Теорія конкурентних переваг
В 1991 р. американський економіст Майкл Портер опублікував книгу «Конкурентні переваги країн» (у російському перекладі книга вийшла під назвою «Міжнародна конкуренція»), у якій він запропонував новий підхід до аналізу розвитку міжнародної торгівлі в теорії конкурентних переваг країн.
Очевидним фактом є те, що у сучасних умовах значна частина світових товарних потоків пов’язана не із природними, а із придбаними перевагами, цілеспрямовано сформованими у ході конкурентної боротьби. Виходячи з того, що на світовому ринку конкурують фірми, а не країни, М. Портер показує, як фірма створює й утримує конкурентну перевагу і яка роль уряду в цьому процесі.Конкурентні переваги, що дозволяють фірмі домагатися успіху на світовому ринку, залежать, з одного боку, від правильно обраної конкурентної стратегії, а з іншого боку, від співвідношення факторів (детермінантів) цих конкурентних переваг.
Вибір фірмою конкурентної стратегії залежить від двох головних факторів: структури галузі, у якій діє дана фірма, і тієї позиції, що займає фірма у своїй галузі.
Ринкова структура галузі, тобто характер конкурентної боротьби у ній, визначається кількістю конкуруючих фірм і можливістю появи нових конкурентів, наявністю товарів-субститутів, конкурентними позиціями постачальників сировини й устаткування і споживачів кінцевої продукції даної галузі. Все це впливає на ступінь монополізації в галузі (недосконалість конкуренції), а виходить, і на прибутковість (конкурентоспроможність) фірми.
Позиція, що фірма займає в галузі, визначається тим, за рахунок чого фірма забезпечує свою прибутковість (конкурентна перевага). Міцність позицій у конкурентній боротьбі забезпечується або більш низьким, ніж у конкурентів, рівнем витрат, або диференціацією виробленого продукту (підвищенням якості, створенням продукції з новими споживчими властивостями, розширенням можливостей післяпродажного обслуговування й т.
д.).Для успіху на світовому ринку необхідне поєднання правильно обраної конкурентної стратегії фірми з конкурентними перевагами країни. М. Портер виділяє чотири детермінанти конкурентної переваги країни.
По-перше, забезпеченість факторами виробництва, причому в сучасних умовах головну роль відіграють так звані розвинені спеціалізовані фактори (науково-технічні знання, висококваліфікована робоча сила, інфраструктура й т. д.), цілеспрямовано створювані країною.
По-друге, параметри внутрішнього попиту на продукцію даної галузі, що залежно від свого обсягу й структури дозволяє використовувати ефект масштабу, стимулює нововведення й підвищення якості продукції, підштовхують фірми до виходу на зовнішній ринок.
По-третє, наявність у країні конкурентоспроможних галузей- постачальників (що забезпечує швидкий доступ до необхідних ресурсів) і споріднених галузей, які виробляють взаємодоповнюючу продукцію (що дає можливість взаємодіяти у сфері технологій, маркетингу, сервісу, обмінюватися інформацією й т. д.). У такий спосіб формуються, за виразом М. Портера, кластери конкурентоспроможних національних галузей.
Нарешті, по-четверте, конкурентоспроможність галузі залежить від національних особливостей стратегії, структури й суперництва фірм, тобто від того, які умови в країні, що визначають особливості створення й керування фірмами, і який характер конкуренції на внутрішньому ринку.
Портер підкреслює, що країни мають найбільші шанси на успіх у тих галузях або їхніх сегментах, де всі чотири детермінанти конкурентної переваги (так званий національний «ромб») мають найбільш сприятливий характер. Важливу роль у цьому процесі відіграє держава, яка, проводячи цілеспрямовану економічну політику, впливає на параметри факторів виробництва й внутрішнього попиту, на умови розвитку галузей-постачальників і споріднених галузей, на структуру фірм і характер конкурентної боротьби на внутрішньому ринку.
Таким чином, відповідно до теорії М. Портера, конкуренція, у тому числі й на світовому ринку, — це динамічний процес, що розвивається, в основі якого лежать інновації й постійні відновлення технології.
Тому для пояснення конкурентних переваг на світовому ринку необхідно «з’ясувати, як фірми й країни поліпшують якість факторів, підвищують ефективність їхнього застосування й створюють нові».Контрольні питання
1 У чому полягає сутність теорії конкурентних переваг?
2 Які обставини, на думку В. Леонтьева, впливають на міжнародну спеціалізацію?
3 Як визначається виграш від торгівлі країн?
Проблемно-логічні завдання
1 Для успіху на світовому ринку необхідне поєднання правильно обраної конкурентної стратегії фірми з конкурентними перевагами країни. Які чотири детермінанти конкурентної переваги країни виділяє М. Портер?
2 Парадокс Леонтьева збагатив теорію факторів виробництва, тому що були виявлені додаткові обставини, які впливають на міжнародну спеціалізацію. Обґрунтуйте їх.
Тестові завдання
1 Прихильники неокласичного підходу вважають, що:
а) міграція робочої сили погіршує добробут країни-імпортера і поліпшує добробут країни-експортера;
б) міграція робочої сили поліпшує добробут країни-імпортера і не змінює добробут країни-експортера;
в) міграція робочої сили поліпшує добробут країни-імпортера і погіршує добробут країни-експортера.
2 При визначенні зовнішньоторговельної політики одним з основних критеріїв є:
а) ціна;
б) обсяг експорту;
в) обсяг імпорту;
г) співвідношення внутрішніх і зовнішніх цін;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді а) і в);
з) вірні відповіді а), б) і в);
і) усі відповіді не вірні.
3 Передумови концепцій зовнішньоекономічних відносин:
а) враховується залежність економіки країни від величини експортної квоти;
б) корені зовнішньоторговельних теорій і політики варто шукати в стані платіжного балансу;
в) оцінка ефективності зовнішньоторговельних і зовнішньоекономічних зв’язків залежить від взаємозалежних факторів (валютних надходжень, ступеня конкурентноздатності, динаміки світових і внутрішніх цін, масштабів торговельних операцій, системи розрахунків);
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді а) і в);
ж) усі відповіді не вірні.
4 Оцінка й підхід до регулювання зовнішніх зв’язків визначається:
а) балансом поточних операцій;
б) рухом капіталу;
в) станом валютного курсу;
г) наявністю золотовалютних резервів;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді в) і г);
з) вірні відповіді а) і в);
і) вірні відповіді б) і г);
к) усі відповіді не вірні.
5 Якщо імпорт товарів істотно перевищує експорт і збільшується незбалансованість платіжного балансу, то:
а) доводиться звертатися до зовнішніх позик;
б) ростуть борги країни;
в) скорочується внутрішнє споживання;
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді б) і в);
ж) вірні відповіді а) і в);
з) усі відповіді не вірні.
6 Ефективність і вигідність зовнішньоторговельних і зовнішньоекономічних зв’язків залежать від:
а) валютних надходжень;
б) ступеня конкурентноздатності;
в) динаміки світових і внутрішніх цін;
г) масштабів торговельних операцій;
д) системи розрахунків;
є) усі відповіді вірні;
ж) вірні відповіді а), б) і в);
з) вірні відповіді а), б), г) і д);
і) усі відповіді невірні.
7 Якщо країна має у своєму розпорядженні надлишок капіталу, то їй вигідніше:
а) експортувати капіталомістку продукцію;
б) експортувати трудомістку продукцію;
в) імпортувати капіталомістку продукцію;
г) імпортувати трудомістку продукцію;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і г);
ж) вірні відповіді б) і в);
з) усі відповіді не вірні.
8 Модель зовнішньої торгівлі Хекшера — Оліна висуває в якості визначальних:
а) принцип спеціалізації на експорті тієї продукції, у структурі витрат якої переважають витрати на рідкі фактори;
б) принцип спеціалізації на експорті тієї продукції, у структурі якої переважають витрати на фактори, що є в достатку;
в) принцип спеціалізації на імпорті тієї продукції, у структурі витрат якої переважають витрати на рідкі фактори;
г) принцип спеціалізації на імпорті тієї продукції, у структурі якої переважають витрати на фактори, що є в достатку;
д) усі відповіді вірні;
є) усі відповіді не вірні.
9 До «детермінант» конкурентних переваг М. Портер згідно зі складом «національного ромба» відносить:
а) стратегію фірм, їхню структуру й суперництво;
б) споріднені й підтримуючі галузі;
в) параметри факторів;
г) параметри попиту;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді в) і г);
з) усі відповіді не вірні.
10 М. Портер виділяє наступні складові «національного ромба»:
а) постійне впровадження нововведень, нових технологій, методів, нових способів навчання кадрів, організації виробництва;
б) розробка ефективної стратегії фірм, конкурентне суперництво виробників і постачальників усередині країни;
в) підтримка й розвиток галузей і виробництв, що поставляють експортерам комплектуючі, напівфабрикати, сировину, паливо, що забезпечують їх оперативною інформацією;
г) активний вплив на параметри попиту, його обсяг, динаміку, структуру, диференціацію;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді б) і в);
з) вірні відповіді а), б) і г);
і) вірні відповіді в) і г);
к) усі відповіді не вірні.