Тема 2. РАННІ ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ

2.1. ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ І АНТИЧНОГО СВІТУ

План

1. Економічна думка Стародавнього Сходу.

2. Економічні вчення античної Греції.

3. Проблеми раціональної організації рабовласницької латифундії у працях давньоримських філософів.

Історичні умови:

1. Панування натурального виробництва.

2. Замкненість господарських зв'язків рамками рабовласницького помістя.

3. Слабкий розвиток товарно-грошових відносин.

Особливості економічних погляди:

1. Предметом дослідження виступають закони ведення домашнього господарства і зростання його дохідності.

2. Методом дослідження виступає опис господарської практики та накопичений досвід (емпіризм).

Пам'ятки економічної думки Стародавнього Сходу - це, як правило, зведення законів та твори з мистецтва управління державою. Економічне знання має догматичний характер. Цікавою пам'яткою давньоєгипетської думки є збірник "Повчання гераклеопольського царя своєму синові" (XXII ст. до н, є.), в якому йдеться про:

1. Необхідність ефективного функціонування апарату управління, який знаходиться між фараоном та населенням.

2. Апарат управління повинен працювати "як один загін"; добираючи людей в апарат управління, треба наближати "до себе людину за справи її"; не робити різниці між синами знатними та простими.

Найбільш відома пам'ятка перших цивілізацій Месопотамії - кодекс законів старовавилонського царя Хамураппі (XVIII ст. до н.е.}, який відображав більш швидкий розвиток приватновласницьких відносин та товарно-грошового обігу.

За цим кодексом:

- заборонявся продаж та відчуження земельних ділянок воїнів та інших мешканців;

- був зменшений лихварський відсоток (до 20%);

- визнавалось право приватної власності, в тому числі на землю;

- захищались інтереси учасників правових угод.

Кодекс законів царя Хамураппі - один із перших прикладів державного управління економічним життям за допомогою також і правових норм.

Пам'ятка суспільно-економічної думки Стародавньої Індії -"Артхашастра" (р/ ст. до н. є.) (артха - матеріальна користь; шастра -наука, науковий твір). Автор "Артхашастри" - радник царя Каутилья.

За "Артхашастрою":

- державний апарат має регулювати все господарство (особливо його провідну галузь - сільське господарство), будівництво та охорону іригаційних споруд;

- регламентувалося формування доходів держави: прибутки державних господарств, а також податків.

Основні течії суспільної, думки Стародавнього Китаю (конфуціанство, легізм, даосизм ) (УІ-Ш ст. до н.є.) містять відомості про економічне життя. Пануючою течією в давньому Китаї було конфуціанство.

Конфуцій (Кон Фу - цзи)

(551 - 479 рр. до н. е.)

Збірник "Лунь - юй" (Беседы и суждения) був записаний його учнями. Ідеал держави знаходив у минулому. Захищав інтереси родової знаті.

1. Пропонує програму морального вдосконалення кожної людини, як шлях до стабілізації соціальне - економічного устрою.

2. Виступає за регламентацію патріархальних відносин для зміцнення державного устрою.

3. Пропонує розподіляти багатство порівну, зменшити податки.

4. Вважає, що держава - велика родина, а голова її - батько народу.

5. Автори пам'яток економічної думки Стародавнього Китаю пропонували багато цінних ідей щодо можливостей кількісного аналізу економічних явищ, організації натурального виробництва, формування принципів державного регулювання.

Ксенофонт

(430 р. до н. с. - 355 р. до н. с.)

Афінський аристократ і політичний діяч, землевласник.

"Домострой",

"Кіропедія".

1. Об'єднує коло питань, які стосуються проблем раціонального господарювання, у особливу галузь знань " "ойкономію" (від грец. "ойкос" - господарство, "номос" - закон) і вважає, що остання має зосередитись на вивченні законів ведення домашнього господарства.

2. Аналізує процеси розподілу праці та їх вплив на прибутковість домашнього господарства.

3. Порушує питання про дві властивості товару: "Цінність - все те, від чого можна отримати користь". Якщо людина не вміє користуватись річчю, то вона не є для неї цінністю. Але коли дану річ продати, то можна одержати корисність і, тим самим, надати речі цінності.

4. Розглядає сутність грошей та їх функції. Вважає, що гроші - особливий товар, специфічність якого полягає в ненасиченості. Виділяє дві функції грошей: надавати користь і створювати скарби.

Платон

(427 р. до н. є. - 347 р. до н. є.) _

Аристократ, засновник філософської школи

Афінської "Академії", в якій викладав протягом

останніх двадцяти років свого життя.

"Держава",

"Закони".

Створив модель "ідеального" державного устрою, заклавши в її основу принцип природного розподілу праці. Людині від народження притаманний лише певний талант: "Одні народжені для управління, інші - для надання допомоги, а інші - для землеробства і ремісництва". Необхідно створити таку державу, в якій кожний виконував би певні функції за своїм талантом і отримував частку у суспільному продукті відповідно до природних здібностей. В ідеальній державі повинно існувати три стани:

- філософи (урядують державою);

- воїни (охороняють державу);

- землероби, ремісники, торговці (виробляють продукти).

Перший та другий стани не мають ніякої власності і звільнені від продуктивної праці, споживають суспільний продукт на принципах рівності. Третій стан має приватну власність і забезпечує на її основі перші два.

Виводить необхідність грошей із торгівлі, яка обслуговує поділ праці І виділяє три функції грошей: міра вартості, засіб обігу і засіб накопичення скарбів.

Аристотель

(384 р. до н. с,- 322 р. до н.е.)

Учень Афінської "Академії" Платона, вихователь Олександра Македонського, засновник філософської школи Афінського "Лікею", в якому займався педа­гогічною діяльністю.

"Нікомахова етика",

"Політика".

1. Всі знання про економічні проблеми об'єднує в науку, яка поділяється на два функціональні різновиди:

- економіка – комплекс знань про господарчу діяльність, пов'язану з виробництвом споживчих вартостей в народному господарстві;

- хрематистика - наука про діяльність, націлену на накопичення багатств у грошовій формі.

3. Встановлює двоїсту природу товару.

Річчю користуються:

- заради її споживчих якостей;

- заради обміну.

Обидві властивості товару приносять власнику користь.

3. Відкриває рівність і квантифікованість в обміні товарів: "...все , що обмінюється, повинно бути якось порівняне... Необхідно, щоб все вимірювалось чимось одним.... Розплата буде мати місце, коли буде знайдено рівняння, щоб продукти чоботаря мали відношення до продуктів землероба, як землероб має відношення до чоботаря". Вважає, що порівнюють різні товари гроші.

4. Встановлює, що гроші особливий товар, специфічність якого полягає в обслуговуванні обміну. Функції грошей: міра вартості, засіб обігу та засіб накопичення скарбі б.

5. Проводить різницю між рухом грошей як грошей (Т - Г - Т) і грошей як капіталу (Г - Т - Г).

Марк Теренцій Варрон

(116-27рр. до н. е.)

Римський письменник і вчений у різних галузях знань.

"Про сільське господарство".

Варрон вивчає функціонування сільського господарства і велику увагу приділяє з'ясуванню факторів, які впливають на зростання дохідності господарства. Головні з цих факторів:

1. Торгівля та необхідність урахування коливання ринкових цін.

2. Залучення до господарської діяльності інших господарських галузей, наприклад скотарства, з якого "можна вилучити немалий дохід".

3. Інтенсифікація праці рабів за рахунок використання методів морального та матеріального стимулювання: "Охоту до праці можна викликати також більш вільним режимом, більш щедрою мірою їжі та одягу, скороченням роботи або дозволом виганяти на пасовиська декілька голів власної худоби".

4. Раціональне розділення операцій в господарстві поміж вільними працівниками та рабами.

Марк Порцій Катон

(234 -149 рр. до н. е.)

Видатний римський політичний діяч і письменник.

"Землеробство".

Вивчаючи дохідність домашнього господарства, виділяє ряд умов, за яких вона буде зростати:

1. Розвиток землеробства на основі інтенсифікації рабської праці, факторами якої виступають:

- забезпечення раба завданням на робочий день;

- забезпечення безперервності процесу виробництва: "працювати в будь-яку

погоду і свята";

- введення системи контролю за виконанням робіт шляхом вибору наглядачу із числа рабів.

2. Використання вигоди від збуту частини виробленої продукції.

3. Використання орендних відносин: "здавати з підряду збір маслин, виготовлення масла, обробку земель".

2.2. ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

План

1. Відображення генезису феодалізму в документах раннього середньовіччя.

2. Економічні погляди каноністів. Фома Аквінський. Арабське середньовіччя.

3. Соціальні утопії пізнього середньовіччя.

4. Проблеми феодального устрою в українській економічній думці.

Історичні умови:

І. Розвиток крупної феодальної земельної власності І виникнення особливих форм її сполучення з безпосередніми виробниками.

2. Зміна ідеології та суспільної свідомості під впливом християнства.

3. Розвиток міст, ремесла, торгівлі. Виникнення централізованих держав.

Особливості економічних поглядів:

1. Предметом досліджень виступає становлення І розвиток феодального устрою.

2. Метод дослідження являє собою поєднання емпіризму з догматизмом релігійної етики і схоластикою. Головні документи раннього середньовіччя:

- "Салічна правда" (IV ст.);

- "Капітулярій про вілли" (поч. IX ст.);

- "Руська правда" (X ст.).

1. Описують процеси розпаду общинного землеволодіння, закріпачення селянства, організації ранньофеодальної вотчини.

2. Зосереджують увагу на господарських можливостях натурального господарства.

3. Фіксують наявність різних прав приватної власності.

Виникнення та розвиток економічної думки в Стародавній Русі. "Руська правда"

Виникнення Київської Русі - однієї з наймогутніших держав світу в період раннього середньовіччя - явище великого історичного значення.

Видатною пам'яткою соціально-економічної та політичної літератури Київської Русі є "Руська правда", перша частина якої - "Правда Ярослава" з’явилася в 30-х роках XI ст., а другу - "Правду Ярославичів" - прийнято на з'їзді Ярославичів у Києві в 1072 році. Нарешті, в 1113р. був написаний "Устав" князя Володимира Мономаха, що являв собою наступний етап у розвитку феодального права та суспільно-економічної думки пануючого класу на Русі.

У "Руській правді" відображені реалії Київської Русі ХІ-ХІЇІ ст.:

1. Народне господарство базувалося на землеробстві та скотарстві.

2. Високий рівень розвитку сільськогосподарської культури порівняно з сусідніми країнами.

3. Феодальне землеволодіння.

"Правда Ярослава"

1. Проголошувала недоторканність власності (як і особи) феодалів. "Челядин". розглядається як власність хазяїна нарівні з худобою та речами,

підкреслювалось виключне і спадкове право князів та бояр на землю, яке не міг відібрати навіть великий князь.

2. Юридичне закріпила розшарування суспільства. Основну масу населення та продуктивну силу господарства складали селяни - холопи, смерди, закупи.

Закупи - розорені селяни, що зверталися за "купою" (позичкою) - хлібом, грошима тощо до князя. Боржник (закуп) мусив працювати у господарстві кредитора доти, доки не сплачував "купу" з процентами. Виникає позаекономічне змушування: кредиторові надавалося право карати закупа, а у разі спроби втекти закуп ставав довічним рабом кредитора.

"Правда Ярославичів"

1. Містить багатий матеріал про організацію господарства князів у формі вотчини. Ряд статей присвячено охороні земельної власності, визначена відповідальність за порушення польових меж та боронних знаків. Є свідоцтвом посилення феодальної залежності: смерди оголошувалися залежними від князя людьми і обслуговували його вотчину разом із холопами-рабами;

2. Виявляє ряд ознак досить розвинутого ринкового господарства, зокрема містить положення про охорону та порядок забезпечення майнових інтересів кредитора, умови, за яких вимога про повернення позички має юридичну силу, порядок стягнення боргів тощо. Позички "боргу" могли надаватися в грошовій формі під процент ("реза"). Особливо поширеними були позички в натуральній формі - продуктами з умовою повернення їх з надбавкою. Позичковий процент був дуже високим (ст.50,51, 53).

3. Аналізує процеси феодалізації: у зв'язку з дедалі більшим освоєнням землі

князями та боярами і перетворенням вільного смерда на залежного вотчинника виникли і утвердилися відробіткова рента та рента продуктами. Обидві ці форми існували паралельно, хоча в різні періоди феодального устрою одна з них переважала. За панування відробіткової ренти виробник працював під прямим наглядом і силуванням власника або його представника. В період, коли переважала рента продуктами, він мав можливість розпоряджатися своїм робочим часом;

4. Поряд з охороною інтересів панівного класу передбачено жорстокі заходи щодо приборкання експлуатованих, придушення їхнього протесту. Наприклад, спеціальна стаття "О татьбе" (про грабіж) передбачувала право вбити людину, спійману на крадіжці.

"Устав" (ст.53)

1. Дає досить точне уявлення про систему грошових одиниць. Основою цієї системи була гривня, яка виявляла тенденцію стати загальним мірилом вартості і відігравала провідну роль у штрафній шкалі. Аналізуються спроби карбування великими князями власної монети, спроби створення єдиної грошової системи країни;

2. Визначає умови перетворення закупів у холопів та навпаки. Регламентує їх відносини з феодалами (16 статей). Іноді цю частину "Правди" називають "Устав о закупах та холопах" (ст.110-119 та інші).

В цілому "Руська правда" - це правовий кодекс усієї країни, має значення як джерело пізнання державного та господарського розвитку Стародавньої Русі.

Фома Аквінський

(1226-1274)

Італійський монах, аристократ за походженням,

канонізований католицькою церквою в 1323 р.

Систематизатор релігійної філософії.

"Сума теологи".

1.Вважає, що власність становить подвійне відношення - управління і користування. Наявність власності пояснює необхідністю підтримувати божественний порядок на землі.

2. Виводить теорію "справедливої ціни". Основа обміну - рівність корисності обмінюваних речей, яка вимірюється монетою. Звідси - продавати річ дорожче або дешевше, ніж вона коштує - несправедливо. Але в реальному житті бувають випадки, коли річ продається дорожче (наприклад, коли селяни привозять продукти у місто), або дешевше (наприклад, коли продукти купуються безпосередньо в селі). Отже, мають місце дві ціни. Яка ж з них є справедливою? За Аквінським, та, що дає грошовий надлишок людині, яка більш значуща для суспільного життя.

3. Гроші вважає мірою матеріального життя і визнає дві їх функції-міру вартості й засіб обігу.

Ібн - Хальдун

(1332-1406)

Арабський мислитель, активний політичний і науковий діяч Єгипту.

1. Розглядає проблеми простого товарного виробництва І ціноутворення, описує фактори, що впливають на формування ціни:

- маса товару, що винесена на ринок;

- податки і побори, включені в ціну: "незаконні побори сприяють дороговказні";

- характер потреби в товарі: "із усіх товарів хліб є тим товаром, на який бажана низька ціна, бо потреба в ньому загальна".

2.Уводить поняття вартості, вважаючи, що в обміні прирівнюються рівновеликі витрати праці: "Більшість того, що людина накопичує і з чого вилучає безпосередню корисність - рівноцінно вартості людської праці".

3.Установлює, що гроші - основа доходів, накопичень та скарбів, мірило вартості.

Томас Мор

(1478-1533)

Видатний державний діяч, лорд-канцлер короля Англії.

"Золота книга, настільки корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія",

1.Критикує феодальний устрій Англії початку XVI ст. і розкриває його основні соціально-економічні суперечності:

- нерівність, причина якої вбачається в наявності приватної власності;

- зубожіння робітників;

- жадність багатіїв.

2. Малює прообраз майбутнього суспільства, в якому:

- не існує приватної власності;

- наявна рівність І розподіл продуктів за "справедливими потребами";

- обов'язковість трудової діяльності протягом шестигодинного робочого дня;

- відсутність грошей;

- контроль за виконанням робіт;

- свобода совісті, демократичні вибори посадових осіб.

Томмазо Кампанелла

(1569-1639)

Італійський революціонер, виходець із селянської бідноти, очолив повстання проти іспанського володарства.

"Місто Сонця".

Як і Томас Мор, викриває суперечності феодального устрою, причиною яких уважає наявність приватної власності. Нове життя Кампанелла змальовує у державі, яка зветься містом Сонця:

1. Влада належить Метафізику-первосвященику і трьом його заступникам – Пону (військові справи), Сіну (духовна сфера, культура, наука), Мору (матеріальне виробництво і приріст населення).

2. Організоване суспільне споживання і виробництво на базі суспільної власності і обов'язкової трудової повинності.

3. Немає індивідуальної сім'ї та індивідуального виробництва.

Економічна думка епохи феодалізму в Україні.

Матеріали роботи Комісії з розробки нового Уложення 1767-1768рр.

Передова суспільно-економічна думка в Україні у другій половині XVIII ст. була пройнята антикріпосницькими, демократичними ідеями (однак ця критика була досить поміркована). .

У 1767 р. в Комісії з укладання нового Уложення взамін застарілого "Соборного Уложения" 1649 р. визначилися різні напрями серед депутатів:

- захист інтересів реакціонерів-кріпосників, великих поміщиків (у тому числі українських), а також військової старшини - Г. Поле-тик, В. Капніст, Г. Божич та інші;

- розвиток просвітницьких ідей, виступи за обмеження кріпосного права, проти виняткових прав родового дворянства - А. Маслов. Г. Коробін, Я. Ковельський та інші. У своїх проектах намагалися знайти шляхи підвищення продуктивності праці селян-кріпаків, але не ставили питання про звільнення від кріпосної залежності.

Економічні погляди А. Алейникова

Козак, депутат від Хоперської фортеці (Слобідська Україна).

1. Різко критикував кріпосницькі порядки, вимагав скасування кріпосного права з закликом брати приклад з держав, де немає ніякої потреби в кріпаках.

2.Висловлювався проти привілеїв дворянства (особливо проти права купівлі земель, населених кріпаками).

3.Розкриваючи причини масової втечі селян, пропонує, щоб "роботи на фабриках виконувалися вільними людьми"; виступає за включення ст. 22 (за якою дозволялося дворянам у своїх селах будувати фабрики та заводи).

4.Вимагає нагороджувати за заслуги перед державою не дозволом купувати селян і кріпосних дворових людей, а грошовою та хлібною платнею. ,

5.Пропонує усунути кріпосницькі відносини законодавчими нормами.

6.Переконував, що багато економічних питань можна вирішити, поліпшивши становище козаків і кріпосних селян (дозволити селянам продавати продукти їхньої праці вроздріб, а не оптом купцям).

7.Відстоював вільну торгівлю, яка велася через українські прикордонні митниці з європейськими та азіатськими державами.

Економічні та просвітницькі погляди Я. Ковельського

(1729-1795рр.)

Філософ-матеріаліст і просвітник, представник демократичного напряму суспільної думки.

1. Виступав проти проведення "згори" реформ у соціально-економічному житті; за необхідність негайної ліквідації феодального устрою.

2. Аналізував економічні категорії сучасного суспільства, торкнувся, зокрема, проблем простого І розширеного відтворення, теорії грошей, вартості, прибутку, кредиту, праці, капіталу.

3. Розрізняв просте відтворення, коли ще немає "ніякого наміру прибутку та баришу" й розширене, "коли власники засобів виробництва намагаються збільшити частину товарної продукції свого господарства і з цією метою посилюють гноблення своїх рабів".

4. Праця - джерело всіх багатств суспільства. Першим в історії суспільної думки України він виявив прихильність до загальної трудової повинності. Пропонував, щоб праця була рівномірно розподілена між усіма у суспільстві:

5. Першим в історії суспільної думки України, задовго до появи пролетаріату, формулює одну з основних вимог цього класу - восьмигодинний робочий день; вирішальний фактор - не тривалість, а продуктивність праці, а шлях до цього підвищення матеріальної заінтересованості;

6. Виступає за дрібну, приватну, своєю працею здобуту власність.

Ідеал Я. Козельського - суспільство вільних, рівноправних, дрібних товаровиробників.

Яків Павлович Козельський

Майор, землевласник у Новоросії. Депутат (1767 р.) у Комісії до складання нового Уложення.

1. Виступав проти привілеїв родового дворянства, за прийняття нових законів, які б "нормалізували" відносини між поміщиками та їхніми селянами, для чого поміщики повинні надати селянам право особистого й навіть спадкового користування (але не володіння) невеликими ділянками землі.

2. Депутат Я. Козельський пропонував установити законом дводенну панщину; встановити два дні на виконання державних обов'язків; два дні - на особисті потреби, сьомий же день віддати на богослужіння.

Майор-депутат Я. Козельський був виразником інтересів землевласників Південної України.

2.3. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ МЕРКАНТИЛІЗМУ

План

1. Меркантилізм як економічна політика європейських держав у XV – XVIII ст.

2. Економічна теорія меркантилізму.

3. Особливості розвитку меркантилізму в Україні.

Історичні умови:

1. Розвиток техніки і технології, епоха великих географічних відкриттів і процесій первісного накопичення капіталу.

2. Зародження мануфактурного виробництва.

3. Розвиток товарно-грошових відносин, початок формування національних і світових ринків.

Особливості економічних поглядів:

1. Предметом дослідження виступають процеси первісного накопичення капіталу, закономірності зростання багатства у сфері обігу.

2. Методом дослідження є емпіризм.

Меркантилізм як економічна політика - особливий тип діяльності держави, який сприяє первісному накопиченню капіталу.

Етапи розвитку:

1. Монетарна система - заохочення ввозу в державу коштовних металів шляхом:

- заборони іноземним купцям вивозу золота та срібла як виручки;

- уведенням покарань за вивіз коштовних металів.

2. Мануфактурна система - заохочення ввозу грошей в країну шляхом:

- розвитку виробництва експортних товарів;

- досягнення переваги експорту над імпортом. Меркантилізм як теорія націлений на вивчення економічних закономірностей, що діють у сфері обігу.

Етапи розвитку:

1. Ранній меркантилізм (теорія грошового балансу), згідно з яким гроші вважаються основним багатством, яке необхідно більше заохочувати до ввезення із-за кордону і менше витрачати.

2. Пізній меркантилізм (теорія торгового балансу), згідно з яким джерелом багатства нації є розвиток зовнішньої торгівлі і дотримання активного торгового балансу.

Ранній меркантилізм

Вільям Страффорд

(1554-1612)

"Критична переказ деяких скарг наших співвітчизників".

1. Аналізує зовнішню торгівлю Англії і приходить до висновку, що іноземні купці вивозять за свої товари англійське золото та срібло внаслідок:

- більш високої купівельної спроможності англійської монети в інших країнах;

- зростання споживання предметів розкоші, за які розплачуються більшою кількістю грошей, що покидають країну;

- вивозу сировини,яка в переробленому вигляді ввозиться до Англії і реалізується по вищій ціні.

2. Запропоновує ряд заходів, що сприятимуть зростанню маси грошей в країні:

- утримання від покупки Іноземних товарів;

- сприяння зростанню грошових скарбів Англії;

- боротьба з пошкодженням монет.

Бернардо Даванзатті

(1529-1606)

Флорентійський банкір. "Читання про монету".

Розглядає проблеми грошового обігу і приходить до висновку про необхідність:

1. введення безмитної чеканки монет і обігу зливків золота й срібла;

2. дотримання умови наявності в обігу достатньої кількості грошей;

3. ведення боротьби з фальшивомонетниками.

Пізній меркантилізм

ТомасМен

(1571-1641)

Англійський купець, один із директорів Ост-Індської торгової компанії.

"Багатство Англії у зовнішній .торгівлі, або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства".

Розглядаючи потоки товарів у зовнішній торгівлі, приходить до висновку, що остання може служити джерелом багатства лише за умови, коли грошова виручка від проданих товарів буде переважати суму грошей, витрачену на придбання товарів із-за кордону. Для виконання даної умови держава повинна:

1. Прагнути до виготовлення якомога більшої маси власних товарів.

2. Знижувати вартість транспортування експортних товарів.

3. Здійснювати ряд заходів на підтримку ремісництва.

4. Встановлювати мито на імпорт і забезпечити безмитний експорт.

5. Заборонити колоніям торгівлю з іншими країнами, крім метрополій.

6. Враховувати попит сусідніх держав.

7. Не боятись вивозити гроші: "Зростання ввозу товарів за допомогою готівкових грошей, врешті-решт, після вивозу товарів знову за кордон перетворюється у ввіз набагато більшої кількості грошей, ніж та, що була в свій час вивезена".

Антоніо Серра

"Короткий трактат про причини, які можуть привести до достатньої кількості золота та срібла в країнах, що не мають родовищ, стосовно Неаполітанського королівства".

Зосереджує увагу на вивченні причин недостатньої кількості грошей у Неаполі і з'ясовує, що в зовнішній торгівлі країни переважає імпорт. Для виправлення ситуації рекомендує:

1. Більш активніше розробляти золоті та срібні родовища.

2. Вивозити надлишки товарів і прагнути переваги експорту над імпортом.

3. Розвивати ремісництво та винахідливість населення.

Антуан де Монкретьсн (1575-1622)

Французький дворянин.

"Трактат політичної економи".

Робота А. де Монкретьсна дала нову назву економічний науці –“політична економія". За Монкретьєном, це - вчення про державне господарство і державну політику, яку повинна провадити влада. з метою зростання багатства країни. Основними напрямками такої політики він уважає:

1. Розширення зовнішньої торгівлі, особливо вивозу промислових виробів.

2. Установлення високих митних ставок на імпорт.

3. Державна підтримка розвитку мануфактурного виробництва.

4. Установлення монопольного становища французьких купців на внутрішньому ринку країни.

Теорії меркантилізму розвивались у різних країнах світу і мали певні особливості в кожній із них.

Меркантилізм у Росії та в Україні

Єрмолай Єразм

Публіцист та політичний діяч XVI ст.

"Благо хотящем царем правительница и земледелие" или "Правитель ница".

1. Об'єднує коло питань., які стосуються пригноблення та різних форм експлуатації російського селянства, пропонує замінити грошовий оброк та інші повинності селян натуральними.

2. Аналізує процеси розвитку торгівлі, пропонує надати населенню міст право безмитної торгівлі.

3. Ставить питання щодо розподілу земельних угод у державі між населенням, намагаючись скоротити кількість ділянок царя та феодалів. Але вважав, що основи феодально-кріпосницької держави мають залишатись нерухомими.

Іван Тихонович Посошков

(1652 -1726}

Російський економіст та публіцист.

"Книга про скудність і багатство".

1. У протилежність догм і меркантилістів висловлює ідею, що багатство суспільства не тільки в коштовних металах, але і в матеріальних благах.

2. Уперше висловлює ідею, що багатство держави пов'язане з багатством народу, селянства: ".в коем царстве люди богаты, то й царство богато, а в коем царстве люди убоги, то й царству тому не можна слыть богатому...".

3.Розглядає сутність грошей, був прибічником номіналістичної теорії грошей. Не розумів функції грошей як міри вартості та зв'язку грошей з товаром.

4.Об'єднує коло питань, які стосуються проблем організації торгівлі. Вважає клас купців основним класом держави, виступає за монополію купців у внутрішній та зовнішній торгівлі, скороченні прав іноземних купців, зменшенні експорту сировини з Росії;

5. Аналізує процеси розвитку ремесла у господарстві. Пропонує регламентувати відносини майстрів та учнів, підвищити якість товарів. Розглядає вплив винахідництва на розвиток ремесла.

6. Розглядає питання організації праці на мануфактурах, пропонує регламентувати працю селян, але залишити кріпосне право.

7. І.Т.Посошков був видатним представником меркантилізму XVIII ст. у Росії. Його основні ідеї були спрямовані на захист економічної незалежності Росії від Заходу, на розробку програми розвитку продуктивних сил Росії. Він підтримував концепцію торговельного балансу західноєвропейських меркантилістів, але більш детально розглянув питання про багатство та, місце селянства у розвитку господарства держави.

Богдан Хмельницький

(1595-1657)

Гетьман, видатний державний діяч України.

Сучасники характеризують його як блискучого державного діяча, фундатора і будівничого Української Козацької Держави.

1. За часів його гетьманування було створено нову провідну верству – козацьку старшину (згодом, у XVIII ст. вона перетворилася на українську шляхту, а у XIX ст. - на українське дворянство).

2. Відмовився від негайного відмежування козаків від селян та відклав це на невизначений час.

3. Звільнив від кріпосної залежності селян, які створили нову соціальну верству - посполиті військові сили, а після війни від влади феодалів звільнилося міщанство.

4. Міста отримали право на самоуправління, зросла їхня роль як центрів ремесла і торгівлі.

5. Уживалося заходів щодо розвитку промислової (мануфактурної, оборонної) охорони міських ремесел і цехової їх організації.

6. Видавалися укази й універсали про охорону купецьких прав, що сприяло розвитку внутрішньої торгівлі.

7. Зміцнювалися зв'язки з іншими країнами: іноземні купці звільнювалися від сплати ввізних і вивізних мит, одержували інші пільги. Укладались довгострокові торговельні угоди.

8. Застосовував принцип активного втручання державної влад:: в господарське життя.

Об'єктивно політика Б. Хмельницького сприяла пожвавленню економічного життя країни, зміцненню економічних зв'язків з іншими країнами, передусім з Росією, сприяла підвищенню ролі України у міжнародному розподілі праці.

Література

1. Березин Й.О. Очерки по истории экономической мысли. - М: ГС.І5С, І993.-С.9- 13.

2. Всемирная история экономической мысли / Под ред. Фаминского И.П.-М.:Мысль, 1987.-Т.1.-С.95-100; 111-148.

3. История экономических учений 4.1: Учебное пособие / Под ред. Жамина В.А.,Василевского Е.Г.- М.: Издательство МГУ, 1989.-С. 14-31.

4. История экономических учений: Учебник для экон. вузов / Рьшдина М.Н.,Василевский Е.Г. и др.- М.: Высшая школа, 1983.-С. 10-16.

5. Реузль А.Л. История экономических учений М.: Высшая школа, І972.-С.10-38.

6. Шумпетер Й. История экономического анализа // В кн.: Истоки (Вопросы истории народного хозяйства и экономической мысли) - Вып. 1 /Под ред.Жамина В.А.- М.: Зкономика, 1989.- С.284-306.

7. ТарасевичВ.Н. Экономические парадигмы и парадигмальные теории.Днепропетровск: Сич, 1995.-С.5-14.