2. Логістичні системи розподілу.
Логістична система — це господарсько-управлінський механізм планування та організації координування дій усіх підрозділів, котрі займаються управлінням переміщення різних видів потоків.
У розподільчій логістиці — це потоки готової продукції. Можна також визнати, що це упорядкована сукупність логістичних операцій, котрі організовані у взаємопов’язані ланцюжки.Логістичні системи можуть бути як автономними, тобто незалежними, так і релятивними, тобто відносними чи залежними. За характером взаємозв’язку між елементами розрізняють прості та ешелоновані (багаторівневі) системи. За способом організації можна виділити системи, побудовані на принципах субординації (супідрядності) і координації (взаємозалежності), тобто субординовані і координовані системи. За масштабом охоплення збутових процесів правомірно називати макро- і мікрологістичні системи. Макрологістичні системи розподільчої логістики достатньо ефективні в межах промислово-фінансових груп чи холдингів, а мікрологістичні придатні для моделювання збутової діяльності підприємства.
При побудові логістичних систем розподільчої логістики слід керуватися такими основними принципами: 1) узгодженість технологій виробництва і збуту продукції; 2) організаційне забезпечення системи на основі спеціальних функціональних підрозділів; 3) інформаційне забезпечення системи, наявність технологічних та програмних засобів обробки інформації; 4) кадрове забезпечення системи, включаючи висококваліфікованих маркетологів; 5) правове забезпечення системи і надійні господарчі зв’язки між всіма її учасниками; 6) відсутність протиріч інтересів учасників системи чи досягнення балансу інтересів на основі взаємних компромісів; 7) постійне удосконалення системи.
Будь-яка логістична система розподільчої логістики функціонує як відкрита, гнучка, адаптивна система організації збутової діяльності. На рівні підприємства вона включає сукупність підсистем: матеріально-технічну; організаційно-економічну; соціально-психологічну; нормативно-правову.
Матеріально-технічна підсистема включає складське і тарне господарство, транспортні та інформаційні комунікації, засоби пакування і підготовки продукції до споживання, системи ремонту і обслуговування, а також інші матеріальні та технічні компоненти збутової діяльності. Організаційно-економічна підсистема будується на взаємодії планування, організації, контролю, оцінки, аналізу, регулювання збутової діяльності. Соціально-психологічна підсистема об’єднує такі взаємопов’язані елементи, як кадри, стимули, спонукальні мотиви, інтереси учасників збутового процесу тощо. Нормативно-правова підсистема створює нормативну базу логістичної системи і будується на основі законів, підзаконних актів, а також внутрішніх нормативів підприємства, що регламентують порядок організації збутової діяльності.Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто певним чином організованого процесу збуту готової продукції. Організація розподільчої логістики включає: 1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики; 2) організацію управління збутом як сукупність логістичних операцій, логістичних ланцюжків і логістичних систем; 3) організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб’єктів розподільчої логістики.
Логістичне моделювання процесу збуту готової продукції відбувається на базі системотехніки і цільової орієнтації на кінцеві результати збутової діяльності. З певним ступенем абстракції і спрощення логістичну модель процесу збуту можна уявити як мережну модель (рис. 1).
Рис. 1. Мережна логістична модель процесу збуту: 1 — вивчення купівельного попиту; 2 — формування портфеля замовлень; 3 — встановлення господарчих зв’язків зі споживачами; 4 — фінансування збутових досліджень; 5 — асортиментне завантаження виробничих потужностей підприємства; 6 — укладання договорів постачання (продажу); 7 — встановлення цін на товари, послуги і роботи; 8 — створення запасів готової продукції; 9 — вибір каналів розподілу; 10 — стимулювання збутовиків та перепродавців; 11 — організація доставки (постачання) продукції (послуг) споживачам (покупцям); 12 — контроль за виконанням договірних зобов’язань; 13 — розрахунки з покупцями і «посередниками»; 14 — надання послуг споживачам; 15 — оцінка виконання планів збуту; 16 — фінансування збутових операцій; 17 — задоволення платоспроможного попиту споживачів і одержання прибутку.
Подана модель розподільчої логістики є синтезом взаємодії трьох основних потоків:
1) матеріального, що є ланцюжком подій
1 ® 2 ® 5 ® 8 ® 11 ® 14 ® 17;
2) інформаційного, що є ланцюжком подій
1 ® 3 ® 5 ® 9 ® 12 ® 15 ® 17;
3) фінансового (грошового), що створюється ланцюжком подій
1 ® 4 ® 7 ® 10 ® 13 ® 16 ® 17.
Логістична послідовність формування і функціонування даної моделі створює такі взаємопов’язані блоки подій: 1) організаційно-аналітичний блок, що включає події з 1 по 4 і забезпечуючий комплекс операцій з дослідження ринку (переважно — вивчення попиту споживачів на товари і послуги підприємства); 2) організаційно-технічний блок, що включає події з 5 по 10 і забезпечуючий комплекс операцій по створенню матеріально-речових умов збутової діяльності; 3) організаційно-управлінський блок, що включає події з 11 по 17 і забезпечуючий комплекс операцій з управління збутовою діяльністю, такий, як планування, оцінка, контроль і регулювання діяльності всіх учасників збутового процесу.
Дезінтеграція розглянутої моделі дає можливість побачити в якості її первинного елемента логічну операцію, що стосовно предмета нашого дослідження є осібною сукупністю дій, спрямованих на задоволення платоспроможного попиту споживачів. Операції розподільчої логістики розрізняють за декількома ознаками: 1) повнота обслуговування клієнтів (повне чи комплексне обслуговування і неповне чи часткове обслуговування); 2) форма організації (зовнішні, тобто за межами підприємства, і внутрішні, тобто в межах підприємства); 3) спосіб виконання (технічні, матеріальні, фінансові, інформаційні); 4) результат (поставка товару, надання послуг).
Розподільча логістика як сукупність взаємопов’язаних логістичних операцій може бути описаною в термінах операційних систем. Операційна система розподільчої логістики складається з трьох підсистем: перероблюючої підсистеми; підсистеми забезпечення;підсистеми планування і контролю.
Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії усіх перелічених підсистем (рис.
2).
Рис. 2. Операційна система розподільчої логістики
Перероблююча підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) у необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного і якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок по каналах розподілу і товароруху, допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів.
Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансово-трудові умови для нормального функціонування перероблюючої підсистеми. Вона передбачає: виробниче забезпечення збуту, включаючи виробництво товарів та послуг по замовленнях споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності, включаючи створення складів, транспортних, торговельних та інших комунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, включаючи фінансування рекламних компаній; кадрове забезпечення збутових служб підприємств, включаючи професійне навчання торговельного персоналу. Підсистема забезпечення розподільчої логістики може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що трапляється дуже рідко), а також на запозичених коштах. Вибір того чи іншого способу забезпечення часто визначається економічною ефективністю і результативністю функціонування підсистеми забезпечення, в разі, коли певна функція забезпечення може стати функцією перероблюючої підсистеми. Наприклад, в загальному випадку перевезення готової продукції — функція підсистеми забезпечення, але у разі надання транспортних послуг стороннім організаціям вона стає функцією перероблюючої підсистеми.
Підсистема планування і контролю може бути названа управляючою підсистемою в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона подає команди (плани, завдання) за інших (керованих) підсистем, одержує інформацію про їх реакції на керований вплив (зворотній зв’язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності відповідно до прийнятих цілей і завдань. Вироблення і прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюється під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і розподіл функцій по підрозділах підприємства).
Будь-яка операційна система, в тому числі і розподільчої логістики, працює по процедурах, добре вивчених теорією вивчення операцій. Стандартні процедури включають:
- постановку завдання;
- вибір цільової функції;
- розробку моделі дослідження;
- визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки характеристик;
- виконання необхідних розрахунків і робіт;
- перевірку результатів за критерієм оптимальності;
- аналіз одержаних результатів і розробку рекомендацій.
Постановка завдань у розподільчій логістиці залежить від стратегії поведінки підприємства на ринку і загальносистемних цілей. Розподільча логістика не є самодостатньою і не може бути націленою на внутрішні потреби чи проблеми. Як транспорт не має працювати тільки заради самого процесу перевезення, так і розподільча логістика не може функціонувати заради самої себе.