Тести
1. У якій із згаданих нам ’яток йдеться про проблеми ринку і товарного виробництва, конкуренції і монополії, трудової вартості і ринкового ціноутворення, податків і державного бюджету?
1.
«Бесіди та роздуми».2. «Економікос».
3. «Артхашастра».
4. «Політика»;.
5. «Закони».
2. Яка із зазначених шкіл не відноситься до давньокитайських вчень про державу і право:
1. Школа Конфуція.
2. Концепція даосизму.
3. Теологічна школа томізму.
4. Моїстична школа.
5. Школа юристів.
3. В якій літературній пам’ятці Стародавньої Індії визначалась роль закону у людському бутті: «Вчинене беззаконня ніколи не залишається без наслідків для того, хто його вчинив»:
1. «Артхашастра».
2. «Закони Ману».
3. «Рамаяна».
4. «Рігведа».
4. Погляди яких філософів Стародавньої Індії заперечували божественну основу держави і всього суспільного устрою (Всесвіт керується природним законом, а всі події — це природна закономірність):
1. Буддистів.
2. Прихильників вчення Заратустри.
3. Брахманістів.
5. Що є визначальним джерелом права на думку Каутільї (автора трактату «Артхашастра»):
1. Царський указ.
2. Священний закон (дхармашастра).
3. Рішення суду.
4. Звичай.
6. Вкажіть назву праці та її автора, в якій висунуто ідею про те, що «некорисна річ не може бути багатством»:
1. «Закони» Платона.
2. «Політика» Аристотеля.
3. «Домострой» Демокрита.
4. «Про доходи» Ксенофонта.
7. Кому належить вислів: «раби — це знаряддя, що говорить»?
1. Ксенофонту.
2. Платону.
3. Аристотелю.
4. Конфуцію.
8. Хрематистика Аристотеля — це наука про:
1. Багатство.
2. Обмін, торгівлю, збагачення.
3. Управління майном.
4. Зовнішню торгівлю.
9. Філософи Стародавньої Греції основною галуззю економіки вважали:
1. Скотарство.
2. Землеробство.
3. Ремесло.
4 Мистецтво.
10.
Вчителем Ксенофонта був:1. О. Македонський.
2. Сократ.
3. Платон.
4. Аристотель.
11. Хто вперше проаналізував поділ праці як економічну категорію?
1. Аристотель;.
2. Платон.
3. Ксенофонт.
4. Баррон.
12. Яку з нижченаведених категорій населення Платон не відносив до жодного стану?
1. Філософів.
2. Землеробів, ремісників, торговців.
3. Воїнів.
4. Рабів.
13. У якій із згаданих пам ’яток йдеться про проблеми сутності багатства, товару, грошей, поділу праці і ринку, устрою домашнього натурального рабовласницького господарства?
1. «Бесіди та роздуми».
2. «Економікос».
3. «Артхашастра».
4. «Політика».
5. «Закони».
14. У якій із згаданих пам’яток йдеться про теорію природного права, економічні функції держави і роль її правителя та чиновницького апарату?
1. «Бесіди та роздуми».
2. «Економікос».
3. «Артхашастра».
4. «Політика».
5. «Закони».
15. Хто вважається засновником терміну «економіка»?
1. Ксенофонт.
2. Аристотель.
3. Платон.
4. Сократ.
16. Концепцію ідеальної держави Платон виклав у творі:
1. «Домострой».
2. «Нікомахова етика».
3. «Держава».
4. «Політика».
17. Яку функцію грошей не виділяв Ксенофонт?
1. Засіб обігу.
2. Засіб нагромадження.
3. Засіб страхування.
4. Міра вартості.
18. Хто із мислителів Стародавньої Греції принцип законності використовував як базисний критерій для класифікації та характеристики різних форм державного устрою і правління:
1. Платой;.
2. Сократ.
3. Демокрит.
4. Аристотель.
19. Хто із мислителів Стародавньої Греції висловлювався проти демократичного устрою полісів, а кращою формою правління вважав аристократію, яка здійснює свою владу на підставі законів:
1. Гесіод.
2. Гераклід.
3. Піфагор.
4. Сократ.
20. Одним із перших мислителів античності, який заперечував божественне першоджерело законів був:
1. Гераклід.
2. Демокрит.
3. Платон.
4. Сократ.
21. Хто із мислителів Стародавньої Греції проголосив принцип рівності всіх перед могутньою державою і розподіл обов’язків згідно з індивідуальними властивостями душі:
1.
Сократ.2. Демокрит.
3. Платон.
4. Аристотель.
22. На думку кого із філософів античності право уособлює політичну справедливість і є нормою регулювання політичних відносин людей:
1. Сократ.
2. Епікур.
3. Платон.
4. Аристотель.
23. За філософсько-політичною теорією міста — держави Платана, тимократія це:
1. Правління багатих.
2. Правління військових.
3. Безвладдя.
4. Вседозволеність і надмірність свободи.
24. Яку з нижченаведених рис не відносять до ознак конституційного правління Аристотеля:
1. Конституційне правління узгоджується з інтересами всіх громадян.
2. Конституційне правління — це закони правління, яке спирається на норми, однаково обов’язкові як для урядовців, так і для всіх громадян.
3. Конституційне правління існує з добровільної згоди громадян, що докорінно відрізняє його від деспотизму.
4. Конституційне правління — це правління, яке діє на благо правлячих верств.
25. Які ідеї проповідував Іоанн Златоуст (345—407):
1. Відокремлення від держави, повернення до демократичних ідей раннього християнства:
2. Визначення межі впливу світської влади, підпорядкування її владі;
3. Всі соціальні й державні інститути, а також правові норми є наслідком гріховності людей.
26. Хто з мислителів Стародавнього Риму вважав, що взаємовідносини людей повинні чітко базуватися на принципі « Чого не бажаєш собі, не бажай і іншим»:
1. Сенека.
2. Катон.
3. Епіктет.
4. Цицерон.
27. Мислителі якої школи започаткували науку — юриспруденцію:
1. Школи юристів («фадзя») Давнього Китаю.
2. Теологічної школи томізму.
3. Школи римських юристів.
4. Моїстичної школи.
28. Ідею духовної свободи всіх людей, незалежно від громадського стану, висловлював:
1. Сенека.
2. Епіктет.
3. Цицерон.
4. Колумелла.
29. Хто з мислителів Стародавнього Риму зробив спробу визначити принципи міжнародного права:
1. Сенека.
2. Епіктет.
3. Цицерон.
4. Колумелла.
30. Хто з мислителів античної Греції був прихильником державно- правових поглядів, які пропагували аполітичність, безтурботність, спокій духу, задоволеність і свободу:
1. Платон.
2. Аристотель.
3. Епікур.
4. Полібій.
31. Яку із зазначених рис не відносять до основних засад раннього християнства:
1. Теїзм — сприйняття Бога як творця і вищого розуму;
2. Дуалізм — бачення і сприйняття світу як постійної боротьби добра і зла;
3. Персоналізм — одноособова відповідальність людини перед Богом за свої дії;
4. Десакралізацію — заперечення святості чи святенності чогось;
5. Провіденціалізм — «божий знак», віра у кінцеву мету всього буття як наперед визначену перемогу добра над злом.