Державний борг та його вилив иа соціальну економіку
Державним (або урядовим) боргом називається нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіцитів.
Збільшення державного боргу протягом певного року дорівнює дефіциту бюджету.
Державний борг - це сума заборгованості держави перед кредиторами.
Головними причинами створення і збільшення державного боргу є:
• хронічний дефіцит Державного бюджету;
• перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;
• дискреційна фіскальна політика направлена на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат;
• розширення економічної функції держави;
• дія автоматичних стабілізаторів (циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення соціальних трансфертів під час економічної кризи);
• залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;
• вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців);
• мілітаризація, ведення війн тощо.
Державний борг існує різних форм:
1. Залежно від суб’єктів кредитних відносин розрізняють:
- заборгованості по винущених і непогашених внутрішніх державних позик - внутрішній державний борг,
- фінансових зобов’язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату - зовнішній державний борг.
2. Загальний обсяг внутрішньої заборгованості держави може бути поділений на дві частини:
- монетизований борг, який складається з боргів опосередкованих кредитними стосунками держави з банками.
- немонетизований борг, який складається:
а) забогованість держави з державних замовлень та надання послуг державним установам;
б) заборгованість держави із виплат по заробітній плати бюджетному сектору економіки;
в) заборгованість по виплатам соціальних трансфертів.
3. Фінансових зобов’язань країни по відношенню до іноземних країн на певну дату- зовнішній державний борг.
Зовнішній борг складається із зобов’язань держави перед нерезидентами, які виникають внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових активів за кордон.
Темии зростання зовнішнього боргу залежать від:
• частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного боргу;
• процентної ставки (підвищення ставки процента, потребує збільшення зовнішніх позик).
Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній сукупний попит та сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів і видатків. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові.
Короткострокові наслідки бюджетного дефіциту і відповідно бюджетного боргу, існують як проблема "витіснення ".
Довгострокові економічні наслідки державного боргу, відомі як "тягар" боргу.
У короткостроковому періоді витіснення виникає, коли ефективність фіскальної політики в наслідок реакції ринку грошей зменшується. Збільшення структурного дефіциту через зниження податків чи збільшення урядових видатків може призвести до підвищення процентних ставок і відповідно до зменшення інвестицій. Тому ВНП, можливо, і не зросте, а більший структурний дефіцит витіснить інвестиції із сфери виробництва.
Довгострокові наслідки державного боргу пов’язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, отже воно матиме нижчий рівень доходу.
Економічні наслідки державного боргу є:
1. Скорочення споживання населення країни.
2. Витіснення приватного капіталу, що обмежує подальше: зростання економіки.
3. Збільшення податків душ обслуговування державного боргу виступає антистимулом економічної активності.
4. Перерозподіл доходу на користі власників державних облігацій.
Сукупність заходів держави, пов’язаних з вивченням кон’юнктури на ринку позичкових капіталів, випуском нових позик, з виплатою процентів по займам, проведенням конверсій (зміни умов доходності) та консолідація (зміна строків) займів, визначених ставок процентів по державному кредиту, а також погашенням раніше винущених позик, строк дії яких скінчився - управління держанням боргом.
Винуск та розміщення нових борових зобов’язань для того, щоб розрахуватися за борги називають рефінансуванням боргу.
Для оцінки безпеки зростання державного боргу слід знати:
а) спрямування запозичених коштів;
б) співвідношення реальної процентної ставки на обслуговування боргу і приріст обсягу реального ВВП від цих запозичень.
На погашення державного боргу впливає:
- зміна курсу національної валюти до іноземної;
- зміна відсоткових ставок за користування іноземними кредитами;
- частина суми заборгованості, яка сплачується за плаваючою відсотковою ставкою;
- рівень процента за облігаціями внутрішньої державної позики.