Парадокс В. Леонтьева

Відомий американський економіст Василь Леонтьев (див. роз­діл 7) у середині 50-х років почав спробу емпіричної перевірки ос­новних висновків теорії Хекшера — Оліна.

Він шляхом декількох емпіричних тестів показав, що умови те­орії Хекшера — Оліна на практиці не дотримуються.

Парадокс Леонтьева: теорія співвідношення факторів виробни­цтва Хекшера — Оліна не підтверджується на практиці — трудона- сичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капі- талонасичені — трудомістку,

Ще кілька разів теорія Хекшера — Оліна перевірялася економі­стами з використанням сучасного рівня обчислювальної техніки для більшої кількості країн і більшого числа товарів. Найбільш се­рйозний тест розпочали у 1987 році американці Г. Боуэн, Э. Лимер і Л. Свейкаускас, які зробили розрахунки для 27 країн по 12 факто­рам виробництва. Результати були обескураживающими: для ²/₃ факторів виробництва заснована на них торгівля розвивалася від­повідно до подань Хекшера — Оліна тільки в менш ніж 70 % випа­дків. У інших вона йшла у прямо протилежному напрямку [26].

Спроби розв’язання даного парадокса збагатили теорію факто­рів виробництва, тому що були виявлені додаткові обставини, що впливають на міжнародну спеціалізацію:

1 Необхідно поділяти робочу силу на кваліфіковану й неквалі- фіковану. У США є надлишок кваліфікованої робочої сили й відно­сна недостатність некваліфікованої робочої сили

2 У структурі видобувної промисловості країн, що розвивають­ся, представлені капіталомісткі виробництва, у той час як капітал не є надлишковим чинником у цілому по країнах, що розвиваються. США імпортують велику кількість сировини, видобуток якої вима­гає більших витрат капіталу.

3 Протекціонізм ряду промислово розвинених країн. Тест Леон­тьева не враховував факту існування американського імпортного та­рифу, що створювався не в останню чергу для того, щоб відгородити від іноземної конкуренції трудомісткі галузі американської промис­ловості, перешкоджаючи тим самим імпорту трудомістких товарів.

8.4.