Контроль і ревізія фінансового стану підприємства на базі фінансової звітності

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і вико­ристанням коштів (активів) і джерел їх формування (статутного, додаткового,

резервного, неоплаченого, вилученого капіталів) та зобов’язань, тобто паси­вів.

Під час ревізії фінансового стану підприємства у першу чергу необ­хідно застосовувати розрахунково-аналітичні методи контролю, які ґрунту­ються на застосуванні прийомів і способів аналізу фінансового стану підпри­ємства. Застосування цих методів під час контролю дає можливість виявити фактори, які визначають фінансовий стан підприємства. Зокрема, такими фа­кторами можуть бути: виконання фінансового плану і поповнення при потре­бі власного обігового капіталу за рахунок доходів; швидкість обертання ак­тивів. Основним сигнальним показником фінансового стану підприємства виступає його платоспроможність, що являє собою спроможність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників відповідно до господарських договорів, інших кредиторів та банків щодо повернення кредитів і зо­бов’язань та своєчасного розрахування з бюджетом за податками і платежа­ми.

Показник платоспроможності може бути визначений відношенням поточних (оборотних) активів до поточних (короткострокових) пасивів. У си­стемі дії цього показника велике значення має визначення показника швидкої платоспроможності, що являє собою відношення більш швидких активів (грошових коштів і дебіторської заборгованості), що реалізуються, до поточ­них пасивів (поточних активів). Поряд з цим визначають показник абсолют­ної платоспроможності, що являє собою відношення грошових коштів до по­точних активів.

Показник платоспроможності суттєво впливає на стан ділової актив­ності підприємства та її ефективність. Показник ділової активності дає мож­ливість ревізору визначити оборотність запасів, обіговість дебіторської забо­

ргованості, основних засобів та оборотність всіх активів. Оборотність запасів визначається відношенням собівартості суми реалізованої продукції до суми запасів щодо балансу (або до її середньої суми за звітний період) та триваліс­тю одного обороту, що являє собою відношення кількості днів року до кіль­кості оборотів запасів. Для здійснення висновків за цими показниками доці­льно застосовувати методи їх порівняння в динаміці.

Оборотність дебіторської заборгованості являє собою відношення об­сягу продаж до суми дебіторської заборгованості щодо балансу (або до її се­редньої суми за звітний період).

Оборотність її характеризується середнім періодом повернення забор­гованості, що визначається відношенням кількості днів звітного періоду до кількості оборотів цієї заборгованості за звітний період.

Ділова активність підприємства залежить від оборотності основних засобів та всіх активів, що також повинно аналізуватись у динаміці. Оборот­ність основних засобів визначається відношенням обсягу продажу до суми основних запасів щодо балансу (або до середньої суми за звітний період). Це дозволяє встановити фондовіддачу. Оборотність всіх активів являє собою ві­дношення суми продажу до суми активів щодо балансу (або до середньої їх суми за звітний період).

Велике значення для перевірки й оцінки фінансового стану підприєм­ства має вертикальний, структурний аналіз активу і пасиву балансу. Напри­клад, на підставі співвідношення власного і залученого капіталів ревізор мо­же зробити висновки про автономність підприємства в умовах ринкової еко­номіки. При цьому особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу за більш тривалий період із використанням, як правило, економікоматематичних методів (середній приріст, визначення функцій), що дає мож­ливість з’ясувати поведінку даної статті балансу та інші.

інших статей балансу. Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану за певний період під час ревізії здійснюється порівняння підсумків ба­лансу зі зміною фінансових результатів за цей період. Наприклад, із зміною виторгу від реалізації продукції, інформація про що знаходиться у формі № 3 “Звіт про рух грошових коштів”, порівняння здійснюється шляхом зіставлен­ня коефіцієнтів К(б) (коефіцієнт балансу) і К(в) (коефіцієнт виторгу), які по­казують приріст відповідно до виторгу від реалізації продукції і середнього значення підсумку балансу за звітний період. Якщо К(б) >К(в), то це озна­чає, що у звітному періоді використання фінансових результатів підприємст­ва було більш ефективним, ніжс у зминулому році і навпаки — ^С(б)