Оформлення і додавання до акта ревізії інших необхідних документів

Обґрунтованість акта ревізії, що проводиться за вимогами право­охоронних органів, залежить не тільки від його змісту, але й обґрунтованості інших документів, які підтверджують реальність тих або інших доказів.

виникає необхідність їх вилучення.Оригінали документів вилучаються орга­нами слідства, що призначили ревізію, і передаються ревізорам для їх ви­вчення і аналізу. На місці вилученого документа залишається його ксероко­пія з вказівкою на ньому підстави та дати вилучення оригіналу документа. Ці операції проводять безпосередньо працівники підприємства, що ревізується. Вилучати документи необхідно так, щоб були збережені всі реквізити. У ви­лучених документах не дозволяється робити ніяких позначок, підкреслень, ставити знаки запитань, тому що все це знецінює документ.Ксерокопії доку­ментів додаються в тих випадках, якщо оригінал документа використовуєть­ся при складанні декількох актів ревізій. Ксерокопії в даному випадку також завіряються підписами посадових осіб та печаткою підприємства, що переві­ряється. Особливу увагу необхідно звернути на матеріали інвентаризації, на їх вірогідність і якість. Матеріали інвентаризації вважаються повними, якщо в їх складі є: накази або розпорядження про проведення інвентаризації та склад інвентаризаційної комісії; порівняльні відомості або акти наслідків ін­вентаризації; інвентаризаційні описи (акти) про фактичну наявність ціннос­тей у натурі на початок і кінець інвентаризаційного періоду; письмові пояс­нення матеріально відповідальних осіб щодо наслідків інвентаризації; рішен­ня, протоколи, накази з розгляду і затвердження результатів інвентаризації; підписи матеріально відповідальних осіб про включення ними в звіти на мо­мент інвентаризації усіх прибуткових і видаткових документів та про відсут­ність у них наявності грошей та документів, що належать підприємству.Вказані матеріали обов’язково додаються до акта документальної ревізії на початок і кінець інвентаризаційного періоду, в якому виявлено недостачу або лишки, а при виявленні необлікованих товарів чи матеріалів за всі міжінвентаризаційні періоди.Ревізор повинен переконатись, що додані до акта ревізії матеріали інвентаризації правильно оформлені, тобто встановити, чи правильно заповнені інвентаризаційні описи, а саме: чи вказані в них назва підприємства, цеху, складу, де проводилась інвентаризація; час її початку і закінчення; повне найменування предметів, їх марка, сортність, артикули, ро-

зфасовка, одиниці виміру та інші відмінні ознаки; кількість, ціна, сума, чи за­значені виправлення; чи є на інвентаризаційних описах підписи членів інвен­таризаційної комісії і матеріально відповідальних осіб у правильності пере­рахунку наявних цінностей і прийняття їх останніми на своє відповідальне збереження; чи перевірена бухгалтером, економістом або іншою посадовою особою правильність застосування цін на товари, тару, матеріали та інші проінвентаризовані цінності, суми вартості за окремими найменуваннями цінно­стейі по всьому акту інвентаризації в цілому; чи є про це відповідні відмітки і підписи.

обійтись у процесі ревізії, не знизивши її якість.Щодо окремих питань ревізії перевіряючі отримують від відповідних організацій установ або спеціалістів висновки експертів і лабораторні аналізи. При проведенні ревізії в процесі розслідування кримінальної справи, а також у стадії дослідчої перевірки, ек­спертиза організовується тим слідчим органом, у провадженні якого знахо­диться справа.Експертна оцінка і лабораторні аналізи необхідні при перевірці реалізації нестандартної і некомплектної продукції; фальсифікованої продук­ції; відповідності випущених виробів стандартам і технічним умовам; дотри­мання технологічних режимів; реальності норм витрат сировини і матеріалів, одержання (вихід) готової продукції.

мі.Якщо посадова особа в своєму поясненні недостатньо висвітлила деякі пи­тання або ухиляється від прямої відповіді, то ревізор повинен вимагати дода­ткового пояснення. Письмове пояснення подається самостійно окремо кож­ною посадовою особою в строки, встановлені перевіряючими. Строки вста­новлюються з таким розрахунком, щоб посадова особа без особливої поспі­шності змогла докладно дати вичерпну відповідь.При одержанні пояснення воно повинне бути перевірене ревізором, щоб запобігти внесення в акт ревізії недоведених, невияснених до кінця самим ревізором фактів.

приємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Стаття 131 КЗпП України зобов’язує адміністрацію під­приємства, установи, організації створити робітникам і службовцям умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дору­ченого їм майна.Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, запо­діяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, робітники і службовці, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну від­повідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві України.Відповідно до законодавства України обмежену матеріальну відповідаль­ність несуть:робітники і службовці за зіпсування або знищення через не­дбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів, (продукції), в тому числі при їх виготовленні, у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність за зіпсування або знищення через недба­лість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;керівники підприємств, установ і організацій, а також керів­ники структурних підрозділів та їх заступники у розмірі заподіяної з їх ви­ни шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових коштів, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуванню матеріаль­них чи грошових цінностей.Відповідно до законодавства України (стаття 134 КЗпП України) робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, органі­зації у випадках, якщо:а) між працівником і підприємством, установою, орга­нізацією відповідно до статті 135 КЗпП укладено письмовий договір про

взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабез­печення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей;б) майно та інші цінності були отримані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;в) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у криміна­льному порядку;г) шкоди завдано працівником у нетверезому стані;д) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуванням матеріа­лів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовлені, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування^) згідно із законодавством України на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, уста­нові, організації при виконанні трудових обов’язків;є) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;ж) службова особа, винна в незаконному зві­льненні або переведенні працівника на іншу роботу.Письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуван­ням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відпові­дальність затверджується в порядку, який визначається діючим законодавством.При спільному виконанні робітниками і службовцями окремих видів ро­біт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезен­ням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність, може запроваджува­тися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.Колективна (брига­дна) матеріальна відповідальність установлюється адміністрацією підприємс­тва, установи, організації за погодженням із профспілковим комітетом (при наявності). Письмовий договір про колективну (бригадну) відповідальність

укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами ко­лективу(бригади).Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідаль­ність визначається діючим законодавством.Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підста­ві даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартос­ті) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з встановленими нормами.При розкраданні, недостачі, умисному знищенні або умисному зіп­суванні матеріальних цінностей шкода визначається за цінами придбання та витратами на доставку і зберігання матеріальних цінностей.При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності розмір заподіяної шкоди кожного члена бригади визначається пропорційно місячній заробітній платі та факти­чно відпрацьованому ним у складі бригади часу за той період, у якому вини­кла недостача.Якщо ревізія проводиться в період розгляду кримінальної справи і ревізору стало відомо, що за даними слідчого органу встановлена недостача цінностей виникла внаслідок їх привласнення, ревізор не повинен виключати втрати, передбачені нормами природних втрат. У такому випадку він повинен показати в акті ревізії загальну суму недостачі. Питання про ви­ключення природних втрат із загальної суми недостачі цінностей повинні ви­рішувати слідчі органи.У випадках надходження на підприємство однорідних (одноіменних) товарів різних ґатунків, артикулів і цін, які обліковувались на одному особовому рахунку, контролеру-ревізору за даними бухгалтерського обліку інколи не вдається встановити дійсну ціну товару, якого не вистачає. Ревізор повинен рахувати вартість цих товарів за мінімальними цінами прид­бання і визначити мінімальний розмір заподіяної шкоди. У таких випадках розмір дійсної заподіяної шкоди може бути не повним, але підлягає безумов­ному відшкодуванню, тому що менше суми, визначеної ревізором, вона бути не може.При виявленні недостачі цінностей шляхом проведення інвентари­зації треба визначити період її виникнення. Визначення періоду виникнення

недостачі, як правило, пов’язане з перевіркою документальних даних остан­ньогоінвентаризаційного періоду. Якщо інвентаризації цінностей не прово­дились із дня призначення матеріально відповідальної особи на цю посаду, ревізор перевіряє документи з часу фактичного прийому цінностей цією осо­бою до дати інвентаризації, що проведена в період ревізії.Якщо за час роботи матеріально відповідальної особи проводилось декілька інвентаризацій і ре­візор визнає вірогідними дані попередньої інвентаризації, він констатує в акті ревізії, що недостача цінностей виникла за останній інвентаризаційний період.Якщо ревізор визнає матеріали попередньої інвентаризації невірогідними, він повинен в акті вказати на конкретні матеріали, що спростовують вірогід­ність даних, включених до опису фактичних лишків цінностей. Після цього складається скрізний розрахунок руху цінностей, починаючи з фактичних лишків цінностей за даними попередньої інвентаризації, що визнана ревізо­ром вірогідною.При визначенні заподіяної шкоди, що виникла внаслідок пе­реплати заробітної плати, в усіх випадках необхідно визначити різницю між сумою, безпідставно отриманою працівником, і сумою, яка належить йому за правильним розрахунком. Тут мається на увазі сума, що належить працівни­ку за відрахування податків як в першому, так і в другому розрахунках.Недостачі цінностей і інші зловживання частіше виникають там, де бух­галтерський облік знаходиться в занедбаному стані. У зв’язку з цим відобра­ження стану бухгалтерського обліку в акті ревізії має велике значення для встановлення причинного зв’язку стану обліку з виявленими зловживаннями. Виходячи з даних ревізії про стан обліку, суд може притягти до відповідаль­ності працівників обліку, винести часткову ухвалу, чим зобов’язати керівни­ка вжити заходи щодо покращання обліку. Викладаючи в акті порушення в обліку, необхідно конкретно вказувати, які положення та інструкції порушу­вались, які з пунктів цих інструкцій взагалі не виконувались. В акті не потрі­бно зазначати “облік занедбано”, “допущено викривлення обліку”, “внаслі­док відсутності обліку неможливо встановити” та ін. При цьому, якщо недо­стачі матеріальних цінностей або порушення організації бухгалтерського об-

ліку не були виявлені раніше при проведенні документальних ревізій в акті, необхідно висвітлити ці причини, а також вказати, ким і які порушення були виявлені раніше і які міри з цих питань було прийнято. У матеріалах ревізії повинні знайти відображення питання постановки первинного обліку і попе­реднього бухгалтерського контролю на підприємстві, що ревізується.

12.5.