2.1. Суть і форми здійснення грошових розрахунків

Виконання більшості господарських операцій суб'єктів підприємництва пов'язане з грошовими розрахунками. Підставою для здійснення грошових розрахунків є наявність спеціальних документів: рахунків, рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Сукупність усіх грошових розрахунків і платежів підприємства називають його грошовим оборотом. Розрізняють готівковий та безготівковий грошові обороти.

Для здійснення готівкових розрахунків підприємства використовують готівку (в національній або іноземній валюті), яку зберігають у касі. Максимальну суму грошових коштів, яка може постійно зберігатися в касі (ліміт готівки), підприємство встановлює самостійно. Ліміт готівки затверджується наказом керівника підприємства. Зі зміною умов господарської діяльності підприємства (обсягу касових оборотів, порядку здачі касового виторгу, періодичності інкасації готівки тощо) сума ліміту готівки в касі може бути змінена.

Усю готівку понад встановлений ліміт підприємства зобов'язані здавати в банк. Встановлений ліміт можна перевищувати тоді, коли готівка отримана підприємством для виплати заробітної платні, заохочень, допомоги, компенсацій, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів. Таке перевищення підприємства можуть допускати лише протягом трьох робочих днів з отримання готівки, а підприємства залізничного транспорту та морських портів - протягом п'яти днів. Після закінчення цього терміну суму невикористаної готівки наступного робочого дня повертають у банк.

Найчастіше готівка надходить у касу підприємства з банківських рахунків або як готівковий виторг за продану продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Надходження і видавання грошей з каси оформляють спеціальними касовими документами. Це касові і товарні чеки, прибуткові та видаткові касові ордери, розрахункові квитанції, проїзні документи, касова книга тощо. Порядок ведення касових операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р.

— для розрахунків із працівниками (виплата заробітної платні, грошових компенсацій, премій і допомог, дивідендів, пенсій тощо);

— забезпечення нагальних господарських потреб (на придбання канцелярських товарів, оплату витрат на відрядження тощо);

— розрахунків із бюджетом і державними цільовими фондами;

— розрахунків між підприємствами - діловими партнерами (за матеріали, паливо тощо). Гранична сума готівкового розрахунку встановлюється постановою Національного банку України.

Суть безготівкових розрахунків полягає в тому, що платежі здійснюють шляхом списання коштів із банківського рахунку платника і зарахування їх на банківський рахунок одержувача, тобто проведенням відповідних записів на банківських рахунках обох учасників розрахунків. Підставою для здійснення безготівкових розрахунків є подання до банку спеціальних розрахункових документів (платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, реєстру документів за акредитивом, реєстру чеків тощо) на паперових носіях або в електронному вигляді, використовуючи програмно-технічний комплекс "клієнт-банк". Застосування системи "клієнт-банк" забезпечує автоматичне ведення поточного рахунку клієнта в банку і дає можливість економити час на здійснення розрахункових операцій. Можливе також проведення безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог контрагентів (клірингові розрахунки), у тому числі за бартерними угодами, якщо вони здійснюються без участі грошових коштів лише частково.

Безготівкові грошові розрахунки класифікують на підставі таких основних ознак:

Класифікація безготівкових розрахунків

1. За видами господарських операцій

· Розрахунки за товарними операціями

· Розрахунки за нетоварними операціями

2. За місцезнаходженням банківських установ

· Місцеві

· Міжміські

· Міжнародні

3. За фактом здійснення оплати

· Передоплата

· Післяплата

4. За умовою оплати угоди

· Акцептна форма розрахунків

· Безакцептна форма розрахунків

5.

· Розрахунки власним коштом

· Розрахунки за рахунок кредитів та інших позичених коштів

· Розрахунки за кошти клієнтів

1) за видами господарських операцій:

— грошові розрахунки за товарними операціями (за продану продукцію, виконані роботи, надані послуги);

— грошові розрахунки за нетоварними операціями (із кредитними установами, бюджетом);

2) за місцезнаходженням банківських установ, що обслуговують розрахунки:

— місцеві — грошові розрахунки, за умови, що банк, який перераховує гроші, і банк, який їх отримує, розміщені в одному місті;

— міжміські — грошові розрахунки, коли зазначені банки розміщені в різних містах;

— міжнародні — грошові розрахунки, коли ці банки розміщені в різних державах;

3) за фактом здійснення оплати:

— попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт чи послуг;

— оплата після реалізації продукції (післяплата);

4) за умовою оплати угоди:

— акцептна форма розрахунків передбачає попередню згоду (акцепт) платника на оплату;

— безакцептна форма розрахунків не передбачає такої згоди;

5) за джерелами походження коштів, що їх використовують для розрахунків:

— грошові розрахунки власними коштами підприємства;

— грошові розрахунки за рахунок кредитів та інших позичених коштів;

— грошові розрахунки за кошти клієнта (у випадку посередницької діяльності).

Для здійснення безготівкових розрахунків підприємства відкривають в установах банків на договірній основі поточні рахунки. Порядок відкриття банківських рахунків регулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яку затверджено постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. Підприємство може відкрити один і більше поточних рахунків у національній та інших валютах.

Для відкриття поточного рахунку в банку підприємство подає в установу банку такі документи:

— заяву встановленого взірця на відкриття рахунку, підписану керівником або іншою уповноваженою на це особою;

— копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально;

— копію належним чином зареєстрованого установою документа (статуту, засновницького договору, установчого акта, положення), засвідчену нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію;

— копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

— копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

— картку із взірцями підписів посадових осіб, що мають право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та розрахункові документи, і відбитком печатки, засвідчену нотаріально.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

— копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

— копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Щоб відкрити поточний рахунок для відокремленого підрозділу підприємства, в банк, у якому підприємство вже має відкритий поточний рахунок, подають заяву на відкриття рахунку, картку із взірцем підписів і відбитком печатки, засвідчену в установленому порядку, та клопотання підприємства про відкриття рахунку.

Різновидом поточних рахунків є карткові рахунки (картрахунки), які відкривають для обліку операцій за платіжними картками.

Відкриваючи рахунок, підприємство протягом трьох днів повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації підприємства. Операції на рахунку здійснюються після того, як банк отримав повідомлення з податкового органу про взяття рахунку на облік. Про відкриття другого, третього і наступних поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох днів з дня його відкриття також повідомляє податкові органи.

Крім поточних, підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть відкривати вкладні (депозитні) та кредитні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок призначений для розміщення тимчасово вільних коштів підприємства на депозити банку на встановлений термін (або без зазначення такого терміну) з нарахуванням відсотків відповідно до депозитної угоди.

Кредитний рахунок відкривають для обліку кредитів, наданих підприємству установою банку шляхом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Для здійснення грошових розрахунків у іноземній валюті підприємство може відкрити валютні рахунки. Для відкриття рахунку в іноземній валюті потрібно подати ті ж документи, що й для відкриття рахунків у національній валюті.

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, які відрізняються одна від одної особливостями фінансових відносин, способами платежу та організацією документообігу.