Вступ

Фінансове забезпечення економіки України має першочергове зна­чення в умовах економічної і фінансової кризи, яка триває вже кілька років поспіль. Криза призвела до того, що таке забезпечення в цілому є вкрай незадовільним, що й спричинило стагнацію економічного і соці­ального розвитку країни.

Теоретичні і методологічні засади функціонування інституційних секторів у різні часи досліджували науковці різних країн: Дж. Коммонс, М. Кондратьєв, Ф. Ліст, К. Менгер, Ф. Хайєк, Й. Шумпетер та ін. Роль ін- ституційних секторів в економічному розвиткові суспільства розгляда­ли Т. Веблен, Дж. Кларк, Г. Мінз, У. Мітчелл. Економічним відносинам між інституційними секторами економіки присвячено наукові праці А. Алчіана, Г. Беккера, Дж. Б'юкенена, Дж. Гелбрейта, А. Грайва, Г. Дем- сеца, Д. Канемана, Р Коуза, Р Нельсона, Д. Норта, Е. Острома, Г. Саймона, О. Вільямсона, М. Фогеля.

У працях вітчизняних учених розроблено окремі аспекти ефективно­го функціонування інституційних секторів економіки з урахуванням трансформаційних і глобалізаційних процесів, обґрунтовано необхідність стабільних і стійких зв'язків між ними, що забезпечить цілісність еконо­мічної системи країни та її ефективне функціонування.

Проте до цього часу не вирішено низки питань, визначальних для розвитку економіки України: не проведено комплексної діагностики фі­нансової стійкості окремих інституційних секторів, недостатньо про­аналізовано засади забезпечення фінансової безпеки як інституційних секторів, так і економіки в цілому, не визначено чітко шляхів протидії тінізації економіки та її інституційних секторів, у здійснених досліджен­нях майже не використовується сценарне імітаційне моделювання роз­витку цих секторів, не запропоновано комплексного визначення страте­гічних пріоритетів ефективного управління фінансовими потоками ін- ституційних секторів вітчизняної економіки.

З огляду на це метою дослідження є системний аналіз фінансового забезпечення інституційних секторів економіки України й розроблення методичних і практичних рекомендацій щодо його суттєвого покращан­ня та виведення національного господарства на сталий шлях розвитку.

Для реалізації цієї мети в монографії розглянуто теоретичні витоки і здійснено класифікацію інституційних секторів економіки України, на­дано їхні основні характеристики, досліджено забезпеченість фінансо­вими ресурсами. Також проведено комплексну діагностику сучасного стану фінансової стійкості секторів національної економіки, яка дала змогу виявити порушення нормативів фінансового забезпечення реаль­ного сектору, проаналізувати фінансову діяльність депозитних і недепо- зитних корпорацій, оцінити стан фінансів домогосподарств України.

Велику увагу приділено діяльності фінансового сектору: визначено його місце у фінансовій системі й економіці країни, виявлено специфіку діяльності інституційних одиниць сектору, обґрунтовано зміну ролі держави у формуванні фінансових інституцій та інститутів, проведено інституційне моделювання фінансового сектору економіки. Розроблено інституціональні засади забезпечення фінансової безпеки України та шляхи протидії тінізації економіки. Виявлено інституціональні загрози фінансовій безпеці, визначено місце і роль інституційних секторів у сис­темі фінансової безпеки держави, обґрунтовано чинник протидії відпо­відним загрозам (детінізація економіки), запропоновано шляхи проти­дії рейдерству в контексті забезпечення фінансової безпеки.

Розроблено методологічні основи побудови імітаційної моделі взає­модії фінансів інституційних секторів економіки, виявлено зовнішні збурення та шляхи їх реалізації в модельному середовищі, уточнено нормативи фінансового забезпечення, проведено моделювання механіз­му узгодження бюджетної політики з планами розвитку інституційних одиниць державного сектору.

Запропоновано шляхи подальшого розвитку окремих складових сис­теми фінансів інституційних секторів економіки, у тому числі модель фінансування реального сектору, визначено заходи щодо удосконалення системи стійкості фінансів сектору депозитних корпорацій, розглянуто вплив економічної ментальності на фінансову поведінку вітчизняних домогосподарств, наведено напрями підвищення рівня захисту прав споживачів фінансових послуг.

Визначено стратегічні пріоритети ефективного управління фінансо­вими потоками інституційних секторів економіки України, серед яких - механізм удосконалення управління фінансами інституційних секторів завдяки покращанню інформаційної підтримки прийняття рішень, роз­крито інвестиційний потенціал фінансових і нефінансових активів до- могосподарств, окреслено засади сучасної кредитно-грошової та інвес­тиційної політики шляхом імплементації світового досвіду у вітчизня­них реаліях, пріоритети та інструменти грошово-кредитної політики в сучасних умовах розвитку економіки України.

За структурою монографія містить сім розділів, після кожного з яких наведено висновки з конкретними пропозиціями щодо поліпшення фі­нансового забезпечення інституційних секторів економіки України.