Тема 10. Контроль і ревізія розрахунків

1. Завдання, напрями і джерела ревізії.

2. Контроль розрахунків з підзвітними особами.

3. Контроль розрахунків з постачальниками за матеріальні цінності і послуги.

4. Контроль розрахунків з покупцями і замовниками.

5. Контроль розрахунків по претензіях та відшкодуванню матеріальної шкоди.

6. Контроль розрахунків по оплаті праці.

7. Контроль розрахунків з бюджетом.

Питання 1Завдання, напрями і джерела ревізії.

До основних завдань ревізії розрахунків належать:

— • оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни по всіх ви­дах розрахунків з дебіторами і кредиторами підприємства;

— • встановлення наявності фактів порушень чинних нормативно-правових актів щодо правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, покупцями, бюджетом, працівниками підприємства, іншими дебіторами і кредиторами;

— • розробка заходів з реалізації результатів контролю стосовно попередження зловживань і порушень, відшкодування збитків і нарахування штрафних санкцій до бюджету, притягнення до від­повідальності винних службових осіб.

Напрями ревізії — це перевірка:

1) розрахунків з підзвітними особами;

2) розрахунків з постачальниками за товарно-матеріальні цін­ності та послуги;

3) розрахунків з покупцями і замовниками;

4) розрахунків по претензіях, відшкодуванню матеріальних збитків;

5) розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами (рахунки 34 – 37, 63, 67,68);

6) розрахунків по оплаті праці;

7) стану розрахунків з бюджетом, спеціальними державними фондами (Пенсійний, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості населення).

Основними джерелами Інформації ревізії є первинні документи по розрахункових операціях, облікові реєстри поточного синтетичного і аналітичного обліку з рахунків 34, 35,37, 63,64, 65, 66, 68, журнали-ордери №№6, 8, 11, відомість № 16, Книга головних рахунків, оборотний баланс, баланс.

Питання 2. Контроль розрахунків з підзвітними особами

При здійсненні такої перевірки ревізор керується Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон, затвер­дженою наказом МФУ № 59 від 13.03.98.

Для вивчення методики контролю треба використати набуті знання з методики бухгалтерського обліку стосовно документаль­ного оформлення операцій та відображення в облікових реєстрах на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з розра­хунками підприємства, які здійснюються через підзвітних осіб.

Спочатку на ревізованому підприємстві треба ознайомитися з організацією і видами розрахунків через підзвітних осіб, обумов­леними специфікою виробничої діяльності. Як джерела інформа­ції та об'єкти ревізії бухгалтерія підприємства подає для контро­лю ревізорові зброшуровані в окремі справи по місяцях чи кварталах року журнал-ордер № 7 і первинні документи до них, а по розрахунках — додатково журнал-ордер № 1, Касову книгу (див. схему контрольного процесу на рис. 1).

Послідовність і основні напрями контролю

1. Контроль дотримання правил видачі авансів підзвітним особам здійснюється за методом нормативної перевірки за дата­ми видачі з каси, обсягами сум, цільовим призначенням.

2.Перевірка доцільності, правомірності та правильності офор-лення відряджень окремих працівників. При цьому доцільно за­совувати методи аналізу та логічного взаємозв'язку виробничої діяльності підприємства, виконуваної роботи і компетенції особи, яка направлялася у відрядження, цільового завдання і строків відрядження.

3 Контроль авансових звітів на повноту та достовірність відображення витрат, які підлягають відшкодуванню підзвітним особам, якість оформлення документів та авансових звітів. Проводиться візуальна перевірка наявності основних реквізитів документів від­повідно до чинного законодавства про документацію подібних операцій. Особлива увага звергається на те, чи немає в них виправлень, чи не належать вони до фіктивних або таких, що не можуть бути підставою для відшкодування витрат по відрядженнях.

4. Контроль обгрунтованості бухгалтерських записів у журналі-ордері № 7 при відображенні операцій з видачі авансів, повер­нення надлишкових невикористаних сум, списання за рахунок | відповідних джерел коштів (на витрати виробництва, адмінистративні витрати, витрати збуту чи за рахунок інших джерел,).

При цьому контролюється правильність визначення кореспон­денції рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відо­браженої в первинному документі. Особлива увага звертається на правомірність та обґрунтованість внесення виправлень, коригу­вання помилок за минулі періоди.

Рис.. Схема контрольного

процесу розрахунків з підзвітними особами

5. Закінчуючи перевірку операцій за журналом-ордером № 7 за місяць, потрібно перевірити правильність узагальнень (підсу­мків оборотів за місяць), визначення залишків у розрізі підзвіт­них осіб на кінець місяця та відповідності їх даним на початок місяця у журналі-ордері в наступному місяці, а також даним кни­ги Головних рахунків щодо обсягів оборотів за дебетом і креди­том рахунку 71 та залишків.

6. Перевірка стану контролю бухгалтерії за своєчасністю роз­рахунків (контроль термінів здачі авансових звітів та невикорис­таних залишків авансів). Відповідно до чинного законодавства підзвітні особи повинні в триденний термін після закінчення строку відрядження здати до бухгалтерії авансовий звіт. У разі порушення цього терміну вся сума виданого підзвітній особі авансу зараховується як перевищення ліміту грошей у касі, що підлягає сплаті в дохід бюджету.

Отже, ревізор складає розрахунок залишків простроченої за­боргованості підзвітних осіб по датах її виникнення, визначаючи за кожен день загальну суму такої заборгованості для встанов­лення суми до сплати в бюджет за ревізований період.

Питання 3. Контроль розрахунків з постачальниками за матеріальні цінності і послуги.

При здійсненні такої перевірки ревізор керується законами України «Про підприємництво», «Про банкрутство».

Основні напрями і послідовність перевірки.

1. Контроль наявності і правильності оформлення документів. які визначають права, обов'язки сторін з постачання матеріаль­них ресурсів, виконання різних видів послуг.

2. Контроль реальності і правильності відображення заборго­ваності в балансі, Книзі головних рахунків (рахунки 63 «Розра­хунки з постачальниками та підрядниками», 37«Розрахунки по авансах виданих»).

3. Контроль правомірності виникнення боргу, реальності при­чин і строків виникнення заборгованості (несплаченої в строк, з простроченим терміном позовної давності, спірної, суперечної, безнадійної до погашення).

4. Оцінка стану контролю з боку бухгалтерії за розрахунками з постачальниками.

5. Контроль доцільності придбання матеріальних цінностей, реальності розрахунків.

6. Контроль правильності визначення сум до сплати в рахун­ках-фактурах за матеріальні цінності.

7. Контроль рахунків-фактур за надані послуги (транспортні послуги, споживання води та електроенергії, комунальні послуги, послуги зв'язку і т. п.):

8. Контроль обґрунтованості бухгалтерських записів у поточ­ному бухгалтерському обліку за журналом-ордером № 6.

Перевірка розрахунків з постачальниками та підрядниками по­чинається з ознайомлення з організацією постачання, установлен­ня наявності господарських угод, аналізу їх інформації на предмет відповідності чинному законодавству про підприємництво в розрі­зі прав, обов'язків сторін, їх відповідальності за невиконання, у ра­зі виникнення збитків, втрат, порядку їх відшкодування.

Здійснюючи документальний контроль у бухгалтерії, необхід­но встановити методом порівняння даних, чи відповідають зали­шки на одну й ту саму дату синтетичного рахунку 60 в Книзі го­ловних рахунків даним поточного обліку в журналі-ордері № 6 з цього рахунку в цілому, виходячи з даних аналігичного обліку по постачальниках. При наявності відхилень треба перевірити ре­альність і документальну обґрунтованість заборгованості по ко­жному постачальнику. Причинами відхилень можуть бути запу­щеність обліку розрахунків або зловживання.( )

У разі запущеності обліку ревізори мають право вимагати від керівництва підприємства приведення обліку у відповідність з чинним законодавством, установлювати строки виконання цієї роботи. Ревізори не повинні поновлювати облік на підприємстві, яке підлягає ревізії, та проводити ревізію по поновленому ними ж обліку.

Дані про стан заборгованості на звітні місячні, квартальні дати узагальнюються в аналітичній таблиці, де така інформація систе­матизується за видами заборгованості:

1) несплачена в строк (до 1 місяця, до 3 місяців, до 6 місяців, більше року);

2) з простроченим терміном позовної давності;

3) суперечна;

4)безнадійна до погашення.

Порядок списанн я прострочених дебіторської і кредиторської заборгованості становлений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.06.97 (зі змінами і доповненнями). Відповідно до цього нормативного акта уряду дебіторська заборгованість, відносно якої закінчився термін позовної давності, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансово-господарської діяльності. Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника за рішенням суду не є підставою для зміни заборгованості; вона повинна бути перенесена і відо­бражатися на позабалансовому рахунку протягом п'яти років, упродовж яких здійснюється контроль майнового стану боржни­ка на предмет виникнення можливості погашення такого боргу.

Спосіб списання простроченої кредиторської заборгованості за­лежить від форми власності підприємства-боржника: підприємства державної форми власності повинні після закінчення терміну позо­вної давності віднести її на розрахунки з бюджетом та до 10 числа наступного за цим місяця перерахувати до місцевого бюджету.

Стан контролю з боку бухгалтерії підприємства оцінюється, виходячи з аналізу організації розрахунково-фінансової роботи, матеріалів листування з постачальниками, ефективності претен­зійної роботи, ужитих заходів щодо зниження кредиторської і де­біторської заборгованості.

Контролюючи обґрунтованість бухгалтерських записів у жур­налі-ордері № 6. треба спочатку перевірити достовірність пер­винних документів (рахунків-фактур постачальників, товарно-транспортних накладних), дотримання цін і тарифів, передбаче­них в угодах, правильність розрахунку загальної суми до сплати.

Особливу увагу слід звернути на доцільність придбання, ана­лізуючи взаємозв'язок з виробничою діяльністю, запасами на складі, діючими ринковими цінами, а також використання ревізованим підприємством своїх прав у випадку порушення умов угоди постачання.

Крім цього, потрібно впевнитися в повноті оприбуткування матеріальних цінностей, одержаних від постачальників. Факти несвоєчасного ві­дображення в бухгалтерському обліку операцій з надходження матеріальних цінностей встановлюються порівнянням дати в первинних документах про завершення операції з журналом-ордером за відповідний період часу (рахунок-фактура постачаль­ника за вересень повинен бути відображений у журналі-ордері за вересень). Ця операція впливає на визначення валових витрат зві­тного кварталу при оподаткуванні прибутку. Строк позовної давності по всіх видах заборгованості становить три роки, безнадійна до відшкодування дебіторська заборгова­ність установлюється за рішенням арбітражного суду.

Реальність стану заборгованості встановлюється методом зу­стрічної перевірки розрахунків з окремими підприємствами через письмові запити про звіряння даних за визначений період часу. У разі виникнення сумнівів у достовірності можливі навіть безпо­середні перевірки таких розрахунків у бухгалтеріях взаємопов'я­заних підприємств.

Питання 4. Контроль розрахунків з покупцями і замовниками.

До основних напрямів контролю належить перевірка:

1) реальності і правильності відображення в обліку заборгова­ності по рахунку 34 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

2) повноти і своєчасності розрахунків з покупцями за відван­тажену, прийняту ними продукцію, виконані роботи (послуги);

3) правильності визначення обсягів платежу покупцям в рахун­ку-фактурі (вартість продукції, робіт, ПДВ, відповідність цін угоді);

4) обґрунтованості бухгалтерських записів по операціях за мі­сяць у відомості № 16, де ведеться аналітичний облік розрахунків, у журналах-ордерах № 11 та № 2, податковому обліку продажу.

Для контролю реальності заборгованості окремих покупців застосовуються методи зустрічної перевірки, аналізу даних ін­вентаризації розрахунків з покупцями. Критеріями вибору ін­формації для такого контролю є заборгованість понад місяць, особливо з перевищенням 3—6 місяців, наявність суперечної заборгованості, збільшення обсягів заборгованості по­купців-боржників.

За актом інвентаризації розрахунків з покупцями та замовни­ками треба дослідити заборгованість, відображену в балансах на окремі дати та за окремими боржниками, у тому числі підтверджену ними і спірну (непідтверджену), а також виявлену як прострочену.

Нормативна перевірка дотримання діючої методики обліку опе­рацій на рахунках бухгалтерського обліку дозволяє виявити не тільки помилки у відображенні цих розрахункових операцій, але й викрити факти зловживань і порушень (списання заборгованості, взаємозалік заборгованості одних покупців за рахунок інших).

Методичні прийоми візуальної перевірки первинних докумен­тів дають змогу виявити такі порушення: відсутність первинних документів, неналежне їх оформлення, безтоварні операції. Роз­рахунки з покупцями та замовниками є взаємопов'язаними з роз­рахунками по ПДВ у бюджет, тому ревізор повинен зосередити увагу на визначенні впливу, правомірності операцій з точки зору обґрунтованості подальшого оподаткування при бартерних опе­раціях, вексельних розрахунках, експорті.

Питання 5. Контроль розрахунків по претензіях та відшкодуванню матеріальної шкоди.

Основні напрями контролю — це перевірка:

1) обгрунтованості претензій за невиконання договірних зобов'язань;

2) правильності оформлення і своєчасності пред'явлення пре­тензій;

3) обгрунтованості відображення в обліку операцій з виник­нення, пред'явлення та врегулювання претензій.

Види претензій:

до постачальників — за недопоставку товарно-матеріальних

цінностей, завищення цін, тарифів, невідповідність якості това­рів, несвоєчасність виконання робіт (послуг), а також простої з вини постачальників;

до транспортних організацій — за нестачу вантажів, що вини­кла при транспортуванні, завищення тарифів за надані послуги;

по санкціях — за порушення умов договорів, визнаних платни­ком, чи ухвалених арбітражним судом штрафів, пені;

до банків — по сумах грошових коштів, які помилково списані з поточних, валютних чи інших рахунків підприємства.

Претензії пред'являються після того, як підприємство встано­вило або дізналося про порушення своїх майнових прав чи ін­тересів іншим підприємством.

Документально претензії оформляються юристами підприємс­тва як претензійні листи.

Претензійні листи — це обґрунтування вимоги до поста­чальника чи покупця, які виникли внаслідок порушення догові­рних зобов'язань.

Пред'явлення претензії є обов'язковою попередньою стадією перед поданням позову до суду або арбітражу і засобом урегулю­вання розбіжностей на добровільних засадах.

Строки подання претензії залежать від її виду. Так, претензію до якості та кількості товарів пред'являють постачальнику не пізніше 10 днів після складання комерційного акта. Постачальник повинен в 10-денний термін розглянути одержану претензію і повідомити покупця про згоду задовольнити претензію або про відмову із зазначенням її мотивів. Претензії до транспортних організацій про відшкодування збитків за втрати, нестачу або по­шкодження вантажу подають протягом 6 місяців, а за повну втра­ту вантажу — після 30 діб з дня закінчення терміну за угодою постачання. День подачі претензії визначається за датою розписки про отримання або при пересилці через пошту за поштовим штемпелем про приймання листа відділенням зв'язку.

Джерелами інформації для контролю є претензійні листи, протоколи розгляду пре­тензійних справ у арбітражному суді, господарські угоди з поста­чальниками, покупцями, замовниками, по яких виникли претен­зії, комерційні акти при нестачі вантажів, товарно-транспортні документи, акти виконаних робіт, дані оперативного листування між підприємствами щодо об'єкта претензій.

Аналіз даних про наявність спірної (суперечної) заборгованості дає можливість виявити порушення строків пред'явлення претензій, адже їх недотримання часто використову­ється для приховування фактів крадіжок матеріальних цінностей.

Візуальна та нормативна перевірки, техніко-економічні розра­хунки з обсягів збитків до подальшого відшкодування, перевірка оформлення документів при пред'явленні претензії для розгляду в арбітражному суді дозволяють установити причини відмови в задоволенні претензій при розгляді в арбітражному суді і необгрунтовані збитки.

При перевірці розрахунків по відшкодуванню матеріальних збитків (шкоди) як джерела інформації використовують: дані аналітичного обліку з рахунку 375 «Розрахунки по відшкодуванню матеріальної шкоди, пісьмові пояснення винних матерїальновідповїдальних осіб, дані первинних документів, на підставі яких в обліку відображені операції по дебету і кредиту рахунку 375 (документи про резуль­тати інвентаризації матеріальних цінностей, рішення суду, доку­менти про погашення цієї заборгованості, службове листування з правоохоронними органами).

Матеріальні збитки (шкода) — це нестача матеріальних цінностей, виявлена при інвентаризації, або пошкодження, зниження споживчої якості, втрата, крадіжки, знищення, погір­шення чи зменшення вартості майна, що зумовлює необхід­ність для підприємства додаткових витрат на відновлення чи придбання майна.

Практика ревізійної роботи свідчить, що основними причина­ми нестач, крадіжок, втрат є недотримання умов зберігання, не­достатність контролю за збереженням майна, несвоєчасність і формальне проведення інвентаризацій.

Важливо перевірити правильність визначення обсягів матері­альної шкоди, що підлягає відшкодуванню матеріально відпові­дальними особами на державних підприємствах. Застосовуючи прийоми нормативної перевірки, треба пересвідчитися у право­мірності оцінки обсягів матеріальної шкоди згідно з постановою КМУ від 22.01.96 № 116 і доповненнями до неї, Порядком визна­чення розмірів збитків від нестачі і крадіжок, втрат матеріальних цінностей з точки зору застосування підвищених коефіцієнтів, нарахування податку на додану вартість та акцизного збору (як­що цей товар оподатковується) і віднесення їх на розрахунки з бюджетом.

В обов'язковому порядку перевіряється стан відшкодування матеріальної шкоди, а саме:

а) своєчасність і правильність оформлення документів, що по­даються до правоохоронних органів для пред'явлення цивільного позову, визначення результатів розгляду в суді, установлення ос­таточного обсягу відшкодувань. Якщо збитки погашаються боржником добровільно, то мають бути письмові зобов'язання про погашення та оформлення наказів керівником підприємства на утримання із заробітної плати (при нестачах у межах місячної за­робітної плати).

Типові порушення:

А)повернення судом на дооформлення до­кументів чи відмова в позові на матеріально відповідальну особу;

б) повнота і своєчасність утримань чи перерахувань на пога­шення боргу;

в) стан контролю з боку бухгалтерії за відшкодуваннями бор­жників;

г) відображення цих операцій в обліку із застосуванням мето­ду перевірки кореспонденції рахунків з даних змісту первинних документів про суть господарської операції.

Особливо детально розглядають факти списання заборговано­сті як безнадійної по термінах виникнення, неплатоспроможності боржника. Підставою для списання боргу може бути тільки рі­шення суду про неплатоспроможність або документи про смерть боржника. Ця списана з рахунку 375 заборгованість повинна п'ять років обліковуватися на позабалансовому обліку підприємства і щорічно контролюватися через звернення до суду стосовно мож­ливих змін майнового стану боржника щодо погашення раніше списаного боргу.

При наявності фактів непогашення заборгованості за три мі­сяці бухгалтерія підприємства повинна вжити заходів впливу, звертаючись до суду з позовом про розшук боржника, примусове стягнення боргу судовими виконавцями згідно з чинним законо­давством.

Питання 6. Контроль розрахунків по оплаті праці.

При здійсненні контролю розрахунків з оплати праці ревізор керується законами України про оплату праці, про відпустки, ін­шими нормативними актами уряду, які регулюють нарахування оплати праці, утримання з неї, ведення бухгалтерського обліку і розрахунків з працівниками.

Послідовність і напрями контролю:

1) перевірка стану заборгованості і відповідності даних про за­лишки на рахунку 661 «Розрахунки з оплати праці» в Книзі го­ловних рахунків, балансі з підсумковими даними в розрахунково-платіжних відомостях по графі «Сума до видачі», групувальній відомості до журналу-ордеру № 10 у частині узагальнення даних по рахунку 661. При наявності заборгованості за минулі періоди повинна мати місце розшифровка заборгованості по місяцях року;

2) перевірка достовірності первинних документів, які є підста­вою для нарахування заробітної плати (табель про відпрацьова­ний час, наряди про виконану роботу, трудові угоди і т. п.);

3) перевірка правомірності застосування тарифних ставок, умов трудових контрактів при почасовій оплаті праці;

4) перевірка обґрунтованості застосування норм і розцінок, до­стовірності обсягів виконаних робіт при відрядній оплаті праці;

5) перевірка нарахувань доплат за роботу в нічний час, понад­урочні роботи, щорічні основні та додаткові відпустки;

6) перевірка розрахунку утримань з нарахованої заробітної плати (прибуткового податку із заробітної плати, обов'язкових зборів у Пенсійний фонд, фонд зайнятості, стягнень за виконав­чими листами органів суду і т. п.);

7) контроль розрахункових, розрахунково-платіжних і платіж­них відомостей з точки зору правильності узагальнення підсум­кової облікової інформації, оформлення документації, достовір­ності цих документів;

8) контроль обгрунтованості бухгалтерських записів по опера­ціях з нарахування оплати праці та прирівнених видів оплати, утриманнях із заробітної плати та фактичних обсягах виплат працюючим (аванси за другу половину місяця, заборгованості за минулі періоди, премії, допомоги при тимчасовій непрацездатно­сті тощо);

9) перевірка розрахунків з депонентами по заробітній платі. Облік розрахунків по оплаті праці на більшості підприємств здійснюється за допомогою ПЕОМ, що значно полегшує контроль таких розрахунків. Ревізор повинен ознайомитися з особливостя­ми організації і технологією облікового процесу на підприємстві при застосуванні комп'ютерної техніки (ведення архівної інфор­мації, нормативної бази, внесення змін, коригування інформації за минулі звітні періоди). Основна увага при виборі інформації для контролю приділяється обґрунтованості внесення змін і до­повнень до нормативної бази даних класифікаторів по персоналу підприємства з точки зору документальної обґрунтованості змін у чисельності працюючих, місячних ставок заробітної плати, ви­дів та обсягів утримань із заробітної плати, надання пільг при оподаткуванні прибутковим податком, звільненні з роботи.

Питання 7.. Контроль розрахунків з бюджетом.

В Україні чинним законодавством про податкову систему встановлено перелік платежів до бюджету і позабюджетних фон­дів, порядок нарахування платежів податків у розрізі їх видів та розрахунків з бюджетом. Оскільки місцеві податкові інспекції систематично здійснюють контроль розрахунків підприємств та організацій з бюджетом, при ревізії виконання бюджетів органа­ми Державної контрольно-ревізійної служби спочатку детально вивчаються акти цих перевірок, розробляються робочі плани проведення подальшого контролю стану розрахунків платників податків з бюджетом за конкретними платниками податків і ви­дами податкових платежів.

Основні напрями контролю розрахунків по всіх видах податків:

1) перевірка повноти нарахування платежів (чи включено під­приємство до реєстру платників, правильність визначення фактич­ного оподатковуваного обороту та нормативної ставки оподатку­вання, правомірність пільгового оподаткування);

2) перевірка повноти та своєчасності перерахувань за призна­ченням платежів до бюджету чи позабюджетних фондів; контроль відображення в бухгалтерському обліку операцій по цих видах розрахунків;

ревірка своєчасності і правильності складання встановленої звітності в розрізі видів податків і державних позабюджетних фондів.

У процесі ревізії треба уточнити правильність визначення оборотів і залишків на рахунку 64 у розрізі видів податків та на рахунку 65 — по видах фондів. Для цього дані відповідних синтетичних рахунків з Книги головних рахунків порівнюють з даними аналітичних рахунків у журналі-ордері № 8 чи спеціальних машинограм, які ведуть у розрізі видів податків. Своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом можна встановити, вивчаючи методом порівняння дані виписок банків та прикладених до них платіжних документів по датах платежів та обсягах нарахувань з бухгалтерськими записами у журналах-ордерах, Книзі головних рахунків.

Особлива увага звертається на обгрунтованість включення до витрат виробництва та обігу валових видатків.

Факти необгрунтованого включення видатків у витрати вироб­ництва чи обігу, покриття збитків за рахунок державного підпри­ємства замість посадових осіб, з вини яких пропущено строки платежів, неправильного нарахування податкових платежів уста­новлюються за методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків з операцій по нарахуванню та сплаті різних податків, прирівняних до них платежів (місцеві податки і збори), штрафних фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.