Страхування та страхові компанії

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів [11].

У фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю

У зареєстровані Уповноваженим органом постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (тобто філії страховиків-нерезидентів).

Страховиками-нерезидентами вважаються фінансові установи, що створені та мають ліцензію на провадження страхової діяльності відповідно до законодавства тих іноземних держав, у яких вони зареєстровані.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог законодавства.

Видами добровільного страхування можуть бути [11]:

У страхування життя;

У страхування від нещасних випадків;

У страхування здоров'я на випадок хвороби;

У страхування транспорту;

У страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

У страхування майна (за деякими винятками);

У страхування цивільної відповідальності власників транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

У страхування відповідальності перед третіми особами;

У страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

У страхування сільськогосподарської продукції;

У інші види добровільного страхування.

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

У медичне страхування;

У страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

У особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

У авіаційне страхування цивільної авіації;

У страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

У страхування цивільно-правової відповідальності власників

наземних транспортних засобів;

У страхування засобів водного транспорту;

У страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

У страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;

У страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

У страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;

У інші види обов’язкового страхування [11].

Детальніше про обов’язкове страхування фізичних осіб розказано у розділі 10.

Одним з ключових понять страхування є поняття страхового випадку. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. У разі настання страхового випадку страхувальнику відшкодовується певна сума. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Сам процес виплати називається страховим відшкодуванням. Плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією). Перед укладанням договору з страхувальником та визначенням суми страхових платежів страхова компанія обов’язково аналізує ймовірність настання страхового випадку та очікувані витрати страхової компанії. Процес визначення витрат для страхування об’єкта, які здійснює страхова компанія, називають актуарними розрахунками. Відповідно, особа, що проводить актуарні розрахунки, називається актуарієм.

Відповідальність страховика перед страхувальником обмежена страховою сумою, що вказується у договорі. Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Але відповідальність страховика обмежена не тільки зверху страховою сумою. Можливе і обмеження знизу, якщо згідно з договором страхувальник бере участь у відшкодуванні збитку. Тоді у договорі обумовлюється обмеження відповідальності страховика при відповідному зменшенні внесків страхувальника - це франшиза, яка може бути умовною чи безумовною [3, с.15]. Франшиза - частина збитків, що не

відшкодовується страховиком згідно з договором страхування [11]. Якщо договір страхування передбачає умовну франшизу, то страховик повністю звільняється від відшкодування збитків, які менші вказаної суми, але відшкодовує весь збиток, який більший за неї [3, с.15].

Розглянемо ще дві схеми участі страхувальника у відшкодуванні збитку: пропорційне відшкодування та відшкодування за правилом першого ризику. У останньому випадку передбачено повне відшкодування збитку. У іншому випадку сума виплат розраховується за спеціальною формулою [3, с.16].

Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування'). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика.

Самі страхові компанії також страхують свої ризики у інших страхових компаніях. Цей процес називається перестрахуванням. Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Перестраховик, який приймає ризик називається цесіонарій. Таким чином, перестраховик - це страхова організація, яка приймає об'єкти в перестрахування. Компанія, яка здійснює виключно операції з перестрахування, називається професійним перестраховиком [11].

У перестрахуванні слід також розрізняти поняття цесія та ретроцесія. Цесія - процес передання вже застрахованого ризику в перестрахування від перестрахувальника (його у цьому випадку називають цедентом) до перестраховика (його називають цесіонарієм). Ретроцесія - процес подальшої передачі раніше прийнятих у перестрахування ризиків іншим перестраховикам. Ретроцесія реалізовується шляхом поділу великих ризиків, розподілом відповідальності між більшою кількістю страховиків.

За даними Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, загальна кількість страхових компаній станом на 31.12.2014 становила 382 [8].

2.