ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник

Акселератор — чим вищий рівень національного доходу, тим бі­льше можливостей для інвестування. Зв’язок, зворотній муль­типлікатору, називають акселератором (або зверхмультиплі- катором).

Вбудовані стабілізатори — антициклічна державна політика, що включає автоматично діючі контрзаходи, а також програми стабілізації. До них відносять: прогресивний прибутковий по­даток, система страхування від безробіття, підтримка цін в аграрному секторі й т. д.

Виробнича функція — залежність між кількістю факторів вироб­ництва, що використовуються, і максимально можливим об’ємом випуску продукції.

Ефективний попит — передбачає через активізацію і стимулю­вання сукупного попиту (загальної купівельної спроможнос­ті) вплив на виробництво й пропозицію товарів та послуг, підвищення рівня зайнятості.

Інститут, інституція — це терміни, що визначають певний звичай, порядок, прийнятий у суспільстві, а також закріплення зви­чаїв у вигляді закону або установи.

Інфраструктура — комплекс галузей господарства, що обслуго­вують промислове та сільськогосподарське виробництво, а також населення.

Історичний напрям у політичній економії — це напрям економі­чної думки другої половини XIX ст., представники якої роз­глядали політекономію як науку про національне господарст­во. Цей напрям виник на противагу неокласицизму.

Крива байдужості — крива, що показує різні комбінації двох про­дуктів, що мають однакове споживче значення або корисність для споживача.

Крива Лаффера — крива, що показує зв’язок між податковими ставками та об’ємом податкових надходжень, виявляє таку податкову ставку (від нуля до 100 %), при якій податкові над­ходження досягають максимуму.

Монетаризм — філософські, ідеологічні й аналітичні погляди ме­ншості американських економістів, альтернативні кейнсіанст- ву; теорія зайнятості ресурсів і політика стабілізації економі­ки, яка надає головну роль грошам.

Монетарне правило — правило, сформульоване монетаристами: маса грошей в обігу повинна щорічно збільшуватися темпа­ми, рівними потенційному темпу зростання реального ВНП; грошова маса повинна стійко зростати темпами від 3 до 5 %.

Мультиплікатор інвестицій — це коефіцієнт, який показує, як змінюється національний дохід при збільшенні інвестицій на одну одиницю.

Неекономічні фактори розвитку економіки: природно-

географічні й ландшафтні особливості; державний устрій та особливості правової системи, ступінь розвитку науки й тех­ніки, релігійні погляди й родинні відносини, соціально- психологічні особливості й характерні риси «народного» і «національного» духу.

Перехідні форми виробничих відносин — до них К. Маркс відно­сив банківську систему, акціонерні товариства, кооперацію.

Схильність до споживання — величина витрат на споживання за­лежить від психологічного фактору, що діє в якості незалеж­ної змінної і виражає залежність між споживанням і доходом. Ліквідність, якій віддають перевагу, — це прагнення фінансо­вих агентів зберегти заощадження у різноманітних грошових формах.

Теорія раціональних очікувань — гіпотеза, відповідно до якої фірми й домогосподарства очікують, що кредитно-грошова й бюджетна політика здійснить якийсь певний вплив на еконо­міку, і, керуючись своєю вигодою, приймають міри, які роб­лять політику неефективною.

Теорія суспільного вибору — це особлива галузь науки, що ви­вчає різноманітні способи та методи, за допомогою яких лю­ди використовують урядові установи у своїх інтересах.

Техноструктура — це вузький та замкнутий прошарок кваліфіко­ваних спеціалістів: вчених, конструкторів, менеджерів, еко­номістів, маркетологів, спеціалістів з фінансів та реклами.

Трансакційні витрати — це витрати у сфері обігу, пов’язані з пе­редачею прав власності (витрати, пов’язані з пошуком інфор­мації, витрати на ведення переговорів, захист прав власності й т. п.).