенні у вартість товару перенесеної вартості використаних засобів виробництва.

Доходи

Розвиває, в основному, езотеричні погляди на доходи і визначає такі їх різновиди:

Заробітна плата - вартість засобів існування робітника і його сім’ї. Ділить заробітну плату на номінальну та реальну.

Прибуток - надлишок вартості над заробітною платою. Рента - надлишок вартості над заробітною платою і прибутком. Оскільки земля як економічний ресурс носить обмежений характер, то доводиться обробляти також і середні та гірші ділянки землі. Вартість сільськогосподарської продукції визначається витратами праці на гірших ділянках. Оскільки витрати виробництва на середніх і кращих землях нижчі, ніж на гірших, то фермери, що використовують кращі та середні ділянки, отримують різницю у вигляді ренти. Гірші ділянки землі ренти не приносять. Постає питання, що ж змушує підприємців обробляти такі ділянки? Відповідь Рікардо знаходить у господарському досвіді Англії, де внаслідок прийнятих парламентом "хлібних законів" постійно утримуються високі ціни на хліб. У результаті такого втручання держави утворюється різниця між ринковою ціною на хліб та витратами на його виробництво (цей надлишок Рікардо називає також рентою), що заохочує фермерів вести землеробство на гірших ділянках. "Не тому хліб дорогий, що платиться рента, а тому платиться рента, що дорогий хліб".

Теорія капіталу

1. Визначає капітал як запаси, що призначені для подальшого виробництва.

2. Ділить капітал на основний та обіговий, використовуючи як критерій поділу час обігу.

Теорія відтворення

Виробництво, породжуючи доходи, автоматично створює платоспроможний попит, який забезпечує повну реалізацію товарів і послуг: "Продукти завжди купуються за продукти і послуги, - гроші служать лише мірою, за допомогою якої здійснюється цей обмін. Який-небудь окремий товар може бути "виробленим у надлишку і ринок буде до такого ступеня переповнений, що не буде навіть відшкодовано, капітал, витрачений на цей товар. Але це не може статися одночасно з усіма товарами".

Теорія відносних переваг у зовнішній торгівлі

Теорію абсолютних переваг А.Сміта вважає одиничним випадком. Доводить, що торгівля між двома країнами вигідна і тоді, коли одна з них виробляє товари при більш високих витратах, ніж інша. Вигідність торгівлі можлива при умові, коли різниця між відносними витратами в першій країні більша, ніж в другій.

Розвиток політичної економії в Україні середини XIX ст. (30-50 рр.)

Історичні умови: Загострення у першій чверті XIX ст. тривалої кризи, як наслідок процесів розкладу феодально-кріпосницької системи. Розвиток елементів капіталізму в промисловості, землеробстві, занепад поміщицького та селянського господарства, посилення кріпосницької експлуатації. Початок промислового перевороту, проте зберігається відставання рівня економічного розвитку від передових західноєвропейських держав. Початок формування класу буржуазії. Розвиток капіталістичних відносин вимагає від економічної теорії обґрунтування переваг цього ладу, його основних принципів "вільної конкуренції та невтручання держави в економіку".

Т. Степанов

(1795-1847)

Професор Харківського університету,

один з перших авторів курсу

політичної економії російською мовою.

"О теории и практике политической экономии"

"Об источниках богатства в политической экономии"

"О производительном классе в политической экономии"

"О произведении н потреблении вообще".

1. Пропагував ідеї Л.Сміта та Д.Рікардо, виступав проти доктрини меркантилізму, кріпосництва, проголошував ідеали свободи економічної діяльності.

2. Показував факти соціальної несправедливості, вказував на необхідність посилення соціального аспекту політичної економії, що не було притаманне англійській класичній школі.

3. Велике значення надавав методологічним проблемам економічної теорії. Характеризуючи предмет політекономії, підкреслював, що слід відрізняти цю науку від політики. Політична економія відкриває закони фізичного (природноекономічного) життя держави, а саме закони багатства, показує яким чином багатство в суспільстві накопичується, розподіляється, споживається.

4. Торкнувся майже всіх основних проблем політичної економії (здебільшого з • позиції класичної школи, хоч і з більшим наголосом на соціальних аспектах).

Серед них: сутність та джерела багатства, природа і праця, продуктивні та непродуктивні класи, цінність, суспільний поділ праці, машини, капітал і його нагромадження, відношення між виробництвом і споживанням, заробітна плата, прибуток і рента, національний доход, процент, кредит тощо.

5. Розглядаючи джерела багатства, підкреслював, що всі класи мають рівне право на існування. Багатство слід правильно розподілити між усіма громадянами за рахунок установлення розміру податків відповідно до "частки прибутку громадян". Виступав проти того, що "бідний, нижчий клас народу платить більше, якщо порівнювати його достатки з достатками багатіїв", пропонував спрямувати податки на суспільні потреби.

6. Аналізуючи питання про походження багатства, наголошував, що праця виступає суб'єктом, а природа об'єктом його дії ( погоджувався з Ф.Кене). Вважав, що багатство в цілому складається з природи, праці та капіталу, характеризуючи при цьому знаряддя виробництва за капіталізму як капітал, що застосовується для отримання прибутку. Наблизився до розуміння того, що капіталісти отримують надлишок продукції як додаткову вартість, хоч самої категорії "додаткова вартість" не розумів.

7. Стверджував, що праця тим продуктивніша, чим вона вільніша від усяких утисків (за А.Смітом), підтримував положення Д.Рікардо про залежність прибутку від рівня заробітної плати. Тим самим підкреслював, що прибуток є частиною вартості, створеної працею. Зазначав, що рівень заробітної плати не є та й не може бути стабільним, бо залежить від ряду причин, у тому числі від "самовдосконалення" робітників, від історичного розвитку країни тощо.

8.Одним із перших серед економістів країни правильно зрозумів мету капіталістичного виробництва - прагнення до збагачення.

9. "Машини" розглядав з погляду розвитку продуктивних сил і тієї користі, яку вони приносять людству, оскільки машина "вдосконалює працю", скорочує витрати виробництва і збільшує прибутки капіталістів.

10.Рішуче виступив проти мальтузіанства, посилаючись нате, що розвиток науки, а значить і виробництва, в усіх сферах безмежний.

І. Вернадський

(1821-1884)

Після закінчення в 1849 р. Київського університету викладав в ньому різні курси економіки та статистики. В 1849-1856 рр. професор політекономії Московського університету, з 1857 - проживає в Петербурзі, з 1868 по 1876 - в Харкові (керівник відділу державного Банку), потім знову до самої смерті в Петербурзі.

"Предмет политической экономии"

"О внешней торговле"

"Очерки истории политической экономии"

"Очерк теории потребностей".

"Був безкомпромісним прихильником англійської економічної школи з її постулатами невтручання держави до економічних справ...Його статті відзначалися застосуванням доктрини Laissez faire в економічних справах і лібералізмом у соціально-політичних проблемах".

І.Коропецький

1. Ставив завдання дати наукове визначення предмету політичної економії, показати дію економічних законів, під якими розумів "природні закони виробництва". Докапіталістичні форми виробництва вважав такими, що не підлягають вивченню політичною економію як наукою про цінність, тобто товарне виробництво.

2. Був прихильником невтручання держави у приватну ініціативу, вільну конкуренцію. Намагався довести, що протекціонізм суперечить "природним" економічним законам, тобто законам товарного виробництва.

3. Намагався довести переваги використання найманої праці, великої промисловості перед дрібною. Наголошував, що капітал з'єднує сили, робить можливим розподіл праці, виступає головною умовою успішного виробництва.

4. Аналізував різні економічні категорії та поняття. Зокрема вважав, що праця - "головне і єдине джерело багатства" - визначає відношення людини до предметів і людини до людини. Намагався довести різницю між споживчою вартістю і вартістю, при цьому вартість, на його думку, визначається працею, а не споживчими якостями. Відокремлював мінову вартість від вартості (цінності). "Політекономія вивчає не багатство, уречевлене в речах, а їхню властивість -цінність". Цінність же відображає відношення покупців до речей.

5. Був рішучим противником соціалістичних ідей.

М.Бунге

(1823-1895)

Народився у Києві в сім’ї лікаря. В 1845 р. закінчив Київський університет, в 1852р. захистив у ньому докторську дисертацію. З 1850 р. по 1880р. викладач, у тому числі в 1859-1862, 1871-1875 та 1878-1880 рр. ректор Київського університету. В 1881-1886 рр. - міністр фінансів.

"Теория кредита"

"Политическое право"

"Курс статистики"

"Оснований политэкономии"

"О восстановлении металлического обращения в России".

За своїми поглядами був еклектиком, що пояснювалось довготривалою урядовою діяльністю та прагматизмом. Поділяв погляди прибічників економічного лібералізму, був теоретиком класичної школи в політекономії.

І.Коропецький

1. Висував економічні буржуазні вимоги: максимальний розвиток буржуазної приватної ініціативи, вільна конкуренція, обмеженість втручання держави в економічне життя. Вважав, що "гармонія суспільних відносин" можлива тоді, коли "суспільний лад буде пов'язаний із природними суспільними законами". Всі способи виробництва, крім капіталістичного, вважав не властивими людській природі.

2. Стверджував, що завдання політичної економії полягає у вивченні законів капіталістичного розвитку. Вважав, що людство досягло найвищої точки економічного розвитку саме за умов вільної конкуренції.

3. Підтримував, хоч і не завжди послідовно, ідеї фритредерства, зазначаючи, що вільна торгівля є одним з проявів свободи промисловості.

4. Захищав всебічний розвиток капіталістичної промисловості, зокрема "заснованої на акціях", виступав за підтримку фабричного виробництва.

3.3. ПІЗНЯ КЛАСИЧНА ПОЛІТЕКОНОМІЯ

План

1. Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії.

2. Прагматизм пізньої класики.

3. Теорії економічних гармоній.

Історичні умови

1. Другий етап промислового перевороту (друга половина XIX ст.) призводить до зміни мануфактурного виробництва на фабрично-заводську індустрію, що різко підвищує продуктивність праці.

2. Поглиблення товарно-грошових відносин і остаточне формування економічної системи вільної конкуренції.

3. Загострення соціально-економічних суперечностей: бурхливий розвиток промисловості розорює ремісницьке та кустарне виробництво, підвищується експлуатація робітників.

Особливості економічних поглядів

1. В економічній теорії формуються три напрямки:

1.1.Реформізм (Ж.Сісмонді, П.Прудон), який зосереджує увагу на вивченні суперечностей суспільства і пошуках шляхів та методів реформування капіталізму. .

1.2.Прагматизм (Т.Мальтус, Ж.Б.Сей, Дж.Міль), який продовжує традицію дослідження способів збагачення економічних суб'єктів на основі аналізу конкретних економічних механізмів. 1.3. Апологетизм (Н.Сеніор, Ф.Бастіа, Г.Кері), який змальовує існуюче суспільство як гармонійний розвиток економічних інтересів суб'єктів господарювання.

2. Методологічною базою досліджень виступають суб'єктивізм, зачатки граничного і факторного аналізу.

Жан Шарль Леонард де Сісмонді (1773-1842)

Швейцарський історик і економіст.

“Нові започаткування політичної економії”,

або про багатство в його відношенні до народонаселення".

Методологія

1. Уважає політичну економію наукою про вдосконалення суспільного механізму управління багатством.

2. Вихідним пунктом аналізу виступають виробництво і потреби окремої людини, закономірності розвитку яких переносяться на суспільство.

Теорія вартості

Вартість визначається як витрати необхідного часу на створення товару за середніх умов виробництва. Теорія доходів

Розрізняє три різновиди доходів:

Заробітна плата - вартість праці робітника.

Прибуток - дохід підприємця, відрахування з продукту праці робітника.

Рента - дар землі.

Теорій капіталу

Капіталом, називає виробничий запас, частину багатства, що приносить прибуток.

Теорія відтворення

Річний продукт нації складається з маси споживчих товарів. Оскільки майже всі доходи витрачаються на споживання, то для реалізації річного продукту необхідно, щоб обсяг виробництва повністю відповідав доходам суспільства. Якщо виробництво перевищує дохід, то продукт не буде повністю реалізованим.

На основі аналізу реальних умов господарювання причинами не повної реалізації річного продукту Ж.Сісмонді називає:

1. Низьку купівельну спроможність робітників внаслідок:

а) хронічного перевищення пропонування праці над її попитом, як результату дії законів природного розмноження, що дозволяє утримувати заробітну плату на низькому рівні;

б) наявності безробітних, що дає можливість наймати їх за меншу плату і тим самим знижує середню заробітну плату працюючих;

в) функціонування машин, які витісняють робітників із виробництва і тим самим знижують їх доходи.

2. Зниження споживчого попиту підприємців внаслідок того, що останні:

а) купують здебільшого предмети розкоші за високими цінами;

6} накопичують частину своїх доходів, які можна було б направити на споживання.

3. Зростання маси вироблених товарів внаслідок:

а) зростання продуктивності праці за рахунок використання машин;

б) прагнення підприємців виробляти більше для зростання своїх доходів.

Одночасно з аналізом цих об'єктивних причин не повної реалізації річного продукту Ж.Сісмонді як вихід з такої ситуації пропонує:

1. Проведення державою спеціальних реформ: уведення соціального забезпечення робітників за рахунок підприємців, скорочення робочого дня, встановлення мінімуму заробітної плати, розробка заходів щодо участі робітників у прибутках підприємства.

2. Недопущення концентрації багатства в руках окремих осіб шляхом відродження дрібної земельної власності, системи ремісницьких цехів, кустарного виробництва.

3. Збуту товарів, що виробляються в більш розвинутих країнах, у менш розвинутих.

П'єр Жозеф Прудон

(1809-1865)

Французький публіцист, економіст і соціолог, родоначальник анархізму.

"Система економічних суперечностей, або Філософія жебрацтва".

Методологія

Уводить до економічного аналізу елементи методу діалектики, заснованої на теорії суперечностей Гегеля. На основі даного методу викладає систему економічних категорій, виділяючи в кожній з них "погану" І "гарну" сторони, які суперечать одна одній. Завданням політичної економії вважає розробку заходів, що усувають усе "погане" і залишають "гарне" і тим самим надають економічній системі діалектичного руху.

Теорія вартості

Уважає, що вартість складається з двох частин:

а) мінової пов'язаної з потребами людини, що породжують рідкість і обмін;

б) споживчої - пов'язаної з достатком.

Між даними частинами існує суперечність, яку розв'язує "конституйована вартість" (синтетична пропорція) - синтез мінової і споживчої вартості, що виражається в годинах робочого часу.

Теорія доходів

Виділяє процент як одну з форм експлуататорського доходу. Під рентою розуміє дохід, який привласнюється землевласником і який випливає з різної родючості землі. Теорія соціального устрою суспільства

В основі суспільних відносин лежить вартість, яка не може сама по собі¹ відтворюватись і існує лише завдяки насильству та обману. "Власність - це крадіжка". Тому власність у суспільстві повинна бути знищеною і основою останнього має стати індивідуальне володіння, засноване на особистій праці, з якого власність не може виникнути: "Індивідуальне володіння є необхідною умовою соціального життя, в той час, коли власність вбиває життя". Для формування системи індивідуального володіння необхідно:

1. Створити "прогресивну асоціацію" і розформувати крупну власність.

2. Встановити безгрошовий обіг шляхом створення "народного банку", який буде видавати виробникам "робочі посвідчення".

3. Знищити процент як форму доходу завдяки введенню дарового кредиту.

Томас Роберт Мальтус

(1766-1834)

Священик, професор сучасної історії і політекономії коледжу Ост-Індської компанії. "Дослід про закон народонаселення" "Започаткування політичної економії".

Методологія

Проводячи дослідження, зводить економічні закономірності до природної основи. Першочерговість впливу на економіку природних факторів пояснює обмеженістю ресурсів та межами вдосконалення самої людини.

Теорія вартості і доходів

Вартість розглядає як суму витрат виробництва і прибутку на авансований капітал.

Прибуток є надлишком над працею, витраченої на виробництво товару.

Теорія народонаселення

За статистичними даними встановив, що населення збільшується вдвічі приблизно кожні 25 років. Робить припущення, що при умовах необмеженості ресурсів для забезпечення свого життя чисельність населення могла б збільшуватись у геометричній прогресії. Порівнює таку можливу тенденцію розвитку народонаселення з наявними ресурсами і приходить до висновку, що:

а) площа землі, придатної для сільського господарства, обмежена;

б) різні ділянки мають неоднакову родючість І з розширенням" посівних площ в обіг залучаються все гірші землі;

в) урожайність сільськогосподарських культур залежить не лише від праці, але і від природної родючості землі, тому збільшення витрат праці для обробки деякої ділянки землі не приведе до збільшення урожайності в тій же пропорції.

Отже, кількість продуктів, які людина може отримати з землі, збільшується лише в арифметичній прогресії. Звідси - людство стоїть на порозі вимирання, проте існують фактори виходу з такої ситуації. Ці фактори об'єднує в дві групи:

1. Природні: війни, епідемії, жебрацтво як божа кара за гріховність;

2. Суспільні: статеве утримання, пізні шлюби і відмова від шлюбу, вдівство. Теорія відтворення

Сукупні доходи суспільства повинні дорівнювати сумі витрат факторів виробництва. Доки інвестиції покривають різницю між доходами і витратами реалізація продукту повна. Якщо збереження не Інвестуються, то споживання знижується, що супроводжується зниженням попиту, цін, прибутків і як наслідок - тимчасовою зупинкою виробництва. Остання буде мати місце доти, доки у виробників не з'явиться стимул як зростання прибутку. Це можливо лише за рахунок зростання "ефективного попиту", під яким Т.Мальтус розуміє такий рівень попиту, який викликає довготривале пропонування з достатнім прибутком.

Стверджує, що реальний попиту суспільстві формують робітники, підприємці та невиробничий клас, а його відставання від ефективного пов'язує з тим, що:

а) у робітників заробітна плата завжди менша від маси випущеного продукту;

б) підприємці повинні накопичувати частину доходу для подальшого інвестування.

Отже, потрібно нарощувати витрати невиробничого класу (землевласники, церковні служителі, чиновники), які створять необхідну величину "ефективного попиту".

Нассау Вільям Сеніор

(1790-1864)

"Основні започаткування політичної економії"

Методологія

Висуває один з варіантів суб'єктивістського тлумачення економічних явищ і процесів, що знаходить концентроване вираження у "теорії утримання".

Теорія вартості

Вартість - це витрати виробництва, які складають два елементи: праця та капітал. Останні являють собою "жертви", які несуть робітник, відмовляючись від вільного часу, та підприємець, що утримується від споживання, вкладаючи капітал у виробництво.

Теорія доходів

Заробітна плата- винагорода за "жертви" робітника.

Прибуток - винагорода за "жертви" підприємця.

Теорія капіталу

Капіталом називає утримання від споживання: "...замінюю слово капітал, який розглядається як засіб виробництва, словом "утримання".

Заробітна плата і прибуток відтворюються по-різному: протягом робочого дня створюється вартість, що покриває витрати капіталу, а в останній час роботи працівника створюється прибуток.

Федерік Бастіа

(1801-1850)

Французький економіст та публіцист.

"Економічні гармонії".

Методологія

1. В галузі економічних явищ розрізняє видимі, які лежать на поверхні економічної дійсності, та приховані, невидимі. Завданням науки повинно стати поєднання обох типів явищ.

2. Політична економія повинна бути об'єктивною, надкласовою наукою. Теорія вартості

Вартість - це "відносини обміну між двома обмінюваними послугами", які складаються вільно "під впливом однієї тільки конкуренції і по вільно встановленій ціні".

Теорія доходів

Заробітна плата - плата за послугу, яку надає підприємцю робітник.

Прибуток - плата за послугу, яку отримує підприємець за те, що вкладає капітал у виробництво і утримується від споживання.

Процент - плата за послугу, яку надає кредитор. .

Рента - плата за послугу земельного власника або його предків щодо обробітку землі або її поліпшення. Теорія капіталу

"Капітал—складається з робочих інструментів, матеріалів та запасів".

Теорія соціально-економічного устрою

З економічного погляду суспільство становить собою "сукупність послуг, які люди добровільно або примусово надають один одному". Послуги, які загадані людині і регламентуються законодавством, мають малорухомий характер. Ті ж послуги, які надають люди добровільно - більш гнучкі і розвиваються за законами прогресу. Для того, щоб суспільство отримувало прогресивний розвиток, необхідна повна економічна свобода. В умовах конкурентного середовища "...інтереси, нічим не обмежені, прагнуть до гармонійних поєднань, до прогресивної переваги суспільного інтересу".

Генрі Чарлі Кері

(1793-1879)

Крупний фабрикант, економіст та філософ.

"Принципи політичної економи".

Методологія

Критику зрілої класики намагається поєднати з такою трансформацією її постулатів, яка б відповідала сучасному економічному становищу США. Теорія вартості

Вартість товару визначається витратами не виробництва, а відтворення. Якщо зростає продуктивність праці, то витрати на відтворення товару знижуються, що приводить до падіння тієї частки праці, яка виплачується власнику капіталу.

Теорія доходів

Заробітна плата - частка праці робітника у витратах на відтворення товару.

Прибуток - доля капіталу у витратах на відтворення товару.

Рента - різновид процента на капітал, вкладеного в землеробство.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства

У суспільстві домінує закон поєднання економічних інтересів, їх гармонії. Кожна людина прагне до асоціації з іншими людьми, що задає прогресивний розвиток.