Економічна роль держави

В усі часи держава впливала на розвиток суспільного виробництва. Її регулююча роль особливо посилюється в умовах ринкової економіки. Сучасне ринкове господарство характеризується стійкою участю держави в економічних та соціальних процесах, у формуванні напрямків руху фінансових ресурсів та перерозподілу доходів.

Без участі держави неможливо досягти високої ефективності виробництва, суспільного прогресу в цілому. Крім того, необхідність державного втручання в економіку визначається рядом інших причин, серед яких, в першу чергу, слід зазначити наступні: необхідність задоволення зростаючих суспільних потреб, які не забезпечує ринок (екологія, охорона здоров’я, освіта і т. ін.); необхідність узгодження інтересів і вирішення суперечностей між суб’єктами господарювання, особливо з появою монополій; необхідність соціального захисту насе­лення, яке цього потребує (бідні, інваліди, безробітні та ін.); зростання суспільного характеру продуктивних сил, які потребують державного управління ними в умовах НЕП; необхідність стабілізації економіки в умовах її циклічного розвитку; необхідність захисту національних ін­тересів у міжнародних відносинах;забруднення довкілля і потребою його захисту; необхідність поліпшення організації та управління національною економікою; негативні наслідки ринкової форми господарювання (бан­крутство, безробіття, бідність, циклічність розвитку тощо).

В умовах сучасної ринкової економіки держава стає виробником організатором і координатором виробництва, арбітром і захисником. Посилюється державне регулювання суспільного виробництва, зростає роль держави в остаточному визначенні індивідуальних доходів. Отже, держава впливає на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних результатів з метою орієнтації господарських суб’єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Таким чином, державне регулювання економіки (ДРЕ) - це управління соціально- економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об’єкти і процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб’єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації конкретних цілей. Держава здійснює підтримуючу, компенсаційну та регулюючу політику заради створення нормальних умов ефективного функціонування ринку і вирішення складних соціально-еко­номічних проблем розвитку національної економіки й усього суспільства.

Економічна політика передбачає ряд теоретичних засад, методів і заходів держави для впливу на економічні процеси у країні в цілому, спрямованих на задоволення певних інтересів та досягнення поставлених цілей. Економічна політика держави є похідною від державного устрою та економічної системи. Проте, незалежно від того, які фактори впливають на формування економічної політики держави, уряди всіх сучасних держав в економічній сфері стикаються з однаковим проблемами.

Основними цілями економічної політики держави є: загальне еко­номічне зростання, високий рівень зайнятості й соціального захисту, стабільний рівень цін, економічна свобода, економічна ефективність, справедливий розподіл доходів. Досягти всіх економічних цілей одночасно неможливо. Тому перед урядом завжди стоїть проблема: яких цілей слід досягати, а якими нехтувати.

Поєднання ефективно працюючого ринкового механізму та держав­ного регулювання дозволяє успішно вирішувати основні соціально- економічні проблеми сучасного суспільства.

По-перше, держава втручається в економічне життя з метою нейтра­лізації недосконалостей ринкового механізму як автоматичного регулятора господарських процесів. Ринок в чистому вигляді є досить жорсткою системою в тому розумінні, що ця система не може сама по собі позбутися об’єктивно властивих їй вад та недосконалостей, розвиток яких веде до порушення нормально функціонування економіки.

По-друге, ринкові ціни не відображають в повній мірі всі видатки та економічні результати певних видів господарської діяльності. Внаслідок цього виникає спотворення пропорцій розподілу економічних ресурсів та матеріальних цінностей. Тому держава покликана в певних межах регулювати процес ціноутворення.

По-третє, держава повинна забезпечити населення так званими суспільними благами, які по своїй природі не мають ринкового характеру і надаються споживачам на неринковій основі. Мова йде про товари та послуги, що споживаються всіма громадянами без винятку ( національна оборона, охорона громадського порядку, державне управління, єдина енергетична система, національні мережі комунікацій та ін.)

По-четверте, ринкова економіка не має природного імунітету проти монополізму. Це зумовлює необхідність проведення державою антимоно­польного регулювання, всебічної підтримки конкуренції, створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу.

І, з рештою, важливим завданням держави є забезпечення збалан­сованого і стабільного розвитку економіки, задля чого уряд здійснює прямий чи опосередкований перерозподіл прибутків.

Таким чином, економічні функції держави передбачають як прямий вплив держави - через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення, так і непрямий вплив держави - через систему правових та економічних регуляторів, надаючи їм здатність орієнтувати діяльність господарських суб’єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики.

В умовах ринку держава визначає стратегічні цілі розвитку економіки, необхідні ресурси, ефективність їх використання; контролює реалізацію постанов про мінімальну заробітну плату, виконання законів про рівне право на працю і соціальне забезпечення, встановлення мінімуму та максимуму цін; захищає конкуренцію від монопольного впливу; здійснює перерозподіл доходів, спрямований на усунення значних відмінностей у їх рівні; передбачає державну розробку фінансових програм соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення; фінансує соціальні блага і послуги, які є неподільними; здійснює регулювання зовнішньотор­говельних і валютних відносин.

2.