Базові моделі макроекономічного аналізу

Взаємозв'язки між основними макроекономічними змінними, а також вплив на стан економіки різних видів та інструментів економічної політики держави дозволяють проаналізувати і проілюструвати наочно макроекономі- чні моделі.

Покажемо цю здатність на прикладі базових макроекономічних моделей: „видатки - випуск" та моделі „сукупний попит(AD) - сукупне пропону­вання (AS) “ (символ A означає агрегований показник). Оскільки макро­економіка, як і мікроекономіка, вивчає поведінку економічних суб'єктів в умовах ринку, то означені моделі в першу чергу є графічним представленням національного ринку. Ближчою до мікроекономічних моделей є модель ADAS, тому почнемо розгляд з неї.

Модель ADAS (рис. 2.3) відноситься до неокласичних моделей, в основу яких, як вже відзначалося, покладено принцип рівноваги і які описують цик­лічні коливання у короткостроковому періоді та досягнення рівноваги на на­ціональному ринку у довгостроковому періоді. Вона є базовою графічною моделлю для аналізу рівня цін, динаміки загального обсягу випуску, впливу різних видів економічної політики.

Як і в мікроекономіці, криві сукупного попиту і сукупного пропонування відображають множину співвідношень цін і обсягів товарів і послуг. Але хо­ча візуально модель нагадує мікроекономічний графік ринкової рівноваги, її побудова має важливі відміни.

Змінна P на вертикальній осі, яка в мікроекономіці позначала ціну, те­пер означає рівень цін. На горизонтальній осі відкладається реальний обсяг національного виробництва (ВВП), який в макроекономіці прийнято познача­ти символом Y. Особливістю макроекономічного графіка є також те, що він завжди доповнюється вертикальною лінією Yf (жирний пунктир на рис. 2.3). Вона позначає потенційний ВВП - величину реального обсягу національного виробництва в умовах повної зайнятості ресурсів, тобто коли економіка краї­ни перебуває в оптимальному стані на межі виробничих можливостей.

Стан рівноваги в економіці відповідає перетину кривих сукупного попиту (AD) і сукупного пропонування (AS). У стані рівноваги за потенційного обсягу виробництва (Yf), якому відповідає точка Ef, рівень цін прийма­ється за одиницю (P = 1). У ситуації надзайнятості ресурсів (Y₁ > Yf) рі­вень цін зростає (P > 1), тобто існує інфляція, а в ситуації недовиробництва (Y₂ < Yf ), коли існує безробіття, рівень цін падає (P < 1).

ситуацій, які можуть виникнути в економіці під впливом змін економічної

Рис. 2.3. Модель „сукупний попит - сукупне пропонування" (ADAS)

За допомогою моделі ADAS можна проілюструвати чимало реальних політики, міжнародної обстанов­ки, тощо. Припустимо, що в еко­номіці склався стан надзайнято­сті (E1), який супроводжується інфляцією, спричиненою зрос­танням сукупного попиту (AD₀ → AD₁). Якщо уряд на­магатиметься приборкати інфля­цію і вплив застосованих інстру­ментів монетарної чи фіскальної політики призведе до зменшення сукупного попиту (від AD1 до AD₂), то наслідком може стати не лише зниження рівня цін, але й економічний спад. Нова рівно­вага (E₂) встановлюється на обсязі виробництва Y2, меншому за потенцій­ний Yf. Спад виробництва означає, що в країні з’явилось безробіття.

Модель „видатки — випуск" відноситься до кейнсіанських моделей, які також ілюструють досягнення рівноваги та циклічні коливання на національ­ному ринку, але за іншого способу представлення (рис. 2.4). Модель ілюструє зв’язок між випуском реального ВВП (сукупним доходом) і сукупними вида­тками макроекономічних суб'єктів на придбання вироблених товарів і по­слуг. Оскільки початково модель призначалася для аналізу класичної депре­сії, яка супроводжувалася зниженням рівня цін і подальшою їх відносною стабільністю, то основним припущенням моделі є припущення незмінності загального рівня цін у короткостроковому періоді через його нечутливість до змін сукупного попиту.

На горизонтальній осі у цій моделі так само відкладається реальний обсяг національного виробництва (реальний випуск), який представляє сукупне пропонування (Y). На вертикальній осі відкладаються сукупні видатки суб'єктів економіки на придбання цього обсягу виробництва (АЕ). Сукупні видатки є іншим виразом сукупного попиту.

У цій моделі важливу роль відіграє „лінія 45⁰“ - вона відображає ситуації, коли в системі „видатки - випуск“ (або „видатки - доходи“) існує рівновага. Кожна точка „лінії 45⁰“показує, що отримані в процесі виробництва доходи повністю використані на купівлю вироблених благ (AE = Y). Це означає, що сукупний попит досягнув ефективного рівня, за якого в країні весь реальний ВВП реалізований і створені умо­ви для подальшого безперер­вного відтворення виробниц­тва. Найоптимальніша си­туація виникає, коли рівно­вага встановлюється за по­вної зайнятості всіх факторів виробництва (на границі ви­робничих можливостей), на рис. 2.4 їй відповідає точка Ff на обсязі Yf.

Проте реальні поточні видатки макроекономічних суб єктів, як правило, не рівні їх поточним доходам. Домогосподарства мо­жуть жити в борг, фірми можуть брати кредити для розширення виробництва і т.п., тоді видатки будуть перевищувати доходи (AE > Y_n), і навпаки, вони можуть частину доходу заощаджувати на майбутнє, тоді відкладений попит спричинить недостатність видатків сьогодні, вони будуть меншими, ніж до­ходи (AE < Y_m ). Відтак реальний сукупний попит на вироблений ВВП мо­же бути меншим або більшим від одержаного сукупного доходу. У графічній моделі він відображається прямою АЕ, яка в залежності від схильності мак- роекономічних суб'єктів витрачати (заощаджувати) більшу чи меншу части­ну одержаного доходу може бути менш або більш стрімкою. Проте вона зав­жди є більш похилою, ніж лінія 45⁰, оскільки попит розширюється не пропо­рційно до збільшення доходу (ВВП).

В залежності від рівня сукупних видатків рівновага в економічній системі може встановлюватись за несприятливих умов недовиробництва (рецесії) - як у точці Е1, або надвиробництва (інфляційного буму) - як у точці E₂. Уряд, застосовуючи інструменти фіскальної або монетарної політики, може впливати на сукупні видатки, змінюючи їх у бажаному напрямі (АЕ1 → AE₂ або АЕ3 → AE₂) для досягнення стану рівноваги за повної зайнятості Ef, тобто має можливість запобігати як спаду виробництва, так і інфляції.

У макроекономіці використовують багато інших, більш складних моде­лей, які враховують впливи численних як внутрішніх, так і зовнішніх змінних не лише на рівновагу товарного, але й грошового ринків, а також загальну рі­вновагу економічної системи (наприклад, модель ISLM та ін.).