Бідність та система соціального захисту населення

За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соціальна проблема бідності.

Бідність — такий рівень життя, який не може забезпечити но­рмальні умови для відтворення населення, кількісно виражають­ся через показники прожиткового мінімуму (поріг бідності).

Бідність має різні тлумачення. Бідність — це неможливість підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільс­тву у конкретний період часу. Бідність — це неможливість під­тримувати мінімальний рівень споживання, що визначається на основі фізіологічних, соціальних та культурно обумовлених нор­мативів.

Прожитковий мінімум — показник абсолютного обчислення низьких доходів населення, які забезпечують споживання найва­жливіших благ, визначається на основі методу споживчого ко­шика. Цей метод передбачає структуру харчування, яка повинна забезпечити життєдіяльність людини, а також інші показники, такі як житло, послуги.

При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють фізіологіч­ний та соціальний мінімум.

Фізіологічний мінімум — вартість товарів і послуг, необхід­них для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, при­чому протягом відносно короткого періоду, практично без при­дбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів.

Соціальний мінімум — мінімальні норми задоволення фізіо­логічних, соціальних і духовних потреб. Це вартість товарів та послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження при­йнятого рівня життя.

Прожитковий мінімум встановлюється на основі споживчого кошика — вартість стандартного набору товарів та послуг масо­вого вживання середнього споживача в конкретній країні в пев­ний час.

Прожитковий мінімум (межа бідності в Україні) складає 505 грн.

Дані про мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум в Україні наведені в табл. 11.1.

Таблиця 11.1

РОЗМІР МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ВЕЛИЧИНА ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ В УКРАЇНІ, ГРН

До споживчого кошика у різних країнах входять різні товари (у США їх більше 300, у Болгарії та Росії 40).

Світова практика показує, що поріг бідності значно підвищу­ється у зв’язку із зростанням цін (інфляції). Проблеми бідності потребують від будь якої країни проведення політики соціально­го захисту певних груп населення.

Соціальний захист — включає в себе систему заходів, які за­хищають будь-якого громадянина країни від економічної та соці­альної деградації не тільки внаслідок безробіття, а й у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження ди­тини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Основні елементи системи соціального захисту є:

— встановлення допустимих параметрів життя(розміру про­житкового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

— захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму грома­дянам;

— вирішення проблем безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

— пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сі­мей. Що втратили годувальника);

— утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для лю­дей похилого віку;

— соціальні трансфери (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);

— соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян);

— надання необхідної медичної допомоги тощо.

Таблиця 11.2

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ

Система соціального страхування (пенсійне страхування, медичне страхування, страхування від безробіття).

Система соціальних гарантій передбачає надання соціаль­них благ та послуг усім громадянам без врахування їх трудового внеску. Фінансується з загального оподаткування і бюджетного фінансування соціальних витрат. Також до цієї системи входять пільги (тобто соціальні гарантії окремим категоріям населення), що також передбачають соціальний захист та надання соціальних благ малозабезпеченим або уразливим верстам населення (інва­ліди, ветерани).

Традиційні форми соціального захисту:

1. Грошова: до свят, тимчасова допомога тощо;

2. Натуральна: продовольчі талони, шкільні сніданки, продо­вольчі товари людям похилого віку, медичне обслуговування, житлові допомоги, позички студентам тощо.